Психологія та соціологія. Загальна психологія

Лисак К. О., аспірант ІІ року навчання кафедри прикладної психології факультету психології ХНУ імені В.Н. Каразіна

Луценко О.Л., доцент, к. психол. наук, доц. кафедри прикладної психології факультету психології ХНУ імені В.Н. Каразіна

Методика вивчення здібностей до переносу знань – розробка авторських завдань для різних категорій переносу

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Україна

Одним з головних критеріїв становлення молодого спеціаліста є ефективне та успішне застосування на практиці набутих ним під час навчання знань та навичок. Труднощі, які можуть виникати під час «входження» у робочу середу - самостійного розв’язання реальних практичних завдань - зазвичай пов’язані із неможливістю ефективного застосування отриманих теоретичних знань у практичних ситуаціях [4;11; 7]. Отримуючи теоретичні знання під час навчання, студенти не завжди уявляють як ці закономірності, правила та алгоритми застосувати на робочому місці. Тому актуальним для нас є вивчення особливостей процесу переносу знань та здібностей до нього. Перенос (англ. transfer) розуміється як покращення або погіршення виконання/ засвоєння певної дії під впливом попереднього виконання іншої [1]. У випадку навчальної діяльності, успішна практична діяльність має бути похідною від засвоєння знань та успішного їхнього переносу.

Мета статті. Аналізуючи тему особливостей переносу знань, ми зіткнулися із проблемою відсутності методів вивчення цього процесу. Через поширеність тренінгового навчання робочим навичкам у західній практиці, основним питанням вивчення психологів, наприклад, США, є перенос навичок (transfer of training), який визначається як застосування знань, навичок і відносин, що були засвоєні під час навчання на робочому місці (тренінгові програми) і подальшого їхнього застосування протягом певного періоду часу [14]. У вітчизняній психології, як правило, вивчаються когнітивні особливості, особливості мислення та пам’яті, декларативні та процедурні знання, організація знань експертів, перенос навичок, але не приділяється увага саме переносу знань (transfer of knowledge). Тому перед нами постала необхідність сконструювати завдання для визначення здібностей до переносу знань. Головною метою статті є описання створених нами завдань для діагностики здібностей до переносу.

Найбільш необхідним, на нашу думку, в успішному становленні професіонала є ефективний перенос теоретичних знань у практичні ситуації. Такий перенос пов’язаний із процесами дедукції – переходу від загального положення до приватного [8; 17]. Тобто досліджуваним необхідно проаналізувати «загальне» - закон чи правило, а потім перейти до «приватного» - перенести закон на конкретну ситуацію. Дедуктивне мислення вимагає від досліджуваних більшої здібності до відволікання і узагальнення, а також до децентрації - здібності на час міркування подолати егоцентричну позицію, поглянути на явище зі сторони [16; 17].Але й важливим є зворотній процес – шляхом вирішення практичних завдань, робити узагальнення, тобто переносити досвід, знання до теоретичних закономірностей та правил. Такий перенос пов'язаний із протилежним дедукції процесом – індуктивним. Узагальнюючи конкретні, приватні ситуації чи випадки, досліджувані виводять правило чи закономірність – процес логічного висновку на основі переходу від приватного положення до загального [17]. Тобто, ми виокремили для вивчення дві категорії переносу – з теорії на практику та з практики у теорію. Але як у навчанні, так і у роботі завдання можуть не відповідати конкретному закону чи правилу з даної сфери. Наприклад, у соціальній роботі чи біології можуть спостерігатися математичні, фізичні закономірності. Тому окремою категорією переносу для вивчення ми виділили перенос знань з однієї наукової сфери до іншої. Таким чином, ми мали три категорії для створення завдань.

Для того, щоб створені завдання могли бути вирішені досліджуваним будь-якої спеціальності та рівня підготовки, перед нами стало завдання підібрати універсальні приклади теоретичних та практичних знань для переносу.

Розробка завдань методики.

1. Перенос теоретичних знань у практичні (перший блок завдань). Для цієї категорії завдань нами були підібрані три теоретичні закони з різних наукових сфер (гуманітарної, природничої та технічної): закон оптимуму мотивації Фрімена (психологія) [12], закон обмежуючого чинника, або закон мінімуму, Ю. Лібіха (екологія) [2; 17] та закон сполучених сосудів (фізіка) [13]. Кожен закон був описаний науковою мовою, а також проілюстрований. Досліджуваним необхідно було ознайомитися із законами та запропонувати можливі способи їхнього застосування у конкретних ситуаціях. До кожного закону пропонувалося три можливі ситуації його застосування: до психологічного закону – ситуації роботи з людьми, до екологічного – роботи з тваринами, рослинами, до фізичного – ситуації прогнозування, проектування. Таким чином, досліджувані мали змогу працювати із законами з різних сфер та запропонувати варіанти практичного їх використання.

2. Перенос практичних знань у теоретичні (другий блок завдань). Для цієї категорії також були підібрані завдання із трьох сфер – гуманітарної, технічної та природничої. Специфікою цих завдань є те, що вони мають ілюструвати реальні, практичні ситуації, які можна узагальнити та «побачити» в них єдину закономірність, механізм або якість. Для завдання гуманітарної сфери ми взяли частину тесту соціального інтелекту Дж. Гілфорда (5 завдань з субтесту 1 «Історії із завершенням»), де у картинках ілюструються життєві ситуації та необхідно передбачити та вибрати один з варіантів завершення кожної ситуації. Успішне вирішення завдань цього тесту пов’язано зі здатністю виділяти з контексту вербальну та невербальну експресію поведінки [9]. Після проходження п’яти таких завдань, досліджуваним пропонується проаналізувати ці ситуації та припустити, які здібності необхідні для успішного аналізу та правильних відповідей за картинками.

Другим завданням цього блоку були чотири ілюстрації (зображення процесу налаштування гітарних струн, катання на гойдалках, переходу людей по підвісному мосту та розгойдування дзвону), які є демонстраціями явища резонансу [6]. Досліджуваним пропонувалося описати ці процеси, а потім сформулювати явище, яке присутнє на цих картинках та пояснює їх, тобто явище резонансу.

Останнім завданням цієї категорії переносу стало завдання з природничої сфери, яке полягало у тому, що досліджуваним пропонувалося ознайомитися із схемами оптимальної висадки розсади городніх рослин (томат, базилік, дайкон, салат, селера та капуста). У схемах давалася інформація щодо глибини посадки, відстані між рослинами у рядках та між рядками [15]. Кожна схема супроводжувалась зображенням дорослої рослини, для того щоб досліджувані мали уявлення про її кінцеві розміри, кількість листя та ін.. Після ознайомлення та запам’ятовування параметрів посадки, досліджувані мали проаналізувати схеми та виокремити принципи, за якими вони складені (від чого залежать параметри висадки розсади будь-якої рослини). Таким чином, у завданнях цього блоку досліджувані аналізували практичні (ілюстровані) ситуації, мали змогу узагальнити інформацію з них та запропонувати принцип, явище чи якість, що об’єднували ці ситуації.

3. Перенос знань з однієї наукової сфери до іншої (третій блок завдань). Для розробки завдань цього блоку нам було необхідно запропонувати для переносу такі закони, що є універсальними чи можуть бути застосовані хоча б у трьох наукових сферах. У технічній сфері нами був виділений принцип найменшого опору (висунутий стосовно пластичної деформації [5]), адже він може бути застосований до життєвого шляху людей, тварин, фізичних характеристик матеріалів та предметів, економічних рішень, фінансових потоків та ін... Досліджуваним пропонувалося наукове пояснення цього принципу та ілюстрація до нього. Після ознайомлення, досліджуваним було необхідно запропонувати варіанти його застосування у таких сферах як психологія, біологія та будь-яка інша сфера на їх вибір. Інше завдання цього блоку відноситься до сфери математики – закон нормального розподілення, сформульований Ф. Гаусом [3; 17]. Цей закон може застосовуватися для будь-яких показників не тільки сфери техніки чи математики, але й природничих та гуманітарних областей. Тому досліджуваним пропонувалося, як і у попередньому випадку, ознайомитися з описанням закону та його ілюстрацією (графіком) та запропонувати приклади його застосування у біології, філології та будь-якій іншій сфері на вибір досліджуваного. Тобто у цих завданнях досліджувані мали змогу перенести технічний принцип найменшого опору та математичний закон нормального розподілення до природничої та гуманітарної сфер.

Третім завданням для діагностики переносу знань з однієї сфери до іншої виступив біологічний принцип паразитизму [10]. Аналогічно попереднім завданням, досліджувані знайомилися із тлумаченням принципу у «рідній» науковій сфері та його ілюстрацією, а потім мали запропонувати його використання у економіці, соціології та будь-якій іншій сфері. Таким чином, у завданнях цього блоку нами були підібрані такі закони та принципи для переносу, які мають широкий спектр застосування як у споріднених, так і у віддалених теоретичних та практичних сферах.

Критерії оцінювання завдань. Нами було розроблено дев’ять завдань для діагностики трьох категорій переносу знань – по три завдання у кожному блоці. Кожне завдання передбачало кількість відповідей від одної - завдання другого блоку, до трьох – завдання першого та третього блоку. Незалежно від кількості відповідей, за кожне завдання передбачалась одна оцінка. Оцінювання відповідей на запропоновані завдання здійснювалось за бальною шкалою від 0 до 3:

0 балів – немає відповіді на жодне запитання, або відповіді не стосуються теми питання;

1 бал – присутня відповідь на одне питання (1 та 3 блоки), або відповідь частково відповідає завданню (2 блок);

2 бали – є повні відповіді на 2 запитання (1 та 3 блоки), або майже повна відповідь на питання другого блоку;

3 бали – маються повні та розгорнуті відповіді на всі запитання.

Після оцінювання підраховувались бали за кожним блоком, також підраховувався загальним бал за всіма завданнями – загальна оцінка здібностей до переносу.

Перспективи використання розроблених завдань. Дані завдання розроблялися із метою використання у нашому дисертаційному дослідженні, основною метою якого є вивчення здібностей до переносу знань та їхнього зв'язку із різними особистісними особливостями, такими як: антиципаційні здібності, особливості когнітивного стилю полезалежності/ поленезалежності, невербальних інтелектуальних здібностей, креативності у поведінці та особливостей авторитарної особистості. Також розроблені завдання можуть використовуватися у інших психологічних, педагогічних наукових дослідженнях, пов’язаних, наприклад, із особливостями засвоєння та використання інформації, наявності професійних знань та ін..

Висновки. У зв’язку з недостатньою розробленістю питання про процеси переносу знань та відсутністю розроблених методів діагностики здібностей до переносу, нами були розроблені авторські завдання для діагностики здібностей до переносу у трьох категоріях – перенос теоретичних знань до практичних, перенос практичних знань до теоретичних та міждисциплінарний перенос знань. Всього було розроблено дев’ять завдань, поєднаних у три блоки. В процесі створення завдань ураховувались особливості наявності та користування знаннями у трьох основних сферах – гуманітарній, природничій та математично-технічній. Завдяки цьому досліджувані з освітою різних напрямків, а також різного рівня підготовки можуть успішно відповідати на запропоновані завдання. Для оцінки відповідей по кожному з дев’яти завдань використовувалась бальна шкала від 0 до 3 балів. У результаті досліджувані отримували показники за кожне завдання, а також сумарні бали за кожну категорію переносу та загальний бал по всім завданням. Розроблені авторські завдання будуть використані як метод діагностики здібностей до переносу знань у нашому дисертаційному дослідженні.

Література:

1. Большой психологический словарь / Б. Мещеряков, В. Зинченко. – СПб: Речь, 2011. – 633 с.

2. Бродский А. К. Краткий курс общей экологии. Учебное пособие для ВУЗов / Бродский А. К. — СПб.: «Деан», 2000. — 224 с.

3. Вентцель Е. С. Теория вероятностей / Вентцель Е. С. — 10-е изд., стер. — М.: «Академия», 2005. — 576 с.

4. Вербицкий А. А. Концепция знаково-контекстного обучения в вузе / Вербицкий А. А. // Вопросы психологии. – 1987. – № 5. – С. 51–59

5. Губкин С.И. Пластическая деформация металлов. Т. I. — М.: Металлургиздат, 1961. – 376 с.

6. Журавлёв В. Ф. Прикладные методы в теории колебаний / Журавлёв В. Ф., Климов Д. М. — М.: Наука, 1988.

7. Зимняя И.А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата образования / Зимняя И.А. – М.: Высшее образование сегодня, 2003, No5. – 28 с.

8. Ивин А.А. Логика / Ивин А. А. – М.: Оникс, 2008. – 336 с.

9. Михайлова Е. С. Методика исследования социального интеллекта (Адаптация теста Дж. Гилфорда и М. Салливена): руководство по использованию / Михайлова Е.С. // СПб.: ГП «Иматон» – 1996. – С. 53.

10. Ройтман В. А. Паразитизм как форма симбиотических отношений / Ройтман В. А., Беэр С. А. — М.: Товарищество науч. изд. КМК, 2008. — 309 с.

11. Татур Ю.Г. Компетентностный подход в описании результатов и проектировании стандартов высшего профессионального образования / Татур Ю.Г. – М.:Высшее образование сегодня, 2004 – 16 c.

12. Экспериментальная психология/ под. ред. П.Фресса , Ж.Пиаже. Вып. 5, – М.: Прогресс,1975. – с. 119-125.

13. Элементарный учебник физики: Том 1. Механика. Теплота. Молекулярная физика / Ландсберг Г.С. – М.: Книга по Требованию, 2012. – 618 с.

14. Cheng E. W. L. A review of transfer of training studies in the past decade / Cheng E. W. L., Ho D. C. K. // Personnel Review. – 2001. – Т. 30. – №. 1. – С. 102-118.

15. http://ru.wikipedia.org

16. http://vegetables.cveti-sadi.ru

17. http://www.1s4.ru