Педагогические  науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Канд. пед. наук Безʼязичний Б.І.

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Значення профорієнтаційної роботи на вибір майбутньої професії вчителя фізичної культури

Формування контингенту студентів педагогічних спеціальностей припускає інтеграцію зусиль різних соціальних інститутів, і, перш за все, загальноосвітньої школи, з самим внз. Робота профорієнтації повинна починатися в загальноосвітній школі і продовжуватися в стінах вищої школи, оскільки, з одного боку, багато першокурсників прийшли у вуз не за покликанням, з другого боку, задоволеність вибором професії не залишається незмінною впродовж всіх років навчання, а часто знижується до випускного курсу.

Виходячи, зі сказаного, була поставлена мета – проаналізувати ефективність існуючої системи орієнтації школярів на професію вчителя і її вплив на якість учбової праці студентів.

Аналіз літературних джерел показав, що методики вивчення ефективності професійної орієнтації школярів на професію вчителя, немає. Є лише різні показники, що характеризують ефективність тих або інших форм цієї роботи.

Вивчаючи ефективність системи, орієнтиром був кінцевий результат кожної з підсистем, а не на аналіз їх складових. Наприклад, довузівська орієнтація (включаючи профосвіту, профдіагностику і профконсультацію) оцінювалася по кінцевому результату, вираженому в усвідомленості професійного вибору.

Для оцінки ефективності довузівської орієнтації молоді на професію вчителя використовувалася методика аналізу структури мотивів вступу до вузу. Для цієї мети ми використовували набір мотивів, що дозволяють виявити усвідомлений, ситуативний і випадковий вибір професії [2].

У першу групу з усвідомленим вибором професії, були віднесені ті студенти, в структурі мотивів яких були присутні один або два мотиви, такі як: “сімейна традиція”, бажання, яке давно сформувалося стати вчителем тощо.

У студентів другої групи з ситуативним вибором професії домінували мотиви і ситуації яких могло не бути: “бесіди, що проводяться викладачами внз”, “поради товаришів” тощо.

І, нарешті, третя група студентів, що вибрали професію під впливом мотивів, аналіз яких дозволяє говорити про випадковість вибору. Це мотиви типу: “не хотів йти працювати”, “бажання мати диплом про вищу освіту”, “не йти в армію” тощо.

Аналіз одержаних даних показав, що усвідомлений вибір професії вчителя здійснювали 49,4% опитаних, ситуативний - 38,4% і випадковий - 12,2% студентів. Багато студентів з ситуативним вибором професії говорять про те, що за певних умов вони достатньо швидко можуть розчаруватися у вибраній спеціальності і поповнити групу студентів з випадковим вибором.

Приймаючи абітурієнтів другого типу, вуз зобов'язаний сформувати у них стійкі професійні інтереси. Що стосується абітурієнтів з випадковим вибором, то їм слід відкласти вступ до університету до тих пір, поки не визначаться їх схильності, здібності, інтереси. Виділені групи мотивів далеко не однозначно впливають на якість учбової праці студентів. Так, мотиви, пов'язані з усвідомленим вибором професії: “сімейна традиція”, “любов до дітей” тощо, є важливим стимулом якісної учбової праці. У студентів, які вибрали свою професію під впливом ситуативних і випадкових мотивів, якість учбової праці значно нижче і їх мотивація на якісну працю є нестійкою.

Професійна орієнтація школярів - тривалий процес. Ще в початковій школі вони замислюються над питанням “ким бути?”, а до 8-9 класу вже в основному визначається контингент абітурієнтів педагогічного внз з усвідомленою мотивацією на професію вчителя. Саме на цьому шляху пошуку “своєї” професії або цілеспрямовано, або епізодично, або випадково треба використовувати достатньо велику кількість заходів профорієнтацій [1].

Так за нашими даними, найістотнішими заходами профорієнтацій, що вплинули на вибір професії вчителя фізичної культури були: заняття в різних спортивних школах (57,4% опитаних); бесіди тренера (46,3%); робота як помічника вчителя фізичної культури, тренера (34,4%); бесіди батьків (33,7%); бесіди зі студентами факультету фізичної культури (16,6%) тощо.

Тривалі (іноді 8-10 років) заняття в спортивних школах, постійне спілкування з тренером, робота як його помічник формує у школярів педагогічні якості, любов до спорту і бажання присвятити своє життя роботі з дітьми [4]. В той же час роль вчителя фізичної культури в роботі профорієнтації явно недостатня. Лише 10,8% студентів вказали, що порада вчителя фізичної культури була для них визначаючою, хоча школярі ні з однією спеціальністю так тісно не зв'язані, як з вчительською. Необхідно лише розкрити перед учнями внутрішню творчу сторону предмету, зорієнтувати їх до педагогічної роботи. Але не все так просто, як здається на перший погляд. Ця робота в більшості випадків обмежується епізодичними заходами: бесідами про соціальне значення фізкультури і спорту, зустрічами школярів з майстрами спорту, в окремих випадках із студентами факультету фізичної культури тощо. В школах рідко зустрінеш стенди “Школяреві про професію вчителя фізичної культури”, “Куди піти вчитися школяреві-спортсмену” тощо. Вчителі слабо привертають старшокласників, що проявили схильність до педагогічної роботи, до фізкультурно-оздоровчої діяльності з учнями молодших класів, не формують у них елементарних педагогічних знань, умінь і навиків.

Найважливішим елементом підготовки до професії вчителя фізичної культури, є робота в якості як тренера-громадського діяча, вожатих в оздоровчих таборах, помічників вчителя на уроці, суддів по спорту тощо [4].

Істотну роль у виборі професії вчителя грає порада батьків і традиції сім'ї. Батьки, як правило, краще, ніж будь-хто інший, знають своїх дітей, їх інтереси, здібності і їх поради носять направлений характер. Крім цього ефективність таких профзаходів, як відвідування університету в день відкритих дверей, бесіди і лекції викладачів позитивно допомагають абітурієнтові остаточно визначитися з їх майбутньою професією [3].

Таким чином, одержані дані переконують нас в тому, що результативність роботи щодо орієнтації студентів недостатньо висока. Дане положення пояснюється рядом причин: значна частина педагогічних колективів використовує вельми бідний перелік заходів профорієнтацій, низька кваліфікація вчителів в цій області, украй мало доступного методичного керівництва по проведенню педагогічної профорієнтації, відсутня державна система профорієнтації і профвідбору.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гуткин М. С. Система работы общеобразовательной школы по профессиональной ориентации учащихся / М. С. Гуткин, А. В. Янковская, Л. И. Смирнова, В. П. Кувшинов ; [под общ. ред. М. С. Гуткина]. – Гродно : ГрГУ, 2002. – 188 с.

2. Дунець Л. М. Психологічні аспекти професійної мотивації особистості. філософія, соціологія, психологія / Л. М. Дунець // Збірник наукових праць. – Івано-Франківськ : Плай, 2003. – Вип. 8. – ч. 2. – С.120-128.

3. Федоришин Є. О. Система профінформаційної роботи із старшокласниками / Є. О. Федоришин, С. Я. Карпиловська та ін. − К. : Рад. школа, 1988. − 178 с.

4. Шиян Б. М. Методика викладання спортивно-педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах фізичного виховання і спорту: Навчальний посібник. Б. М. Шиян, В. Г. Папуша / – Харкiв : «ОВС», 2005. – 208 с.