Мамченко К. Ю., Калініна О. А.

Донецький державний університет управління

Теоретичні підходи щодо оцінки фінансового стану в системі управління підприємством

Функціонування суб'єктів господарювання в умовах конкретного етапу економічного розвитку країни, який визначається нестабільністю економічної системи та іншими дестабілізуючими чинниками, вплив жорсткої конкуренції, зростання рівня фінансових ризиків вимагає забезпечення стабільного фінансового стану.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні спостерігається відсутність ефективного фінансового менеджменту на рівні підприємства, що стає причиною виникнення низки проблем, пов’язаних з дефіцитом фінансових ресурсів, необхідністю постійного пошуку джерел фінансування, форм і методів раціонального використання обмежених фінансових ресурсів. Таким чином існує об’єктивна необхідність в дослідженні питання визначення поняття «фінансовий стан підприємства» як об'єкта фінансового управління ним.

Визначення сутності фінансового стану підприємства наведено у відповідних нормативних актах міністерств і відомств. Питання дослідження фінансового стану підприємства висвітлено у працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, серед яких слід виділити В.Г. Бєлоліпенького, І.О. Бланка, О.Н. Волкову, Г.П. Герасименко, В.В. Ковальова, Е.А. Маркар'яна, А.М. Поддєрьогіна, В.М. Родіонову, Г.В. Савицьку, П.С. Смоленюка, М.А. Федотову, Д.В. Чупіса та інших. Але пропозиції науковців щодо визначення поняття фінансовий стан зводяться переважно до трактування з урахуванням декількох показників фінансового стану підприємства, які не повністю його характеризують.

Розвиток ринкових економічних відносин в Україні підвищує відповідальність та самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку у підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато у чому залежить від об’єктивності, своєчасності оцінювання з різних сторін існуючого фінансового стану підприємства. Все це зумовило підвищення ролі своєчасного та повного фінансового аналізу діяльності підприємства, оцінки його ліквідності та платоспроможності, виявлення резервів подальшого розвитку підприємства та підвищення ефективності використання його ресурсів загальної оцінки фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансового стану представляє інтерес для широкого кола суб’єктів господарювання: кредитори, постачальники, партнери по бізнесу зацікавлені у платоспроможності підприємства; інвестори, бажаючі знати ситуацію на підприємстві для розглядання його як об’єкта капіталовкладення; інші організації, ( державні структури, професійні союзи); безпосередньо саме підприємство для знання оцінки своєї діяльності з цілю подальшого удосконалення.

Науковці приділяють цьому питанню велику увагу, але існують розбіжності у трактуванні поняття «фінансовий стан підприємства». Деякі вчені визначають це поняття як сукупність показників, що відображають спроможність підприємства сплатити свої зобов'язання. Інші вважають, що фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.

У методичних рекомендаціях щодо аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій Державної податкової адміністрації України (лист № 759/10/20-2117 від 27.01.1998) зазначається, що «фінансове положення (стан) є комплексним поняттям і відображає рейтинг підприємства на фінансовому ринку, його кредито- і податкоспроможність характеризується системою показників, які визначають на конкретну дату». Фінансовий стан є відображенням рейтингу підприємства [3].

У Методиці інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, затвердженій наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998 № 22. зазначено: «Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємств, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів»[2].

Проаналізуємо сутність поняття «фінансовий стан», яке пропонується у Великому економічному словнику: «фінансовий стан - це активи організації, порівнянні з їх джерелами (зобов'язаннями та власним капіталом)»[5]. Не можна погодитися з таким визначенням поняття, оскільки фінансовий стан характеризується структурою активів і пасивів без їх порівняння, яке здійснюється при складанні балансу ліквідності.

На думку авторів Фінансового словника А.Г. Загороднього, Г.Л. Вознюка. Т.С. Смовженко, фінансовий стан - це стан економічного суб'єкта, що характеризується наявністю в нього фінансових ресурсів, забезпеченістю коштами, необхідними для господарської діяльності, підтримання нормального режиму праці та життя, здійснення грошових розрахунків з іншими економічними суб'єктам. Дане визначення обмежується лише наявністю фінансових ресурсів, здійснення грошових розрахунків вказує тільки на рух грошових коштів у процесі нормальної господарської діяльності.

Н.А. Русак, В.А. Русак дещо розширюють сутність поняття фінансового стану підприємства, вони зазначають, що фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормальної виробничої, комерційної та інших видів діяльності підприємства, доцільністю і ефективністю їх розміщення та використання, фінансовими взаєминами з іншими суб'єктами господарювання, платоспроможністю та фінансовою стійкістю. Але фінансовий стан не може характеризуватися тільки такими елементами, як платоспроможність та фінансова стійкість.

Позиція В.Ґ. Бєлоліпецького є найважливішою характеристикою фінансового стану є величина або наявність власних оборотних коштів, але фінансовий стан не може характеризуватися лише наявністю власних оборотних коштів.

У підручнику «Фінанси підприємств» за редакцією А.М. Поддєрьогіна, зазначено, що «фінансовий стан - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів і дійсно, фінансовий стан є відображенням наявності, розміщення і використанням фінансових ресурсів, але не погоджуємося з першоознакою комплексності поняття, яке не визначає його сутності, яка не може бути результатом взаємодії певних фінансових відносин[9].

У вище наведених визначеннях поняття «фінансовий стан» трактується як здатність підприємства розвиватися чітко на фіксований момент часу, що спричиняє невизначеність розвитку в майбутньому, тобто більшість науковців фінансовий стан розглядають як статичний стан.

На динамічності фінансового стану наголошують В.В. Ковальов та О.Н. Волкова, які вважають, що оцінка фінансового стану характеризує «потенційну і фактичну можливість підприємства розраховуватися за поточними зобов'язаннями, а також його фінансову стійкість у довгостроковій перспективі».

Аналізуючи точки зору науковців щодо визначення фінансового стану підприємства як статичного та динамічного поняття, можна зазначити те, що його сутність проявляється як у статиці, тобто на певний момент часу, так і в динаміці, тобто в характеристиці діяльності підприємства у визначеному періоді.

Ширшим та досить повним є визначення поняття М.Я. Коробова: "фінансовий стан підприємства - це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями”[6].

Дослідивши сутність поняття «фінансовий стан» та проаналізувавши точки зору його визначення, можна визначити концептуальні основи цього поняття:

фінансовий стан - не результат фінансово-господарської діяльності підприємства;

фінансовий стан - це поняття, сутність якого проявляється як у статиці, тобто на певний момент часу, так і в динаміці, тобто в характеристиці діяльності підприємства у визначеному періоді;

фінансовий стан - поняття, яке характеризується не тільки такими складовими елементами, як платоспроможність і фінансова стійкість;

фінансовий стан - не міра забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення.

Відповідно до зазначеного, необхідно виділити такі сутнісні характеристики фінансового стану підприємства (рис. 1)[4].

Рисунок 1. Сутнісні характеристики фінансового стану підприємства

Визначення основних положень сутності поняття «фінансовий стан»дає змогу сформулювати таке визначення: фінансовий стан підприємства -- це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності та здатність ефективно здійснювати її в майбутньому.

Визначення сутності поняття «фінансовий стан» вимагає розгляду його елементів .

Філімоненков О. С. зазначає, що найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність. Аналогічної точки зору дотримується В.О. Мец, зауважуючи, що у ринковій економіці існує ймовірність ліквідації підприємств унаслідок їх банкрутства, тому одним із найважливіших показників фінансового стану є ліквідність. В.М. Івахненкота, П. С. Смоленюк вважають, що головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. На думку К.В. Ізмайлової, «однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість». В.Г. Козак, В.Я. Козак розглядають такі елементи фінансового стану: фінансова стійкість, платоспроможність, ділова активність, рентабельність. Колектив авторів підручника «Фінанси підприємств» розглядають комплекс основних оцінних показників: майновий стан підприємства, його прибутковість; ліквідність, платоспроможність та кредитоспроможність; фінансова стійкість і стабільність; рентабельність; ділова активність; оцінка акціонерного капіталу.

Але для реальної оцінки фінансового результату будь-якого суб'єкта господарювання, насамперед, необхідна інформація про стан його фінансових ресурсів та їхній рух у часі, тобто про грошові потоки. Використання таких даних є важливим у різних напрямках аналізу - у дослідженні фінансового стану суб'єкта господарювання його власниками, визначенні кредитоспроможності позичальника банком тощо.

Структура активів та пасивів підприємства впливає на фінансову стійкість підприємства. Від того, в яких пропорціях використовується власний та залучений капітал для формування активів підприємства, значною мірою залежить і його фінансовий стан. Чим вища залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування тим нижча його ринкова стійкість. Фінансовий стан підприємства залежить і від того, яка частка його оборотних активів знаходиться у сфері виробництва та в сфері обігу. Оптимальним для підприємства таке співвідношення має бути в рівних частинах, або засобів в обігу має бути більше. Увагу слід приділяти дебіторській заборгованості, оскільки вона є частиною (іноді основною) оборотного капіталу. Наявність простроченої, або невиправданої дебіторської заборгованості може привести до неплатоспроможності підприємства в майбутньому. Аналізуючи оборотний капітал у сфері виробництва, треба приділяти увагу виробничим запасам, оскільки їх надлишки (які з плином часу стають неліквідними) призводять до "заморожування" капіталу підприємства.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства треба сказати про фінансову стійкість. Під фінансовою стійкістю підприємства розуміється ефективне та збалансоване використання ресурсів підприємства завдяки яким забезпечується безперервний процес виробничо-фінансової діяльності підприємства та покриваються витрати на його оновлення та розширення [4].

Треба зазначити, що сутність фінансового стану підприємства тісно пов'язана з дією певних фінансових ризиків. Так, рівень фінансового ризику має значний вплив на формування рівня дохідності господарських операцій підприємства (рівень ризику та дохідність знаходяться у взаємозалежності та формують єдину систему «дохідність-ризик») і може спричиняти виникнення ризику втрати платоспроможності та погіршення фінансової стійкості. Фінансові ризики є основною формою генерування загрози банкрутства підприємства із врахуванням того, що фінансові втрати є найбільш суттєвими.

Розгляд потенціалу формування фінансових ресурсів як елемента фінансового стану дає змогу здійснювати оптимальне формування власних фінансових ресурсів (із внутрішніх і зовнішніх джерел) і залучення позикових фінансових ресурсів, що обумовлює їх оптимальне використання.

В цьому полягає необхідність розгляду чинників грошових потоків і фінансового ризику, потенціалу формування фінансових ресурсів та повноту їх використання як елементів фінансового стану.

Відповідно до проведеного дослідження, необхідно розробити систему елементів, яка характеризує фінансовий стан підприємства (рис. 2) [4].

Рисунок 2. Система елементів, яка характеризує фінансовий стан підприємства

Фінансовий стан підприємства характеризується комплексом елементів, такими як платоспроможність, фінансова стійкість, ділова активність (визначається, насамперед, ефективністю використання оборотних коштів), прибутковість, потенціал формування та повнота використання фінансових ресурсів, збалансування грошових потоків і рівень фінансового ризику.

Інформаційною базою для здійснення фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до звітності; серед яких баланс посідає центральне місце. Саме баланс характеризує фінансовий стан підприємства на певну дату.

Проведення фінансовими аналітиками своєчасного аналізу та виявлення недоліків діяльності підприємства допоможе керівництву приймати найбільш ефективні рішення щодо подальшої діяльності підприємства.

Всі відомі методики проведення фінансового аналізу базуються на використанні досвіду зарубіжних країн і при практичному їх застосуванні виникає ряд затруднень. Тому існує необхідність розробки методичного підходу щодо визначення загальної оцінки фінансового стану, яка б базувалася на вітчизняних стандартах обліку і звітності, та враховувала особливості розвитку економіки України.

Проведене дослідження теоретичних і практичних підходів щодо визначення сутності поняття «фінансовий стан підприємства» свідчить про необхідність подальшого розгляду та розробки цього питання як з теоретичної так і з практичної точок зору.

На основі визначення концептуальних положень сутнісних характеристик фінансового стану підприємства, сформульоване власне бачення сутності фінансово стану підприємства та окреслені головні елементи, які характеризують фінансовий стан.

Література:

1. Про затвердження Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації: Наказ Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України від 26.01.2001 №49/121//zakon1.rada.gov.ua

2. Про затвердження Методики інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій: Наказ Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.1998 №22// zakon1.rada.gov.ua.

3. Методичні рекомендації по аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій: Лист Державної податкової адміністрації України від 27.01.1998 №759/10/20-2117// zakon1.rada.gov.ua

4. Ареф'ева О.В., Городинська Д. М., Економічна стійкість підпрємства:сутність, складові та заходиз її забезпечення// Актуальні проблеми економіки. – 2008. - № 8. – С. 83-90

5. Большой зкономический словарь: 22000 терминов. - 4-е изд. доп. к перераб. / Под ред. А.Н. Азрилиян. — М.: Институт новой зкономики, 1999.

6. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. -3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2002.

7. Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. — К: Виша школа, 2003.

8. Обущак Т. А., Сутність фінансового стану підприємств// Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №9. – С. 92-100

9. Фінанси підприємств: Підручник. - 4-те вил., перероб. та доп. / Кер. ант. кол. і наук. ред.. проф. А.М. Поддєрьогін. - К.: КНЕУ, 2002.