Якушина Оксана Сергіївна, здобувач

кафедри конституційного права,

Національний юридичний університет

імені Ярослава Мудрого

ЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРАВА ОСОБИ НА ОСВІТУ

Однією з важливих груп конституційних прав, свобод і обов’язків людини та громадянина є культурні права, головне місце в яких займає місце на освіту. Саме закріплене у конституційних нормах право на освіту є визначальним елементом конституційно-правового статусу людини і громадянина. За часів незалежності України право на освіту законодавцем віднесено до основних фундаментальних конституційних прав людини і громадянина. І це з тих причин, що забезпечення демократичних цінностей, норм життєдіяльності, суспільних відносин в умовах право- державотворчих процесів на теренах української державності є можливим лише при наявності конституційно-правового регулювання права особи на освіту.

Визначити значення права на освіту в політичному, соціально-економічному, культурному та науковому житті суспільства є можливим завдяки дослідженню розвитку конституційно-правового регулювання права на освіту в Україні, враховуючи кардинальні зміни у суспільстві та системі освіти, які вимагають, насамперед, вдосконалення законодавчих норм.

Системний та якісний новий підхід конституційно-правового регулювання права на освіту пов’язаний з чітким нормативно-правовим регулюванням.

Значний внесок у розробку загальнотеоретичних і конституційно-правових засад забезпечення права на освіту здійснили такі вчені як О.М. Бандурка, З.І. Гуменна, В.І. Луговий, В.А. Качалов, Р.С. Ковальчук, А. М. Колодій, В.В. Копейчиков, К.В. Корсак, А.М. Курко, О.Ф. Мельничук, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабинович, К.М. Романенко, О.В. Савченко, О.Ф. Скакун та ін. Зважаючи на глибоке дослідження вченими конституційних засад права на освіту, все ж таки, недостатньо приділяється уваги саме системному дослідженню значення конституційно-правового регулювання права на освіту, формування ефективного нормативного забезпечення в освітній сфері.

В основі конституційно-правового регулювання права особи на освіту є положення ст. 26 Загальної декларації з прав людини [1] та ч.1 ст. 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права [2]. Відповідно до яких освіта повинна спрямовуватися на повний розвиток людської особи та усвідомлення її гідності, повинна зміцнювати повагу до прав людини і совновних свобод. Освіта, виконуючи навчальну і виховну функції, збагачує людину новими знаннями. Уміннями, навичками та удосконалює певні психологічні властивості особистості. Оволодіння ними дозволяє особі набути гідного досвіду, призводит ьдо підвищення рівня самопізнання і самооцінки, усвідомлення своєї значущості, розкриття здібностей. Здобуття воних знань і формування моральних якостей виробляє в людини певне ставлення до себе та до інших [3, с. 102].

В Україні право людини і громадянина на освіту закріплено у ст. 53 Конституції України [4]. За своєю сутністю право на освіту викладене у наступних постулатах: 1) повна загальна середня освіта є обов’язковою; 2) громадяни мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі; 3) дошкільна, повна загальна середня, професійно-технічна, вища освіти в державних і комунальних навчальних закладах є доступними і безоплатними у тій мірі, в якій це здатна забезпечити держава; 4) держава забезпечує розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; 5) держава забезпечує надання державних стипендій та пільг учням і студентам; 6) громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства [5, с. 221].

Конституційно-правове регулювання права особи на освіту в Україні відповідає міжнародним стандартам. Разом з тим, наукові підходи до розуміння сутності конституційного права на освіту слід поділити на два види: широке і вузьке. За першим підходом його сутність закріплено у ст. 53 Конституції України, а за другим – право на освіту охоплює також і методи і способи реальних гарантій функціонування механізмів його правового регулювання. У контексті викладеного, варто погодитися з думкою К.М. Романенко про те, що конституційне право на освіту являє собою передбачену Конституцією, нормами міжнародного та національного права міру можливої поведінки суб’єкта правовідносин у сфері освітньої діяльності, реалізація, охорона та захист якої гарантовані державою через діючу систему органів державної влади, місцевого самоврядування, мережу освітніх закладів різних форм власності і яка спрямована на здобуття теоретичних знань, практичних навичок, виховання особистості, залучення людини до національної й світової культурної спадщини з метою розвитку як кожної особистості окремо, так і суспільства загалом [6, с. 11].

В онтологічному аспекті правове регулювання освітньої діяльності в Україні необхідно розуміти як сукупність способів і прийомів, за допомогою яких держава здійснює правовий вплив на суспільні відносини, що виникають у освітніх сфері. Належне правове регулювання сфери освіти є запорукою конституційно-правового забезпечення конституційного права на освіту.

Аналіз нормативно-правової бази галузі освіти в Україні дає підстави констатувати про прийняття великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили, метою яких є забезпечення правового регулювання права особи на освіту. Україні є: Конституція України, Постанова Кабінету Міністрів України «Про державну національну програму «Освіта» (Україна ХХІ століття)» від 03.11.1993 р. № 896, Указ Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти» від 17.04.2002 р. № 347/2002, Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту» та ін.

Таким чином, нормативно-правове регулювання права на освіту становить собою комплексну систему законодавчих та нормативно-правових актів і взаємозв’язків між ними. Скруктуровано вони включають в себе Конституцію України, законодавчі положення, міжгалузеве та галузеве нормативне регулювання галузі освіти.

В сучасних умовах трансформації українського законодавства до європейських стандартів конституційно-правове регулювання права на освіту перебуває у стані реформування, що зумовлене становленням європейських стандартів, гарантій їх забезпечення. І це з тих причин, що реалізація конституційно-правового регулювання права особи на освіту здійснюється в умовах ринкових соціально-економічних відносин, застосовуючи ринкові засади взаємодії у освітянській сфері. Приведення у відповідність конституційно-правового регулювання права особи на освіту у сфері надання освітніх послуг, враховуючи ринкові відносини та адміністративні елементи управління освітянською галуззю є першоосновою реалізації правового забезпечення конституційного права особи на освіту.

Конституційно-правове регулювання права особи на освіту повинно включати в себе правові механізми конституювання, гарантування та захисту конституційного права на освіту, що є можливим шляхом виокремлення основних напрямів розвитку освітянської сфери. Якісне використання особою конституційного права на освіту є можливим лише за наступних умов. По-перше, це наявність дієвого правового забезпечення конституційних норм, тобто порядок реалізації цього права потребує глибокого галузевого і міжгалузевого регулювання. По-друге, це розширення правових гарантій реалізації конституційного права на освіту. По-третє, удосконалення нормативно-правового регулювання конституційного права на освіту шляхом вироблення дієвого механізму залучення ресурсів громадянського суспільства на розвиток системи освіти.

Наведене дає підстави для висновку про те, що конституційно закріплене право на освіту людини і громадянина є гарантією соціально-економічних, культурних, та політичних прав людини і громадянина. І це з тих причин, що освіта спрямовується на повний розвиток особистості, усвідомлення її честі і гідності, зміцнення поваги до прав людини і основних свобод.

Здійснення в Україні реформування освітньої галузі зумовлює якісно нове ставлення до конституційно-правового регулювання права на освіту як одного з головним регуляторів суспільних відносин.

Список використаних джерел:

1. Загальна декларація прав людини: Міжнародний документ від 10.12.1948 № 995_015. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015

2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: Міжнародний документ від 16.12.1966 р. № 995_042. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_042

3. Мельничук О.Ф. Співвідношення права на освіту та права на повагу до гідності // О.Ф. Мельничук: // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи : збірник тез доповідей на науковій конференції (Тернопіль, 20 квітня 2012 р.). – С. 102-105

4. Конституція України : Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141

5. Конституція України: офіційний текст. Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина:навч.посібник / авт-уклад. М.І. Хавронюк. – [2-ге вид., переробл.і допов.]. – К.: А.С.К., 2003. – 384 с.

6. Романенко К.М. Конституційне право громадян на освіту в Україні: стан і тенденції розвитку: ареф. … к.ю.н. // К.М. Романенко. – Х.: НЮА ім. Я.Мудрого. – 25 с.