Право/8. Конституційне право

К.ю.н. Шкабаро В.М.

Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Україна 

Значення міжнародних нормативно-правових актів у реалізації місцевого самоврядування та управлінні територіями в Україні

 

Питання гармонізації законодавства України з правовими актами ведучих міжнародних організацій Європи стали особливо актуальними для нашої держави останнім часом. Намір України увійти до Європейського співтовариства потребує проводити уніфікацію національних політико-правових інститутів щодо інститутів країн ЄС.

Прийняття особливого документу, який би мав обов'язкову силу і сприяв захисту та зміцненню місцевої демократії, було давньою метою європейських органів місцевого самоврядування. Першим комплексним, багатостороннім правовим документом, що відбив і закріпив міжнародні стандарти становлення і функціонування місцевого самоврядування, визначив «базові принципи» місцевої автономії як однієї з підвалин демократії [1, с. 11], є Європейська Хартія місцевого самоврядування, яка прийнята Радою Європи 15 жовтня 1985 р. [2] і ратифікована Верховною Радою України 15 липня 1997 р. [3]. Прийняття цього вельми важливого європейського законодавчого акту стало результатом багатьох ініціатив та багаторічної праці різних європейських структур та свідченням важливого значення місцевого самоврядування як необхідного атрибуту демократичного суспільства. Європейська Хартія місцевого самоврядування є основним і обов'язковим міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування. Метою Європейської Хартії місцевого самоврядування є встановлення загальноєвропейських стандартів щодо визначення і захисту прав територіальних громад і органів місцевого самоврядування, що забезпечує їх активну участь у вирішенні питань місцевого значення.

Важливим міжнародним нормативно-правовим документом, що закріплює міжнародно-правові стандарти організації та розвитку місцевої демократії та функціонування місцевого самоврядування, є Всесвітня Декларація місцевого самоврядування, яку було прийнято XXVII Конґресом Міжнародної Спілки місцевої влади 26 вересня 1985 р. у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія). Формулювання Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування значною мірою збігаються з положеннями Європейської Хартії місцевого самоврядування і у порівнянні з останньою є точнішими. Зміст статей Декларації носять, переважно, стверджувальний, а не рекомендаційний характер. Ця Декларація не є обов'язковою для виконання Україною, але становить значний інтерес і має певне значення при прийнятті внутрішньодержавних нормативно-правових актів. Прикладом імплементації цих міжнародно-правових норм може бути той факт, що багато положень Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування міститься у Хартії українських міст, прийнятої Асоціацією міст України в 1997 році.

Враховуючи особливе значення міст для розвитку держави, особливості соціальних і правових відносин в містах, європейським співтовариством прийнято ряд окремих міжнародних документів, які відбивають правовий статус цих населених пунктів. Зокрема, Постійною Конференцією місцевих і реґіональних органів влад Європи (CLRAE) Ради Європи було прийнято Європейську Декларацію міських прав [4] та Європейську Хартію міст [5].

Європейська Декларація міських прав, яку було прийнято 18 березня 1992 р., являє собою «комплекс умов стабільного розвитку і функціонування міських поселень в сучасних умовах» [6, с. 66] та є «своєрідним кадастром міських прав, який повинен в обов'язковому порядку знайти своє відображення та закріплення в Хартіях (статутах) міст з урахуванням індивідуальних особливостей їх розвитку» [7, с. 95]. Цей міжнародно-правовий документ передбачає зобов'язання домагатись забезпечення усім мешканцям міст рівних прав на: правову безпеку; екологічну безпеку; роботу; житло; безпечний рух; охорону здоров'я; спорт і дозвілля; культуру; інтеграцію багатьох культур; якісну архітектуру; гармонійне життя; політичне життя; економічний розвиток; гармонійний розвиток; послуги і товари; раціональне використання природних ресурсів; розвиток особистості; співробітництво між містами; фінансову забезпеченість; рівноправність.

Принципи, розроблені в Декларації, одержали високу оцінку муніципалітетів держав Західної Європи. Можна з впевненістю сказати, що положення цього документу становлять особливий інтерес для органів місцевого самоврядування міст і можуть бути використані нашою державою при вирішенні питань на локальному рівні через статутне право в рамках Основного Закону України. Отже, принципи Декларації міських прав обов'язково мають бути покладені органами міського управління в основу при розробці та прийнятті статутів міст.

У 1980 році Радою Європи здійснювалася широкомасштабна Програма в рамках Європейської Кампанії за відродження міст під девізом «До кращого життя в місті» («a better life in towns», «des villes pour vivre», «Stadte zum Leben»). В розробці Програми взяли участь члени міжурядового комітету Ради Європи, який складається з представників національних міністерств держав-учасниць організації з питань міського розвитку. Робота Ради Європи в той період була спрямована на відродження міст континенту й своїми цілями мала створення кращих соціальних і культурних можливостей у містах, поліпшення міського природного середовища проживання, комунальний розвиток і участь у ньому громадськості, реабілітацію існуючої житлової інфраструктури. Підсумковим завданням цієї європейської Програми було розроблення дуже важливого міжнародно-правового документу, що визначає статус міст, – Європейської Хартії міст, яка була прийнята у Страсбурзі в 1993 році і увібрала в себе значний досвід з питань міського розвитку [8].

Характерною рисою цього досить об'ємного документа є наявність і обґрунтування в ньому принципів ефективного міського управління і місцевого життя, які мають бути покладені в основу урбаністичної політики урядів і місцевої влади держав-членів Ради Європи. Особливий інтерес становлять принципи міського розвитку, додержання яких, на думку Ради Європи, може сприяти відродженню і відновленню міського життя. Серед них можна виділити: розвиток транспорту і транспортної інфраструктури; стан навколишнього природного середовища і природи в місті; стан міської архітектури і пам'яток старовини; житлове будівництво; міська безпека і попередження злочинності; несприятливі чинники і положення інвалідів; організація спорту і дозвілля в місті; міська культура; міжкультурна (етнічна) інтеграція; організація охорони здоров'я; участь громадськості в міському розвитку і плануванні; економічний розвиток.

Визнання і сприйняття українським законодавцем та органами місцевого самоврядування принципів Європейської Декларації міських прав та Європейської Хартії міст дозволить більш чітко систематизувати повноваження рад міського рівня, визначити межі їх компетенції, розширивши при цьому сферу відповідальності місцевої влади, а також уніфікувати «питання місцевого значення», які є основним об'єктом місцевої демократії і не знайшли своєї конституційної реґламентації. Крім того, положення цих міжнародних нормативно-правових актів можуть бути покладені в основу статутів територіальних громад міст та інших населених пунктів України, активізувавши та модифікувавши локальну правотворчість [7, с. 96].

З урахуванням положень Всесвітньої Декларації місцевого самоврядування, Європейської Хартії місцевого самоврядування, Європейської Декларації міських прав, Європейської Хартії міст та інших документів Асоціацією міст України 26 червня 1997 року було прийнято Хартію українських міст [9], поштовхом для створення якої стала потреба привернути увагу всіх органів державної влади та громадськості до проблем, що існують в містах, і зосередити зусилля усіх зацікавлених сторін на основних напрямках, які визначатимуть майбутнє наших міст і стосуються питань підтримання життєздатності міст і створення в них можливостей для соціального і культурного розвитку, відновлення наявного житлового фонду, покрашення навколишнього середовища в містах, розвитку міст і залучення до нього громадськості. Основною метою Хартії є об'єднання зусиль органів міського самоврядування, їх асоціацій, громадських та інших організацій для утвердження і розвитку місцевого самоврядування і забезпечення органам місцевої влади умов для управління містами.

Не менш важливим міжнародним нормативно-правовим актом, що встановлює міжнародно-правові стандарти організації та розвитку міської демократії та молодіжної політики в містах, є прийнята в 1994 р. Радою Європи з ініціативи Конґресу місцевої і реґіональної влад Європейська Хартія про участь молоді в муніципальному і реґіональному житті [10], положення якої є обов'язковими для держав-членів Ради Європи. Реалізація принципів, що містяться у цьому документі, забезпечує реальну участь молоді у функціонуванні місцевої демократії. Уявляється, що глибоке вивчення змісту та шляхів реалізації цих принципів є вельми актуальним для державних органів та органів місцевого самоврядування нашої держави у світлі розроблення Концепції державної молодіжної політики в Україні,  у якій обов'язково мають знайти своє закріплення й її локально-реґіональні аспекти.

Процес створення міжнародно-правових стандартів управляння територіями і місцевої демократії продовжується та має динамічний характер. Вже розробленні та визнанні більшістю держав європейського континенту міжнародні стандарти місцевої демократії Україна як держава-член Ради Європи має закріпити в національному законодавстві, тим більше, що це є вельми актуальним як для нашої держави в цілому, так і для місцевих органів влади у зв'язку з проблемою вдосконалення адміністративно-територіального устрою. Визнання, прийняття та реалізація в Україні принципів вищезазначених міжнародних нормативно-правових актів стане свідченням наміру нашої держави приєднатися до європейського співтовариства.

 

Література:

1.     Григорішен В. Європейська Хартія про місцеве самоврядування і проблеми державної регіональної політики та місцевого самоврядування в Україні / В. Григорішен // Вісник УАДУ. – 2001. – № 2. – Ч. 2. – С. 9-13.

2.     Европейская Хартия местного самоуправления // Народный депутат. – 1993. – № 11. – С. 57-59.

3.     Про ратифікацію Європейської Хартії місцевого самоврядування: Закон України від 15 липня 1997 року // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 38. – Ст. 249.

4.     The European Declaration of Urban Rights. – SCLRA, 1992.

5.     The European Urban Charter. – Standing Conference of Local and Regional Authorities of Europe, 1993.

6.     European Charter on the participation of young people in municipal and regional life. – CE, 1994.

7.     Коссей В. Европейские стандарты местного самоуправления / В. Коссей // Юридический вестник. – 1997. – № 2. – С. 90-98.

8.     The European Urban Charter. – Standing Conference of Local and Regional Authorities of Europe, 1993.

9.     Хартія Українських міст, прийнята Загальними зборами Асоціації міст України 26 червня 1997 р., м. Київ // Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. Місцеве самоврядування в Україні (муніципальне право). Навчальний посібник / П.Д. Біленчук, В.В. Кравченко, М.В. Підмогильний. – К.: Атіка, 2000. – С. 268-287.

10. European Charter on the participation of young people in municipal and regional life. – CE, 1994.