Економічні науки/ 12. Економіка сільського господарства

К.е.н. Шевченко О.М.

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка, Україна

Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи: сучасні реалії та перспективи розвитку

Сучасний стан реалізації економічних реформ в Україні потребує особливої уваги до розвитку сільського господарства, пошуку таких організаційно-правових форм господарювання, які забезпечують ефективне функціонування цієї галузі та розв’язання соціальних завдань сільських територій. Досвід економічно розвинутих країн свідчить, що поряд з великими агрохолдингами розповсюджені і такі форми господарювання в аграрному секторі економіки як сільськогосподарські кооперативи. Вони утворюються в різних організаційно-економічних формах, серед яких найбільше поширення набули обслуговуючі та виробничі кооперативні об’єднання фізичних осіб. Забезпечення їх раціонального функціонування багато у чому залежить від управління цими процесами. Воно проявляється, як свідчать дослідження, в забезпеченні формування кооперативних об’єднань відповідною законодавчою базою та фінансовою підтримкою з боку держави, місцевих громад, благодійних організацій тощо.

У науковій літературі, як відомо, економічна природа кооперативу взагалі розглядається як особлива форма кооперації (співпраці, співробітництва). При цьому робиться наголос на тому, що в основу його функціонування покладені переваги спільної діяльності між суб’єктами господарювання. Підставою для кооперування осіб є наявність спільної мети, що об’єднує певну групу людей та усвідомлення майбутніми учасниками кооперативного процесу того, що досягти її одноосібно складно або взагалі неможливо. Вважаємо, що зазначене обумовлює існування у такому об’єднанні економічних відносин, які складаються між членами кооперативу з приводу виробництва продукції та її реалізації.

Практика показує, що функціонування фермерських господарств, об’єднаних у кооперативи, ґрунтується на тому, що в одній особі фермера поєднується власник, суб’єкт господарювання і працівник, у той час як у великих приватних сільськогосподарських підприємствах суб’єкту господарювання протистоять наймані працівники, у яких відсутня мотивація до високопродуктивної праці як у фермера [1, c. 77].

В Україні ці відносини закріплені законодавчо, тобто визначені правові, організаційні, економічні та фінансові особливості формування і діяльності сільськогосподарських кооперативів. На даному етапі законодавством передбачено утворення у сільському господарстві країни двох типів сільськогосподарських кооперативів: обслуговуючих та виробничих [2]. Якщо сільськогосподарський виробничий кооператив являє собою об’єднання фізичних осіб, які є виробниками продукції, то обслуговуючий кооператив – об’єднує виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та збільшення прибутків. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи в залежності від виду діяльності можуть утворюватись як переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі та інші.

Аналіз процесів становлення обслуговуючих кооперативів в Україні свідчить, що гальмом у їх розвитку є відсутність єдиної політики перспектив розвитку аграрного сектору. Одні науковці і практики доводять переваги великих корпорацій у забезпеченні країни продовольством і розв’язанні соціальних проблем, інші – акцент роблять на розвиток фермерських господарств. Вважаємо, що державне управління аграрним сектором має здійснюватися у напрямку створення умов для оптимального поєднання великих агрохолдингів та сільських ферм, об’єднаних у обслуговуючі кооперативи. При цьому, як свідчить досвід економічно розвинутих країн, сільська кооперація взагалі та сільські обслуговуючі кооперативи зокрема, ефективно функціонують лише в умовах значної державної фінансової підтримки, розробки і реалізації стимулів для створення сімейних ферм та об’єднання їх у сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. Орієнтиром у цих процесах є система аграрного ринку Європейського Союзу. Наприклад, обсяг виробленої сільськогосподарської продукції, яка реалізується через ці кооперативи в Скандинавії складає 80 %, у Нідерландах – 65 %, Німеччині, Іспанії, Франції – 52 %. У США за допомогою сільськогосподарської кооперації відбувається 82 % переробки молока, 30 % – збуту продукції, 45 % – постачання добрив, 44 % – пального. Кооперативи Китаю та Японії реалізують на внутрішньому та зовнішньому ринках понад 90 % сільськогосподарської продукції [3, с. 6]. Навіть у Грузії, де процеси реформування економіки розпочалися значно пізніше (до 2012 р. взагалі не існувало кооперативних об’єднань) у 2013 р. було створено Агентство сільськогосподарських кооперативів, прийнята державна цільова програма, згідно з якою кооперативи звільнені від податків до 2017 р. Стратегія і план дій у цьому напрямку узгоджується у Грузії з Єврокомісією. Тісна співпраця з європейською програмою розвитку ENPARD сприяла одержанню для становлення сільських кооперативів цієї країни 40 млн. євро [4, с. 7].

Аналіз наукової літератури та світова практика функціонування сільськогосподарських кооперативних об’єднань свідчать, що основою утворення обслуговуючих кооперативів є сімейні фермерські господарства. В Україні, як відомо, на даному етапі у сільському господарстві функціонують дві форми господарювання:

– особисте селянське господарство, яке виробляє різні види сільськогосподарської продукції і реалізує її в основному фізичним особам. Таких господарств в нашій державі налічується близько 4 млн. од.;

– великі агрохолдинги, що орендують землі селян (земельні паї) і реалізують продукцію, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Для них існує значна фінансова допомога з боку держави через кредитування, лізинг, дотації тощо.

Вивчення та аналіз існуючих в Україні форм ведення сільського господарства доводить, що поступово відбувається створення нової форми господарювання – сімейних фермерських господарств. Цей процес розпочався у галузі тваринництва за допомогою як держави, так і різних міжнародних благодійних організацій, які сприяють об’єднанню їх у обслуговуючі кооперативи. На 2015 рік заплановано утворення 60 сімейних молочних ферм у центральних та південних областях України. Загальна сума інвестицій у реалізацію проекту до кінця цього року перевищить 500 тис. євро [5, с. 3]. У 2014 р. в рамках проекту «Розвиток молочарських кооперативів» створено 30 сімейних ферм з середнім поголів’ям 7 голів, зафіксовано підвищення продуктивності в середньому на 25 %. Один із таких проектів успішно реалізовано в селі Сухорабівка Решетилівського району Полтавської області. В цілому в області налічується 1816 діючих фермерських господарств. Найбільша їх кількість – понад 100, налічується в Глобинському, Полтавському, Козельщинському, Кобеляцькому, В. Багачанському районах. Фермери мають в користуванні 220,5 тис. га сільськогосподарських угідь. Середній розмір фермерського господарства – 121,4 га, в них працює понад 4,6 тис. працівників (10,5% від загальної чисельності працюючих в сільгосппідприємствах). Частка орендованих паїв складає біля 70 % від загальної кількості земель, що обробляють фермери. Фермерські господарства спеціалізуються, в основному, на вирощуванні зернових та технічних культур. Аналіз розвитку фермерства у Полтавській області свідчить про незначні його темпи в різних галузях сільського господарства. Так, у тваринництві з наявних 1816 фермерських господарств цим видом діяльності займаються лише 46, що гальмує утворення обслуговуючих кооперативів. Не дивлячись на це, поступово створюються умови для об’єднання сільських ферм у обслуговуючі кооперативи. Так, станом на 01.07.2014 в області зареєстровано 37 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, з них діючих – 13, в тому числі молочарських – 9, з обробітку землі та збирання врожаю – 3, плодоовочевий – 1 [6].

Стимулювання подальшого розвитку обслуговуючих кооперативів та підвищення рівня управління цими процесами потребує, як свідчать дослідження, перш за все, створення умов для більш активної роботи по формуванню сімейних фермерських господарств як основи утворення обслуговуючих кооперативів, серед них особливо важливими вважаємо наступні:

– більш ефективна підтримка зазначених процесів з боку держави, яка включає фінансову допомогу, спрощення реєстрації сімейних ферм, дозвільної системи та системи перевірок;

– запровадження спеціальної системи підтримки сімейних фермерських господарств за прикладом Євросоюзу;

– забезпечення спрощеного кредитування;

– недопущення комерціалізації діяльності обслуговуючих кооперативів та інших принципів внутрішньогосподарських відносин. Законодавством передбачена неприбутковість сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Завдання такого кооперативу полягає у забезпеченні прибутковості господарств, що є його членами;

– поширення просвітницької діяльності в сільській місцевості у напрямку підвищення обізнаності населення в питаннях переваг утворення сімейних фермерських господарств, об’єднаних у обслуговуючі кооперативи у порівнянні з передачею своїх земельних паїв в оренду великим агрохолдингам.

Все це дасть можливість усвідомити селянам, що оформлюючи сімейні ферми, об’єднані у обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи за спрощеною процедурою, вони набувають статус підприємців, можливість виходу на організовані ринки збуту аграрної продукції, звільнення від посередників, які встановлюють надмірно високі ціни на матеріально-технічні ресурси та занижують їх на вироблену сільськогосподарську продукцію. Крім того, вони зможуть розраховувати на нарахування трудового стажу й соціальної допомоги. Зазначене сприятиме ефективному функціонуванню фермерських господарств, об’єднаних у обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи в умовах жорсткої ринкової конкуренції.

Література:

1. Малік М.Й. Формування та розвиток кооперативних відносин в аграрній сфері економіки України / М.Й. Малік // Економіка АПК. – 2014. – № 7. – С. 76–82.

2. Закон України «Про Сільськогосподарську кооперацію» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua.

3. Шебанін В.С. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи – інструмент розвитку сільських теріторій / В.С. Шебанін, О.І. Котикова, Ю.А. Кормишкін // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2013. – № 3. – С. 3–11.

4. Біловицька Н. Хто врятує наше село / Н. Біловицька // Урядовий кур’єр. – 2014. – 133. – С. 7.

5. На 2015 рік заплановане відкриття 60 сімейних ферм // Нова година. – 2015. – № 10(231). – С. 3

6. Агропромисловий комплекс / Сайт Полтавської обласної адміністрації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.adm-pl.gov.ua/page/agropromisloviy-kompleks.