Педагогические науки /3.Методические основы воспитательного процесса

К.п.н. Грицкова Ю.В.

Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Україна

Проблема педагогічної просвіти батьків у педагогічній спадщині Ж.-Ж. Руссо

Загальновідомо, що природним середовищем первинної соціалізації дитини є сім'я. З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практичної діяльності, в домашніх умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й діяльності. Проте значна частина батьків, не маючи належної підготовки, припускають серйозних помилок у вихованні дітей. Тому надзвичайно важливою стає проблема озброєння батьків педагогічними знаннями, педагогічна просвіта сім'ї, а необхідним - опанування історико-педагогічного досвіду, в якому зосереджено цінні результати наукових пошуків вітчизняних та зарубіжних педагогів і філософів.

Проведене дослідження дозволило констатувати, що вагомий внесок у розробку зазначеної проблеми зробив видатний французький просвітник XVIII століття Ж.-Ж. Руссо. Зауважимо, що саме він одним з перших розглядав дитинство як окремий віковий період. У своїх творах він стверджував, що дитина – це не дорослий, тому вимагає особливого ставлення до неї. Головними принципами виховання філософ вважав природовідповідність (спілкування з природою, гармонія з нею) та педоцентризм (вільне виховання дитини), що покладено у центр його педагогічної концепції, а між суспільним та сімейним вихованням перевагу надавав саме сімейному, наголошуючи, що виховувати дітей повинні саме батьки: «ті, хто дали дитині життя, повинні і навчити дитину жити («мистецтву жити»), - в чому, як ми знаємо, і полягає завдання виховання... ...Той, хто не може виконати обов'язків батька, не має права бути ним. Ніяка бідність, ніякі заняття, ніяке людське велич не позбавляє його від обов'язку годувати і самому виховувати своїх дітей» [2, с.15].

Вважаючи головним природним правом людини право на свободу і висуваючи ідею вільного виховання, що відбувається за природою, знешкоджуючи шкідливі впливи, науковець радив батькам опікуватися розвитком істинної свободи дитини. Просвітник закликав батьків розвивати в дитині природність, що виявляється у таких рисах: відчуття свободи і незалежності, прагнення праці, самостійність, самоповага, прагнення перебувати в природному середовище; відмовитися від будь-яких методів виховання, що передбачають підкорення волі дитини волі батьків і вихователів. Він заперечував сповивання малюків, оскільки вважав, що воно заважає природним рухам і пориванням дитини, обгрунтовуючи це тим, що фізична несвобода не може не відбитися на характері та темпераменті малюка. Ж.-Ж. Руссо наполягав також на тому, щоб, всупереч традиціям вищих кіл суспільства, мати сама вигодовувала дитину, а не найнята годувальниця, бо, як підкреслював філософ, «де немає матері, там немає дитини», а де «немає дитини, там немає сім'ї».

Зазначимо, що педагогічна спадщина Ж.-Ж. Руссо містить й поради батькам щодо розвитку мовлення дитини першого року життя. Так, філософ радив батькам не використовувати у спілкуванні з малюком першого року життя багато різних слів, а вживати лише слова, що стосувалися б предметів, які він бачить, які можна дитині показати; і не поспішати щодо розвитку мовлення, обгрунтовуючи це тим, що «дітям, яких кваплять говорити, ніколи привчитися ні до гарної вимови, ні до ясного розуміння того, що їм кажуть», що, у свою чергу, погано впливає на склад їх розуму [2, с.38].

Оскільки основою педагогічної концепції Ж.-Ж. Руссо є вікова педагогіка, змістове наповнення програми батьківської педагогічної просвіти за Ж-Ж. Руссо бачиться залежним від віку дитини. Так, увага матері, наприклад, яка має дитину віком до двох років, має бути зосереджена на знаннях фізичних здібностей та методів їх природного розвитку, формування первинного чуттєвого досвіду. Батьки в цей період повинні сумлінно і чітко виконувати природні зобов’язання по догляду за дитиною. Вони мають навчатися терплячості і відповідальності, наполегливості, з якою необхідно вивчати причини дитячих чуттєвих реакцій. Більше уваги батькам слід приділяти вивченню способів загартування і фізичного розвитку дитини.

Батькам, які мають дітей віком від 2 до 12 років, педагог радив зосередитися на формуванні різнобічного чуттєвого досвіду дитини, а від 12 до 15 років – на розумовому вихованні. Дитину, наголошував він, слід поміщати в умови, які спонукатимуть до запитань, самостійних роздумів. Крім того, доцільним є залучення дитини до спільної трудової діяльності, оскільки участь дитини у спільній трудовій діяльності, за Ж-Ж. Руссо, не лише формує працьовитість, а й вчить дитину різним стилям соціальних відносин.

Виховання моральності, емоційної культури має стати турботою батьків і вихователів дітей віком після 15 років. Батьки мають розвивати у дитини позитивні емоції, спрямованні на гуманне ставлення до людей, доброту, співчуття. При цьому філософ радив відмовитись від настанов і повчань, а як метод виховання використовувати приклад спілкування з хорошими людьми.

Разом з тим, просвітник наголошував, що, незалежно від віку, неможна діяти у вихованні за стандартним зразком, висунутим суспільством, необхідно зберігати у кожній дитині різноманітність її природи як найбільш цінне.

Свої погляди щодо виховання дітей, зокрема й у сім’ї, поради батькам Ж.-Ж. Руссо виклав у своєму педагогічному романі «Еміль, або Про виховання», що користувався популярністю серед батьків та вихователів того часу і надавав відповіді на багато питань. Деякі з ідей видатного філософа, просвітника, педагога знаходимо актуальними й сьогодні.

Література

1. Довженко Т.О. Феномен просвіти батьків у спадщині провідних педагогів / Т.О. Довженко // Педагогіка та психологія: зб. наук. праць. – Харків: ХНПУ, 2015. – Вип. № 47. – С.222 – 233.

2. Руссо Ж.-Ж. Эмиль, или О воспитании / Ж.-Ж. Руссо // Избранные труды : в 3 т. : [Пер. с фр.]. – М. : Гослитиздат, 1961. –. –Т. 1. – 1961. – 851 с.