Экономические науки / 3. Финансовые отношения

К.е.н. Буй Т.Г.

Національний університет "Києво-Могилянська академія", Україна

Державне фінансове стимулювання малого бізнесу

В умовах кризи та загального спаду економіки України розвиток малого бізнесу неможливий без підтримки з боку держави. Значною мірою ефективність функціонування малих підприємств залежить від податкової політики держави, оскільки вона має прямий вплив на фінансові результати та інвестиційні можливості суб’єктів малого підприємництва.

Аналіз стану та проблем розвитку малого бізнесу в Україні свідчить про те, що в подальшому без активного та позитивного втручання держави щодо сприяння розвитку цього сектора мале підприємництво майже припинить своє існування, частково перейшовши в тінь, що може призвести до загострення економічних проблем та посилення соціальної напруги. Ось чому для України наразі особливо актуальними є розробка та реалізація обґрунтованої та ефективної державної політики підтримки розвитку малого бізнесу та стимулювання підприємницької діяльності, що є основою економічного та соціального благополуччя держави.

Вивчення досвіду державної підтримки малого підприємництва в розвинутих країнах свідчить, що сприяння його розвитку можливе лише шляхом поєднання та узгодження різних форм, методів, засобів регулювання і підтримки. Основними кроками держави на шляху підтримки розвитку малого бізнесу науковці вважають:

- створення раціональної нормативно-правової бази;

- вдосконалення спрощеної системи бухгалтерського обліку та звітності малих підприємств;

- організація фінансової підтримки малого бізнесу;

- забезпечення малих підприємств інформацією та підготовленими кадрами [4, с. 84; 56].

Найважливішим кроком, безперечно, є організація фінансової підтримки малого бізнесу. Кредитування малих підприємств комерційними банками в Україні знаходиться на низькому рівні розвитку. Станом на 01.10.2014 сукупний портфель кредитів, виданих малим та середнім фірмам, дорівнював 45 млрд. грн., а це лише 6% загального портфеля кредитів, виданих банками юридичним особам. Зважаючи на те, що малі та середні підприємства становлять 99,96% усіх підприємств країни, ця цифра є просто мізерною. При цьому майже дві третини кредитів видали 10 банків, а кредитуються переважно юридичні особи [3].

Розвиток кредитних відносин між банками та малим бізнесом і надалі гальмується рядом факторів. Значна кількість банківських установ стикається з проблемою ліквідності, що спричинює зростання відсоткових ставок. Високі відсоткові ставки за кредит, обов’язкова вимога застави, вартість якої значно перевищує суму кредиту, практично унеможливлюють доступність кредитних ресурсів для суб’єктів малого підприємництва, особливо для тих, які тільки започатковують свою справу. Деякі банки принципово не співпрацюють з малим бізнесом, шукаючи більш прибуткового використання власного капіталу [2, с. 442].

Держава може сприяти кредитуванню малих підприємств двома шляхами. Першим варіантом є створення спеціальних державних установ для кредитування малого бізнесу, коли держава виступає сама безпосереднім кредитором. При цьому вартість кредиту (який може бути і безвідсотковим) може залежати від віку, виду економічної діяльності, місця розташування підприємства тощо. Таким чином можна створювати більш сприятливі умови для новостворених фірм, підприємств певної галузі, залежно від загальнонаціональної стратегії розвитку економіки чи задля розвитку певних місцевих ресурсів тощо [6].

Другим варіантом є державне сприяння розвитку кредитних відносин між малим бізнесом та комерційними банками. Задля цього можна запровадити кредитування малого підприємництва банками під гарантії бюджетних коштів; ввести пільгове оподаткування прибутку комерційних банків, одержаного за рахунок кредитування малих підприємств тощо. Ефективним кроком може стати також створення спеціального міжбанківського фонду для кредитування малих підприємств, що дозволить як знизити ризики та зберегти прибутки для банківських установ, так і знизити відсоткові ставки за кредитами для малих фірм та спростити процедуру розгляду кредитних заявок [5; 6].

Не останню роль у фінансовій підтримці малого бізнесу відіграють державні регіональні та місцеві програми розвитку малого бізнесу. Подібні програми існують в кожній області України. У 2013 р. на реалізацію регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва місцевими органами виконавчої влади передбачалося спрямувати кошти у загальній сумі 165,7 млн. грн. Проте фактичне фінансування, на жаль, значно відрізняється від планового: було профінансовано лише 53,6 млн. грн., або 32,3% із запланованих коштів. Тому наразі важливим питанням є не так розробка програм розвитку малого бізнесу, як контроль за їх впровадженням, прозорість виділення коштів, їх цільове використання, відсутність корупції тощо.

Ефективним варіантом підтримки малого бізнесу може бути також започаткування системи замовлень місцевої влади на виконання важливих для регіону інноваційних науково-технологічних розробок, що можуть реалізовуватись суб’єктами малого підприємництва. Для інформаційної та кадрової підтримки малих фірм необхідно створити спеціалізовані консультативні центри, що надавали б вичерпну інформацію малим підприємцям; організувати програми підготовки та перепідготовки кадрів, покращити освітні стандарти за напрямами підготовки, що стосуються бізнесу та підприємництва [4, с. 85].

Фіскальний механізм України необхідно реформувати у напрямі забезпечення сприятливих умов для ведення бізнесу та залучення інвестицій шляхом побудови стимулювальної податкової системи. З цією метою науковці пропонують забезпечити:

— наближення податкового права до стандартів податкового права ЄС;

— зменшення рівня перерозподілу ВВП через бюджет;

— підвищення прозорості діяльності органів податкової служби;

— посилення регулятивного впливу податкової системи через впровадження ефективних податкових інструментів стимулювання пріоритетних сфер діяльності;

— рівність усіх суб'єктів господарювання шляхом встановлення однакових прав і обов'язків щодо сплати податків [3, с. 262].

Проте при реформуванні податкової системи варто також зважати на те, що для України заходи щодо зменшення ставок основних податків та істотного збільшення бюджетних видатків з метою стимулювання розвитку малого підприємництва є неприйнятними, адже навіть за стабілізаційних економічних умов у нашій державі її соціальні зобов’язання істотно перевищують фінансові можливості. Зниження податкових ставок як інструмент стимулювання інвестицій в умовах політичної нестабільності України не забезпечить бажаних результатів, а лише призведе до зменшення фінансових можливостей бюджетів України. Таким чином, система оподаткування малих підприємств має бути спрямована одночасно і на стимулювання розвитку малого бізнесу, і на подальше наповнення державного та міських бюджетів за рахунок податкових надходжень від малих фірм.

Теперішній стан малого підприємництва в Україні свідчить про необхідність стимулювання його розвитку з боку держави, а отже і продовження дії спрощеної системи оподаткування. Незважаючи на всі недоліки та аргументи проти спрощеної системи оподаткування, її ліквідація не є ефективним рішенням, адже вона має важливе соціальне значення в нашій країні. Одним із ефективних кроків до вдосконалення спрощеної системи оподаткування може бути прив’язка диференційованого граничного обсягу виручки, що дає право переходу на спрощену систему оподаткування та визначає приналежність суб’єкта підприємництва до тієї чи іншої групи платників, до розміру мінімальної заробітної плати або до індексу інфляції з метою постійної її актуалізації. Зважаючи на волатильність української економіки, такий захід допоможе податковій системі бути більш гнучкою та, у той же час, більш стабільною, дозволяючи не вносити поправки до Податкового кодексу так часто, як це відбувається в останні роки.

На нашу думку, найбільшу увагу при вдосконаленні чинної податкової системи необхідно звернути на підтримку новостворених малих підприємств, щоб вони могли досягти істотних фінансових результатів та надалі забезпечили б стабільні податкові надходження до бюджету. Для малих підприємств, що тільки розпочинають свою діяльність, необхідно вводити податкові стимули як в рамках спрощеної системи оподаткування, так і за її межами. Так, систему податкових ставок єдиного податку можна диференціювати, створивши окремі значення для новостворених суб’єктів.

Проте найбільш ефективним та простим для адміністрування є повне звільнення новостворених підприємств від сплати податків на термін від двох до п’яти років. Такий вид фінансової підтримки малого бізнесу на такий досить нетривалий час допоможе підприємству досягти фінансової стійкості та самостійності. У середньостроковій перспективі така політика забезпечить зростання доходів бюджету, адже податкові надходження від збільшення ділової активності лише зростатимуть.

Неабияку роль на сучасному етапі розвитку української економіки потрібно відводити системі податкових стимулів для підприємств, що працюють за пріоритетними напрямками. На нашу думку, податкова політика щодо малого бізнесу має бути спрямована не лише на зростання його кількості, а й на зміну його якісного складу. За допомогою податкових важелів можна забезпечити не лише зростання малого бізнесу, а й досягнення стратегічних цілей економіки України загалом. Тому доцільним буде податкове стимулювання тих видів діяльності, що є основними в створенні доданої вартості, сприяють оновленню народногосподарського комплексу, розвитку інфраструктури тощо. Доцільним було б диференціювання ставок єдиного податку відповідно до видів діяльності підприємств та встановлення нижчого рівня оподаткування для таких стратегічно важливих видів економічної діяльності, як промисловість, сільське господарство, будівництво, а також інноваційна діяльність.

У рамках вдосконалення податкової системи країни варто також усунути такий недолік спрощеної системи оподаткування як обов’язковість сплати єдиного податку підприємцем незалежно від результатів його господарської діяльності. Це стосується підприємців першої та другої групи платників єдиного податку, які за умови отримання збитку чи навіть перебуваючи у відпустці чи знаходячись на лікарняному і тимчасово не здійснюючи діяльність вимушені сплачувати єдиний податок та єдиний соціальний внесок. Ми вважаємо за необхідне встановити залежність між сплатою податків та результатами діяльності підприємства. Так, за умови відсутності прибутку податок не стягується, коли ж підприємство є прибутковим – стягується у розмірі, встановленому чинним Податковим кодексом. Важливо також відмінити зобов’язання підприємців сплачувати єдиний податок авансом задля можливості сплачувати його з прибутку підприємства за період, за який сплачується сам податок [7].

Не менш важливими та необхідними напрямами розвитку податкової системи є підвищення довіри підприємців до податкових органів, інформаційна та консультаційна підтримка малого бізнесу, простота системи справляння податків тощо. Так, зменшення кількості процедур, обов’язкових форм звітності, загального часу на сплату податків дозволить значно полегшити даний процес. Не останню роль тут відіграє система електронної сплати податків «Електронний кабінет платника податків», що зараз досить інтенсивно розробляється та впроваджується Державною фіскальною службою України. Усе це є кроком до забезпечення всіх умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків.

Таким чином, систему оподаткування малого бізнесу потрібно впроваджувати поступово та зважати на позитивний світовий досвід, що дасть змогу Україні гармонізувати свою податкову систему й успішно інтегруватися у світовий економічний простір, а спрощена система оподаткування, незважаючи на її недоліки, поки що не має в Україні ефективнішої альтернативи, тому, на наш погляд, залишиться актуальною ще принаймні протягом кількох найближчих років. Усі зазначені шляхи вдосконалення чинної системи оподаткування малого бізнесу потребують значних зусиль зі сторони держави, проте вони сприятимуть природному переростанню малого бізнесу у середній та великий, підвищать ділову активність суб’єктів господарювання та призведуть до економічного зростання України в цілому.

Література:

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 – № 2755-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

2. Лук’янчикова О. Аналіз проблеми та перспективи розвитку малого бізнесу в Україні / О. А. Лук’янчикова, Л. І. Федоришина // Економічні науки. – 2013. – № 10 (3). – С. 440–445.

3. Ногінова Н. Оподаткування малого підприємництва в Україні : сучасний стан та перспективи розвитку / Н. М. Ногінова // Науковий вісник НЛТУ України. – 2014. – № 24.1. – С. 259–263.

4. Поліщук О. Проблеми розвитку малого бізнесу в Україні / О. В. Поліщук, В. В. Цимбал // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. – 2011. – № 32. – С. 82–85.

5. Кавтиш О. П., Колісна Т. О. Аналіз діяльності підприємств малого бізнесу та шляхи підвищення їх прибутковості [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2028

6. Теоретичні та нормативно–правові основи малого бізнесу в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sm.znaimo.com.ua/docs/63/index–305215–1.html?page=3

7. Чепець О. Г. Напрями реформування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=3461