Экономические науки / 3. Финансовые отношения

К.е.н., доц., докторант Портна О. В.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Україна

СКЛАДОВІ СУКУПНОГО ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ

Важливим аспектом забезпечення макроекономічної стабільності виступає сукупний фінансовий потенціал країни, який формується та функціонує у масштабах економічної системи. Актуальність розгляду складових зумовлена необхідністю забезпечення стабільного формування та функціонування сукупного фінансового потенціалу України загалом, а також усіх його складових. Для виконання цього завдання необхідно розробити нові підходи до врахування всіх сегментів та елементів, які складають сукупний фінансовий потенціал України. До сьогодні дослідження фінансового потенціалу в основному концентрувалися на розгляді фінансового потенціалу регіону та фінансового потенціалу суб’єктів господарювання. У своїх наукових розвідках фахівці здебільшого звертались до визначення фінансового потенціалу через виокремлення його складових. Наведемо деякі з них. Так, наприклад, Г. Мерзликина та Л. Каховская [1] стосовно оцінки економічної сталості підприємства, доводять, що фінансовим потенціалом є результат ринкової оцінки потенційних доходів факторів виробництва у грошовій формі, можливих для отримання. Досліджуючи підвищення ефективності формування фінансового потенціалу регіону, Т. Клименко [2] визначає його як сукупність відносин щодо руху фінансових ресурсів в обороті підприємств, установ, організацій, населення регіону; фінансових ресурсів, що можуть бути залучені кредитною системою в господарський обіг, або додатково створені у результаті прискорення відтворювального процесу. На думку В. Лексина та А. Швецова [3] фінансовий потенціал регіону визначається сукупністю потенціалу власних фінансових ресурсів регіону (охоплює не тільки кошти регіональних бюджетів, але й регіональну власність, доходи домогосподарств, економічний потенціал виробничої сфери, кредитної системи, фондового ринку та ін.). Автори фінансового словника [4] зазначають, що це загальна сума фінансових ресурсів, що утворюються за рахунок усіх джерел у межах адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села, селища) і є показником, який визначає фінансові можливості території. Досліджуючи фінансовий потенціал України, С. Шумська [5] включає у його склад фінанси держави, фінансові ресурси підприємств, фінансові ресурси населення, ресурси фінансового й страхового ринків. Також вона зазначає, що оцінюючи фінансовий потенціал України, треба враховувати інші важливі його складові: вартісну оцінку природних ресурсів країни, грошові потоки гастарбайтерів, емісійний дохід. На нашу думку, сьогодення змушує доопрацювати підходи до складових сукупного фінансового потенціалу країни задля їх повнішої адаптації до сучасних фінансово-економічних інформаційних вимог. Ми вважаємо, що у складі сукупного фінансового потенціалу країни слід враховувати ресурси інституційних секторів економіки країни. Так, відповідно до міжнародного стандарту та методичних рекомендацій Державної служби статистики України [6] по класифікації складові сукупного фінансового потенціалу складають фінансові ресурси інституційних одиниць, які групуються в п’ять секторів:

– фінансові ресурси нефінансових корпорацій, до яких належать фінансові ресурси інституційних одиниць, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;

– фінансові ресурси фінансових корпорацій – фінансові ресурси комерційних інституційних одиниць, що спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності (банки, страхові компанії тощо);

– фінансові ресурси сектору загального державного управління, до якого належать фінансові ресурси органів управління центрального та місцевого рівнів, некомерційних бюджетних організацій, фондів соціального страхування;

– фінансові ресурси сектору домашніх господарств, що об’єднує фінансові ресурси фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як фізичних осіб-підприємців;

– фінансові ресурси сектору некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, до якого входять фінансові ресурси інституційних одиниць, створені фінансовими ресурсами окремих груп домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій) безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення.

Запропонований підхід не суперечить загальноприйнятим підходам до складових фінансового потенціалу, а таке структурування сукупного фінансового потенціалу України дозволяє охопити всі фінансові ресурси інституційних одиниць та секторів, які формуються та використовуються в економіці країни.

Література

1. Мерзликина Г. С. Оценка экономической состоятельности предприятия [Текст] : монография / Г. С. Мерзликина, Л. С. Каховская. – Волгоград : ВолгГТУ, 1998.– 228 с.

2. Клименко Т. В. Підвищення ефективності формування фінансового потенціалу регіону [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.10.01 “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” / Клименко Т. В. – Донецьк, 2003. – 21 с.

3. Лексин В. Н. Государство и регионы. Теория и практика государственного регулирования территориального развития [Текст] / В. Н. Лексин, А. Н. Швецов. – М. : Эдиториал УРСС, 2003. – 368 с.

4. Загородній, А. Г. Фінансовий словник [Текст] / А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк, Т. С. Смовженко. – 4-те вид., випр. та доп. – К. : Знання, КОО ; Л. : Вид-во Львів. ін-ту Ун-ту банк. справи НБУ. – 566 с.

5. Шумська С. С. Фінансовий потенціал України: методологія визначення та оцінки / С. С. Шумська // Фінанси України. – 2007. – № 5. – С. 55 – 64.

6. Державна служба статистики України [Електронний ресурс] : офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/