Здобувач кафедри глобальної економіки, Шепелєв C.С.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ГАЛУЗІ В СВІТЛІ ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ВВЕДЕННЯ ЗАБОРОНИ (МОРАТОРІЮ) НА ПРОМИСЛОВИЙ ВИЛОВ ВОДНИХ ЖИВИХ РЕСУРСІВ НА ДЕЯКИХ ВОДОЙМАХ УКРАЇНИ»

Нині ситуація з охороною водних живих ресурсів, а також із рибним господарством набуває глобальних масштабів. У цьому зв’язку потребують законодавчого вирішення питання створення системи управління рибним господарством, охороною та відтворенням водних живих ресурсів, і що не менш важливо – забезпечення належного збереження місць їх існування, тобто самих водних об’єктів. Таким чином, комплекс проблем призвів до надмірного та практично неконтрольованого використання ресурсів промислових видів риб в Україні. Це, в свою чергу, викликає збільшення вилову компенсуючих видів риб. Запаси по багатьох видах риб вважаються такими, що вийшли за межі норм екологічної безпеки, а деякі перебувають у критичному стані. З цією метою було розроблено і запропоновано проект Закону України «Про введення заборони (мораторію) на промисловий вилов водних живих ресурсів на деяких водоймах України», яким передбачається:

- введення заборони на здійснення промислового рибальства на водних об’єктах басейну Дніпра, Південного Бугу, Західного Бугу, Сіверського Донця за межами спеціальних промислових зон в акваторіях водосховищ Дніпровського каскаду, які не можуть перевищувати сорока відсотків акваторії водного об’єкту та мають бути розташовані не ближче двохсот метрів від урізу води;

- здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про охорону, використання та відтворення риби та інших водних живих ресурсів щодо промислового рибальства, вилову водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, з метою з’ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (дослідний вилов), контрольного вилову для визначення їх стану та запасів, меліоративного вилову;

- надання повноважень центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо: визначення пріоритетних напрямків та узагальнення практики застосування законодавства з питань охорони та відтворення водних біоресурсів, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення в установленому порядку проектів законодавчих актів; затвердження лімітів спеціального використання водних біоресурсів; погодження квот добування водних біоресурсів; погодження правил та режимів рибальства, добування (вилучення, вилову) та відтворення водних біоресурсів; погодження порядку штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів та їх використання, інструкції про порядок здійснення штучного розведення, вирощування водних біоресурсів та їх використання у спеціальних товарних рибних господарствах;

- здійснення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, державного нагляду за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині реалізації делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами – нерезидентами вимог законодавства про охорону, використання і відтворення водних ресурсів.

Дослідження в черговий раз підтверджують, що у розробленому проекті Закону України, на наш погляд, не проаналізовано та не враховано:

- думку наукових установ, оскільки наукові обґрунтування щодо можливості промислового рибальства у внутрішніх водоймах встановлюються на кожен вид ресурсу та на кожен водний об’єкт науковою установою щорічно. Тому пропозиція щодо створення спеціальних промислових зон до 40 % акваторії водного об’єкту та що вони мають бути розташовані не ближче двохсот метрів від урізу води не має під собою достатнього наукового обґрунтування та не показані розрахункові механізми введення даної норми;

- встановлення Кабінетом Міністрів України на підставі наукових обґрунтувань за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері охорони природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства займе досить тривалий час з огляду функції відомств та призведе до негативних соціально-економічні наслідків, які матиме набуття чинності зазначеним Законом для суб’єктів господарювання, задіяних у промисловому рибальстві (а це і робочі місця, сплата податків до бюджету) та можливі компенсаційні фактори;

- широку практику здійснення промислового рибальства у внутрішніх водах в країнах ЄС на підставі наукових даних а також правил рибальства;

- вплив на стан довкілля та стан водних біологічних ресурсів неконтрольованого спортивного та любительського рибальства.

На нашу думку, вказаний вище проект Закону України «Про введення заборони (мораторію) на промисловий вилов водних живих ресурсів на деяких водоймах України» не має під собою достатніх наукових обґрунтувань з огляду на наступне:

- по-перше, заборона промислового вилучення водних біоресурсів у внутрішніх водоймах до затвердження промислових зон (до 40 % акваторії) поставить під загрозу захист вітчизняного рибогосподарського товаровиробника; забезпечення існуючих і новостворених потужностей рибопереробних та інших підприємств сировиною; задоволення потреб населення у високоякісній продукції рибної промисловості;

- по-друге, виникне соціальна напруга серед рибалок, які задіяні у промисловому вилученні водних біоресурсів – а це тисячі робочих місць безпосередньо рибалок та значна кількість робочих місць із суміжних галузей, що пов’язані з роботою рибалок;

- по-третє, заборона промислового вилучення водних біоресурсів у внутрішніх водоймах призведе до зменшення надходжень до Державного бюджету України у вигляді сплати за використаний ресурс та податків від роботи рибогосподарських підприємств;

- по-четверте, користувачі, що здійснюють промислове вилучення водних біоресурсів беруть активну участь у вселенні водних біоресурсів у рибогосподарські водні об’єкти України (зариблення);

- по-п’яте, у випадку заборони промислового вилучення водних біоресурсів у внутрішніх водоймах, не виключаємо, що переважна більшість рибалок, які задіяні у рибному промислі, і для яких це є єдине джерело прибутку, можливо будуть працювати у тіні та займатися браконьєрством.

Це означає, що проконтролювати масову боротьбу з таким явищем в масштабах України буде досить важко та практично неможливо. За інформаційними даними Держрибагентства  дія мораторію  пошириться на водойми 10 областей України (Вінницької, Київської, Запорізької, Херсонської, Дніпропетровської, Миколаївської, Полтавської, Чернігівської та Черкаської). В їх межах нині працює 262 підприємств та близько 6000 працівників.

Проведене наукове дослідження дало можливість автору встановити, що забороною можливо тільки зменшити той невеликий відсоток української риби, що існує. Зменшення кількості риби – це збільшення її вартості та менша пропозиція вітчизняної якісної продукції для наших споживачів та як наслідок зниження конкурентоспроможності галузі. Оскільки в даний час 80 % риби на українському ринку –  це імпорт. Таким чином, пропонуємо вирішити це питання комплексно. Перш за все, слід встановити зони для промислового вилову риби, але разом з ними запровадити систему електронного моніторингу суден, що здійснюють лов, систему звітування про виловлену рибу. Доцільно провести переговори із європейськими партнерами, з метою запровадження системи електронного моніторингу.