Деякі аспекти інноваційних технологій у фізичному вихованні студентів.

Пастернацький В. В., Куртов І. І., студ. Колісніченко М.

Україна є соціально орієнтованою державою, тому її основним завданням постає сприяння духовному, інтелектуальному, фізичному зростанню молодого покоління. Гармонійний та всебічний розвиток особистості, заснований на нормах, цінностях, сенсі життя, змінює адаптивні можливості організму людини і реалізується через формування здорового способу життя. Також на державу покладений обов'язок постійно вдосконалювати відповідно до міжнародних стандартів оздоровчі технології у сфері фізичного виховання.

Одним з найважливіших показників, що характеризує благополуччя сучасного суспільства та держави є стан здоров’я молодого покоління. Величезні можливості для фізичного і духовного оздоровлення, валеологічного виховання, формування культури здоров’я юнаків та дівчат студентського віку містяться у фізкультурно-оздоровчій та спортивній діяльності.

У системі фізичного виховання студентів за останні десятиріччя відбулися значні зміни. З погляду на збереження здоров'я, ефективність традиційних занять фізичною культурою низька. Традиційна система навчання, як правило, негативно позначається на стані здоров’я студентів. Перенавантаження функціональних систем, десинхроноз, зниження розумової і фізичної працездатності, виражена втома – це далеко не повний перелік результатів, характерних для стандартно-нормативної освітньої парадигми, враховуючи одне заняття на тиждень.

Забезпечення ефективного функціонування системи фізичного виховання студентської молоді у сучасних умовах вимагає пошуку новітніх оптимальних та, головне, ефективних технологій. Хоча останнім часом учені спрямували свої зусилля на оновлення та пошук шляхів формування культури здоров’я молоді, проте впровадження інноваційних технологій в систему фізичного виховання ще не достатньо вивчене та потребує удосконалення. Тому важливим аспектом є формування у студентів звички до систематичних занять руховою активністю і здорового способу життя. Молодь має усвідомлювати важливість здорового способу життя й працювати над моральним, психічним та фізичним самовдосконаленням, дбайливо ставитися до власного здоров'я та здоров'я оточуючих. Однією з найважливіших причин, які призводять до погіршення стану здоров'я, є недостатньо високий рівень культури здоров'я. На сьогодні спостерігається небезпечна тенденція щодо розповсюдження алкоголізму, тютюнопаління та зростання наркоманії й токсикоманії у молодіжному середовищі.

З огляду на те, що ефективність процесу фізичного виховання визначається не тільки нормативно заданими вимогами (інструкціями, положенням, нормативами), але й у значній мірі урахуванням соціально-психологічних чинників, було вивчене ставлення студентів до організації й змісту процесу фізичного виховання у вищому навчальному закладі.

„Фізичне виховання” суттєво відрізняється від інших навчальних дисциплін. За умов оптимізації рухової активності студентів, підвищення життєвого тонусу, зміцнення здоров’я, фізичне виховання сприяє більш якісному засвоєнню теоретичного та практичного матеріалу з інших навчальних дисциплін. Воно забезпечує різнобічну фізичну підготовку, підвищує рівень знань про власний організм і умови його раціонального функціонування, закладає основи більш високої працездатності та професійної придатності. Але невизначеність щодо місця і значення дисципліни у нових стандартах освіти створює труднощі в розробці навчальних планів і робочих програм, оцінюванні знань, умінь та навичок, перевірці рівня фізичної підготовленості студентів. Дуже важливим є розробити технологію формування здорового способу життя студентів.

В останні роки постійно зростає число студентів із різноманітними відхиленнями в стані здоров'я, захворюваннями хронічного характеру, різноманітного роду фізичними і психічними перенапругами, травмами [1]. Більшість студентів (52%) оцінюють стан здоров’я як не зовсім добрий і поганий, так само як і фізичну підготовленість (50%). Результати соціологічних досліджень свідчать, що найбільшою популярністю в студентської молоді користуються фізичні вправи оздоровчо-рекреаційної спрямованості. Студенти віддають перевагу різноманітним видами оздоровчої гімнастики (аеробіка - 19%, фітнес - 19%, шейпінг-20%); заняттям у воді (плавання - 28%, аквафітнес - 17%); нетрадиційним видам (йога - 22% східні одноборства - 15%); ігровим видам (баскетбол -13% волейбол - 10%); туризму і орієнтуванню - 22%. Порівняно однакове процентне співвідношення говорить про різноспрямованість інтересів цієї вікової групи.

Тому впровадження нових технологій у сферу фізичного виховання дозволить розширити діапазон засобів рухової активності, тим самим збільшити кількість тих, хто займається, задовольняючи їхні потреби і інтереси. Але більшість студентів (52%) не в змозі самостійно скласти індивідуальну програму фізкультурно-оздоровчих занять.

Для того, щоб людина захотіла стати здоровою, необхідно, по-перше: знати його первинні цілі поведінки, а по-друге: так організувати роботу з формування здорових звичок, щоб альтернативи, які пропонуються, сприяли як досягненню цієї мети, так і зміцненню здоров'я.

Види фізкультурно-оздоровчих технологій

Оздоровча фізична культура є частиною загальної фізичної культури її основна мета - зміцнення здоров'я, підтримка високої працездатності, відновлення порушених функцій (оздоровлення і часткове лікування). Значення оздоровчої фізичної культури величезне. Нині багатьма громадськими і державними організаціями проводиться робота у напрямі створення умов для регулярних занять фізичною культурою з метою оздоровлення і повноцінного проведення дозвілля. Це такі види діяльності:

1) Спортивні ігри (волейбол футбол, баскетбол, теніс, бадмінтон);

2) Види спорту, що мають загальний початок і певні правила (масові види спорту);

3) Активний відпочинок на свіжому повітрі, який характеризується доланням перешкод і спортивними змаганнями (літні оздоровчі табори, туристичні походи);

4) Вправи естетичного характеру, які приносять користь не тільки учасникам, а й глядачам (різноманітні спортивні свята)