Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н., докторант Ігнатенко М.М.

Уманський національний університет садівництва, Україна

ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА КОРПОРАЦІЙ

В Україні в останні десятиріччя формування ринкових механізмів та інститутів господарювання у середовищі аграрних підприємств та корпорацій супроводжується розвитком соціальної відповідальності (СВ) бізнесу переважно змішаного типу або моделі. Вона передбачає залучення державних і суспільних інститутів у процес узгодження суспільних інтересів за умови, що підприємства, корпорації й профспілки зберігають автономію, тобто витримується принцип добровільності соціальної діяльності. Соціальна відповідальність агробізнесу в Україні розвивається достатньо стихійно, без відповідної інституційної підтримки постійно діючих інформаційно-дорадчих організацій-посередників, котрі могли б збирати або розробляти ідеї для СВ і надавати відповідні послуги суб’єктам аграрного господарювання у здійсненні їхніх соціальних заходів та програм [1].

Отже, на сьогодні немає підстав стверджувати про сформовану вітчизняну модель соціальної відповідальності агроформувань, однак можна говорити про існування окремих специфічних проблем та тенденцій розвитку, що властиві даній сфері діяльності для України та сукупності інших країн пострадянського простору. Традиційно вектори подальшого розвитку СВ тут визначають державні та регіональні інститути. У минулому саме держава як стратегічно орієнтований суб’єкт управління та життєдіяльності здійснювала функції соціального захисту населення із залученням підприємств досить ефективно.

У сучасних умовах державні інститути мають не менш дієві важелі та регулятори відносно залучення бізнесу на рівні аграрних підприємств та корпорацій до соціально відповідальної діяльності. Мова йде про використання фіскальних та податкових засобів заохочення соціальної відповідальності агробізнесу; активне пропагування цінностей та стандартів соціальної економіки, екологізації діяльності, впровадження інновацій, залучення інвестицій [3]. Державної підтримки заслуговують місцеві, регіональні, національні й міжнародні ініціативи, пов’язані із соціальною відповідальністю, розвитком державно-приватного партнерства у цій галузі, сталим екологічним розвитком.

Важливе місце в контексті тенденцій розвитку та проблем впровадження національної моделі СВ займає розробка вимог до розкриття інформації, впровадження стандартів формування й перевірки соціальної звітності суб’єктів господарювання. Необхідними уявляються організація моніторингу та розробка механізмів контролю за здійсненням соціальної відповідальності агроформувань. Це буде сприяти зміцненню національних та міжнародних рейтингів, іміджу та репутації як окремих аграрних підприємств та корпорацій, так і держави в цілому.

Вказане підтверджується експертами міжнародного Центру розвитку КСВ (корпоративної соціальної відповідальності) в Україні. Ними підраховано, що кількість нефінансових звітів у минулому році стала значно меншою – тільки 15. Зазначено, що 46 великих корпорацій України на даний момент не представляють звіти щодо виконання принципів Глобального Договору з КСВ. Якість представлених звітів також не покращилася.

Як показує практика впровадження КСВ в Україні, найбільшу увагу соціально відповідальній стратегії розвитку приділяють суб’єкти господарювання, які мають штат працюючих більший за 500 чоловік [4]. Вони функціонують у галузях харчової і переробної промисловості, сільського господарства, сфері торгівлі, громадського харчування, фінансових та кредитних послуг.

Численні вітчизняні сільськогосподарські підприємства й корпорації могли б принести значно більшу користь на шляху формування громадянського суспільства, боротьби з бідністю, сталого розвитку, проте для цього необхідно здійснити ряд дій та заходів, що могли б стати стимулом до впровадження ними СВ. Зокрема, треба: створити національну концепцію соціальної відповідальності та обґрунтувати стратегію управління її розвитком; провести широку навчальну, інформаційно-просвітницьку та рекламну кампанію з питань сутності та переваг соціальної відповідальності для розширення розуміння та правильної трактовки її поняття, взаємозв’язку з успішністю та конкурентоспроможністю й інвестиційною привабливістю агробізнесу; показати довгострокові конкурентні переваги для формування ділової репутації та конкурентоспроможності агротоваровиробників..

Важливо надати можливість отримання консультаційної он-лайн допомоги з питань СВ та КСВ, усунути проблеми на шляху до масового впровадження програм та проектів соціальної відповідальності такі як податковий тиск, відсутність державної допомоги та гарантій, мотивації здійснення. До проблем, які потребують вирішення, належать розробка нормативів та форм для нефінансової звітності, формування наукової бази для вивчення та обґрунтування СВ та КСВ як стратегічного елементу розвитку вітчизняних аграрних підприємств та корпорацій.

Доцільно провести тренінги та впровадити за умови постійного вдосконалення просвітницькі програми для виробників і споживачів з метою дотримання розумних стандартів та етичного споживання. Важливо впровадити принципи СВ в діяльність місцевого самоврядування, органів державної та регіональної влади, сільських громад [2].

Література:

1. Зайцев Ю. К. Соціальна відповідальність бізнесу та проблеми її формування в Україні / Ю. К. Зайцев // Підприємництво в умовах трансформації економіки України. Теорії мікромакроекономіки: зб. наук. праць. – 2010. – Вип. 6. – С. 161–165.

2. Лупенко Ю. А. Агрохолдинги в Украине и усиление социальной направленности их деятельности / Ю. А. Лупенко, М. Ф. Кропивко // Экономика АПК. – 2013. - № 7. – С. 5.

3. Петрушенко Ю.М. Моральні ризики соціально відповідального підприємства та підходи до їх нейтралізації / Ю.М. Петрушенко, О.В. Дудкін // Механізми управління розвитком соціально-економічних систем : монографія [за заг. ред. О. В. Мартякової]. –Донецьк : ДВНЗ «ДонНТУ», 2010. – С. 662-670.

4. Форстартер М. Поглиблення розуміння концепції соціальної відповідальності бізнесу: результати та висновки, отримані проектом «Response» [Електронний ресурс] / М. Форстартер, М. Золило, П. Лейсі. – 2008. – 22 c.