Коваль І. В.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Діяльнісно-практичний компонент правового виховання студентів педагогічного коледжу

Правові переконання, установки, ціннісні орієнтації втілюються у правомірній поведінці, яка становить основу діяльнісно-практичного компонента, що є вершиною формування правової вихованості студентів. У його рамках відбувається розвиток правових умінь, навичок правомірної поведінки, правових звичок, соціально-правової активності, стимулюючих протидію порушенням в галузі права 3, с.16.

Активність особистості здійснюється перш за все розвиненим почуттям відповідальності перед колективом і суспільством у цілому.

Діяльнісно-практичний компонент передбачає правову активність особистості, а також поведінку, не заборонену нормами права. Проблема правомірної поведінки актуалізується в умовах необхідності розвитку економічної самостійності, розширення демократії, зростання стимулюючої ролі права. Інтенсифікується інтерес до реалізації суб'єктивних прав, затребуваних в умовах сучасного суспільства. З одного боку, існування таких прав формує у людини інтерес і спрямованість на правомірну поведінку, а з іншого - чим більший об’єм прав, тим більше стимулів для правової активності 1, с.60.

Дослідники висувають різні фактори правової активності особистості. Найбільш важливими серед них визнаються економічні, психологічні, соціальні тощо. Політичні фактори розвитку правової активності припускають демократизм суспільства, народовладдя, гарантії реалізації політичних прав і свобод, а також наявність правової інформації, і її доступність. Духовні фактори роблять стимулюючий вплив на зростання правової активності. Чим вище рівень освіти і культури, усвідомлення цінностей, тим складніше структура, цілі і результати правової активності.

У вихованні правової активності велике значення мають юридичні засоби. Громадянська активність регулюється правовими нормами, які проникають у свідомість людини і об’єктивуються в правомірних актах. Правова активність повинна бути спрямована на реалізацію цінностей права. Тільки освоєнні правові цінності можуть стати усвідомленим орієнтиром активності особистості.

Правомірна поведінка − це така поведінка особистості, яке відповідає правовим нормам, що виходять від держави. Соціальні правила поведінки закріплені в нормах права, які неодмінно повинні бути відомі особистості, зрозумілі і усвідомлені нею. Право дієво тоді, коли зафіксований в ньому порядок поведінки представляється особистості єдино правильним і збігається з його особистими правовими переконаннями. Правомірна поведінка особистості залежить і від її правових почуттів, мотивів, переконань, установок. Залежно від того, як людина ставиться до права, О. Рассолова розрізняє:

- усвідомлену правомірну поведінку, що склалася на основі особистих переконань у необхідності правомірної поведінки;

- правомірну конформістську поведінку, що виявляється в наслідуванні іншим суб'єктам права;

- вимушену правомірну поведінку, яка здійснюється під загрозою покарання, санкціями правових норм 2, с.38.

Правомірна поведінка особистості, як вказує Ю. Тепла, можлива лише після активного впливу правового виховання та характеризується певною особливістю вирішення завдань. Велике значення має підготовка, рівень засвоєння особитсістю правових знань. Також важливу роль відіграє внутрішнє бажання особистості до засвоєння правових знань та співвідношення своїх вчинків з нормами права 4, с.191.

Формами практичного вияву соціальної активності студентів є здійснення конкретних дій, вчинків та їх суспільно значущий результат 5, с.15.

Зупинимося докладніше на рівнях правової активності студентської молоді.

Правомірна поведінка, як вважає З. Ібрагімова − це соціально значущі дії, вчинки людини відповідно до законодавства, спрямовані на дотримання, виконання, використання, застосування права, контрольовані правовою культурою. Визначено механізми формування правомірної поведінки: 1) свідоме проходження праву; 2) ухилення від несприятливих наслідків, які можуть настати внаслідок порушення правових норм; 3) правова активність, що виражається в самостійному вивченні і проходженні нормам права, усвідомленні соціальних наслідків порушень правових норм, співвіднесенні власних бажань з бажаннями оточуючих, пропаганда правових знань та поведінки 3, с.16.

Іншим елементом системи правової вихованості виступає сукупна правова діяльність суб’єкта. Правова діяльність, як діяльність людини взагалі, складається з духовної та практичної різновидів.

Духовна, або теоретична, правова діяльність складається з продуктивного (наукової, творчої) та репродуктивного (діяльність студентів) її різновидів. В результаті духовної діяльності набуваються нові знання, відкриваються невідомі раніше закономірності правової дійсності, вивчаються законодавства, засвоюються правові поняття і категорії, знання.

Практична правова діяльність складається з діяльності з правотворчості, за її реалізації (правозастосування), а також з іншою, але не менш важливою правовиховною діяльністю, діяльністю по створенню сприятливого правопсихологічного клімату в суспільстві в цілому.

Категорія діяльності для нашого дослідження є однією з основних. В її контексті студент розглядається як суб'єкт такої діяльності, в процесі якої формуються його особистісні і професійно важливі якості.

Основоположники теорії діяльності (С. Рубінштейн, А. Леонтьєв) завжди підкреслювали її предметний, людський характер, єдність предметного і чуттєвого в діяльності. Це означає, що включення студентів з перших днів їх перебування в коледжі в доступну їм і різноманітну не тільки навчальну, але й позааудиторну діяльність є найбільш ефективним засобом формування їх професійно важливих якостей.

Суттєвою характеристикою діяльності є її мотивованість, при якій звертає на себе увагу насамперед початковий момент діяльності − внутрішній мотив (інтерес, цікавість, домагання), який входить в саму структуру діяльності. Поряд з внутрішніми, діяльність збуджується і зовнішніми, особистими мотивами. Наприклад, як вказує О. Плетньова, мотив розвитку професійно важливих якостей і видів діяльності визначається вимогами ринку педагогічної праці [6, с.49].

Студент – особистість, яка виступає в рамках такого підходу як активно діючий цілеспрямований суб’єкт. Відповідно, в самій загальній формі особистістю діяльнісний підхід до формування і розвитку професійно важливих якостей з позиції студента означає інтерпретацію цього процесу як його цілеспрямованої діяльності в загальному контексті життєдіяльності, спрямованості інтересів, життєвих планів, ціннісних орієнтацій, розуміння сенсу навчання і виховання для розвитку творчого потенціалу особистості в професійній сфері [6, с.50].

Кінцевий результат навчання студентів педагогічного коледжу − цілісна, високоефективна, інтенсивна професійна підготовка студентів, здатних у найкоротші терміни вийти на рівень професійної майстерності, готових до конструктивної професійно-педагогічної діяльності.

Проведений аналіз сутності діяльнісно-практичного компоненту дозволив нам виокремити його показники: вироблення звички до дотримання правових норм; вибір правильного з погляду правових вимог суспільства, варіанту поведінки; уміння і навички відстоювати свої законні права та інтереси, а також інтереси інших осіб і суспільства в цілому, уміння виділяти головне; аналізувати; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; уміння раціонально організовувати свою діяльність; вчасно виконувати поставлені завдання; самоорганізовувати діяльність.

Література:

1. Кравцов Р. В. Правовое воспитание личности в контексте аксиологии права

: дисс. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Кравцов Роман Владимирович.- Челябинск, 2006. – 168 с.

2. Рассолова Е. А.

Системный подход к правовому воспитанию старшеклассников во внеучебной деятельности : дисс. … канд. пед. наук : 13.00.01 / Рассолова Елена Александровна. – Москва, 2007. – 185 с.

3. Ибрагимова З. Н. Формирование правовой культуры старших подростков в условиях школы-интерната автореф. дисс. на соискание науч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.08 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / Ибрагимова З. Н. – Тверь, 2013. – 27 c.

4. Тепла Ю. Правове виховання як соціально-педагогічна проблема / Ю. Тепла / Вісник Львів. ун-ту. Cерія педагогічна, 2007. − Вип 22. − С. 187–193.

5. Мануйлов Є. Формування соціальної активності особи студента в процесі навчання у ВНЗ / Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Серія : Філософія, філософія права, політологія, соціологія / редкол. : А. П. Гетьман та ін. − X. : Право, 2010. − № 5. − С. 12-21.

6. Плетнева О. В. Организация учебно-педагогической среды личностно ориентированного профессионального образования студентов педагогического колледжа : дисс. … канд. пед. наук : 13.00.08 / Плетнева Ольга Владимировна. − Тольятти, 2001. – 288 с.