Економічні науки \ 6. Маркетинг и менеджмент.
Майборода А.Ю.,
студентка денного відділення інституту обліку та фінансів
Стельмах О.О.,
Кандидат
економічних наук, доцент кафедри маркетингового менеджменту
Донецький
національний університет економіки і торгівлі імені Михайла
Туган
– Барановського
Компенсаційна
політика підприємства ДФ ВАТ «Укртелеком»:
складний процес діяльності кадрової служби або незначне стимулювання
працівників
Актуальністю даної теми є створення такого механізму господарювання
досліджуваного підприємства, при якому би розроблялась ефективна політика
матеріального стимулювання працівників.
Як теоретична основа даного дослідження використані наукові праці вчених: Лукьянченко Н., Колота А., Заболотної С. та
ін., дослідження яких були спрямовані на розробку політики заробітної плати на
підприємствах усіх форм власності.
Мета
дослідження полягає у визначенні конкретних принципів розробки системи оплати
заробітної плати на підприємстві ДФ ВАТ «Укртелеком».
Будь-який керівник організації на своєму досвіді знає, що для довготривалого успіху в бізнесі
найважливішим є бажання співробітників організації працювати продуктивно, з повною віддачею сил. Що для цього потрібно зробити? Які умови праці створити, яку грошову винагороду платити
працівникам? Як заохочувати і стимулювати ефективну працю персоналу? - всі ці
питання відносяться до системи управління трудовою мотивацією працівників.
Очевидно, що люди, працюючи по найму
в організації, працюють,
щоб отримати, перш за все, матеріальну
винагороду.
Тому система оплати праці на підприємстві ДФ ВАТ
«Укртелеком»
направлена на те,
щоб заохочувати
продуктивність, творчість, старанність
і ініціативу працівників, всі ті якості, які
приводять до
ефективної праці і досягнення стратегічних цілей даної
організації.
З'єднання
матеріальних інтересів працівників з
цілями даного суб’єкта господарювання дозволяють останньому залучати і утримувати
кваліфікований персонал, контролювати і управляти витратами на робочу силу, витримуючи
оптимальну кількість працівників.[1]
Всім цим цілям і служать внутрішньофірмові системи оплати праці,
стимулювання і мотивації персоналу, які розробляються на підприємстві.
Створення системи
оплати і стимулювання праці для підприємства ДФ ВАТ «Укртелеком» - дуже
специфічний і складний процес, що вимагає професійного розуміння суті трудової мотивації, знань і
досвіду розробки і
вживання методів
винагороди персоналу.
У ринковій економіці центральне місце в стосунках працівник - підприємство
займає обмін
результатів праці найнятого робітника на сукупність всіх видів винагороди, які
надаються підприємством. Відповідно до сучасних вимог усередині
системи винагород, які використовуються досліджуваним підприємством, існує
розділення на зовнішні і
внутрішні винагороди. [2]
Щодо зовнішніх винагород, то вони
контролюються і розподіляються підприємством: це ті грошові виплати, премії і
соціальні пільги, які використовуються підприємством для стимулювання
ефективної праці своїх працівників, це соціально-психологічна атмосфера і стиль
управління, які присутні в організаційній культурі підприємства.
Внутрішнє ж задоволення
працівника прямо не залежить від організації, це є психологічний достаток працюючої особи, виникнення якого
залежить від багатьох чинників,
пов'язаних з мотиваційною структурою індивіда, з його психологічними особливостями і установками, а не
лише з системою зовнішньої винагороди.
Від даного підприємства залежать лише умови, при яких працююча особа може отримати внутрішнє задоволення від
роботи. [3]
Компенсаційна політика на досліджуваному підприємстві - це і є система зовнішніх винагород найнятому
робітникові за результати його праці на підприємстві. |розглядує
Розробка компенсаційного
пакету в даній організації виступає
як одна з найважливіших, стратегічних, завдань в управлінні людськими ресурсами. Відповідно,
побудова системи
грошових компенсацій є функцією працівників відділу кадрів.
Грошова
винагорода
має вирішальне
значення в трудовій мотивації, причому сенс грошової винагороди для працівника не вичерпується
лише компенсацією витрат часу, енергії, інтелекту, які
витрачаються працівником досягши цілей організації. [4,5]
Таким чином, кадровики підприємства ДФ ВАТ «Укртелеком», створюючи систему компенсацій і
задовольняючи на перший погляд первинні потреби працівника, формують
задоволення потреб працівників.
При розробці
компенсаційної політики працівник відділу кадрів не
дотримується міфу
про вигідність дешевої праці. Так звана дешева праця дорого обходиться як
підприємству, так і суспільству.
Він малопродуктивний, відтворює нерозвиненого працівника, несприйнятливого до
можливості більше
заробляти шляхом збільшення продуктивності праці, вбиває ініціативу, консервує
низький рівень організації і умов праці. Дешевий працівник небезпечний для тих,
що оточують. Дешева праця, обумовлбючий
низький рівень життя, приводить
працівника до втрати відповідальності не лише перед підприємством, суспільством, але і перед самим
собою. Такій людині нічого
втрачати.
Професійна місія кадровика на підприємстві ДФ ВАТ «Укртелеком» по персоналу полягає зокрема і в тому,
щоб за рахунок створення ефективної системи
стимулювання праці долати
феномен відчуженості праці і пасивності трудової свідомості, трудової мотивації
і етики. Система компенсацій підприємства повинна орієнтуватися на високий
рівень винагороди за інтенсивну і ефективну працю.
Здійснюючи моделювання
(конструювання) компенсаційного пакету кадровик
досліджуваного підприємства виходить з наступних правил:
1. Система компенсації
орієнтує
працівника на досягнення потрібного підприємству результату, тому заробітна
плата зв'язується з
показниками ефективності роботи організації (зворот компанії, прибуток, об'єм|обсяг| продажів, виконання плану, поліпшення якості і так далі),
робочої групи, самого працівника;
2. Система компенсації поєднує
в собі жорсткість правил визначення грошової винагороди і гнучкість в
реагуванні на зміни внутрішньої і зовнішньої ситуації в організації, тобто
компенсації повинні виступати
не лише мотиватором трудової діяльності, але і засобом управління, важелем для
керівника. Тому керівництво організації має можливості як заохочення, так і
покарання в системі
компенсації.
3. Нова система
компенсації, з одного боку не погіршує положення співробітників в
матеріальному плані, навпаки, при розробці і впровадженні нової системи у
працівника є
можливість
збільшувати свою грошову винагороду в порівнянні із старою системою, але з іншого боку, система
компенсацій не предявляє надмірних вимог до підприємства, не підриває
економічну спроможність підприємства і його конкурентоспроможність.
4. Впровадження системи
компенсації супроводжується продуманим механізмом інформування працівників
про нові правила грошової винагороди, постійним моніторингом ефективності
компенсаційного пакету.
Розглянемо основні
принципи
компенсаційної політики компанії.
Розробка фірмової системи оплати праці і, загалом, компенсаційної політики
на підприємстві ДФ ВАТ «Укртелеком», не розглядається як якийсь ізольований процес, абсолютно або мало пов'язаний
з циклом стратегічного планування,
оцінкою і атестацією персоналу і достатком ринку праці.
Перш ніж розробляти, змінювати
або оптимізувати компенсаційну політику досліджуване підприємство спирається на
попередню роботу формулювання основних принципів на основі яких розробляються
система грошової винагороди в даній організації.
Якщо казати про складники компенсаційного пакету або систему винагород, які
використовуються в організації Укртелеком, то можна зазначити, що вона складається
з трьох елементів: 1) основна
оплата праці (базова зарплата, постійна частина грошової винагороди); 2) додаткова оплата
(спонукальні виплати, премії, бонуси, змінна частина грошової винагороди); 3) соціальні виплати або
пільги (бенефіти).
Щодо базової заробітної плати, на
даному суб’єкті господарювання є гарантована компенсація працівникові за його
працю в організації, тобто винагорода за виконання посадових обов'язків на
своєму робочому місці в об'ємі
і з якістю, які передбачені
посадовими інструкціями або корпоративними стандартами.
Розробка базової заробітної плати на підприємстві ДФ ВАТ «Укртелеком» включає декілька етапів:
-
Виділення
категорій персоналу компанії по відношенню до основного продукту;
-
Опис і аналіз робочих місць (посад);
-
Класифікація робочих місць (посад) за
внутрішньофірмовою цінністю;
-
Тарифікація
робочих місць (посад) і визначення розрядів по оплаті;
-
Встановлення
базових окладів, встановлення надбавок і доплат.
Тобто базова
зарплата залишається постійною протягом тривалого проміжку часу і прямо не
залежить від поточних результатів роботи співробітника.
Що стосується бонусів або
спонукальних
виплати, вони
на даному підприємстві зазвичай пов'язані з винагородою за результативність праці
працівника. До них відносяться комісійні виплати, премії за виконання плану,
участь в прибутках і так далі.
Якщо казати про бенефіти або соціальні посібники, вони застосовуються на
підприємстві як
винагороди, не пов'язані з кількістю і якістю праці, винагороди, які отримують співробітники за факт
роботи в даній організації або на даному підприємстві. До бенефітів в даній організації відносяться медична
страховка, оплата відпусток,
безкоштовні обіди, компенсація транспортних витрат і інші соціальні виплати,
визначені законодавством та властиві лише даній організації.
Підводячи підсумок можна зазначити, що компенсаційна політика підприємства
ДФ ВАТ «Укртелеком» - це досить складний та тривалий процес, за допомогою якого
здійснюється стимулювання працівників та їх спонукання до ефективної праці, що
призведе до покращення результатів діяльності підприємства в цілому.
Література:
1.
Заболотная С.П. В помощь работнику отдела кадров. –
Днепропетровск: Баланс-клуб, 1999. – 293с.
2.
Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу:
Навчальний посібник. – Київ: КНЕУ, 1998. – 224с.
3.
Лукьянченко Н.Д. Система
управления человеческими ресурсами на предприятии в современных условиях //
Вісник Донецького університету. – Вип. 2. – 1998. – С. 7-11.
4.
Петрова І.Л. Стратегічне
управління персоналом: реалії та перспективи // Формування ринкової економіки:
Зб. наук. праць. - Т 2. Управління персоналом в організаціях. - К.: КНЕУ, 2005.
- С. 214-223.
5.
Данюк В. Модель фахівця з
управління персоналом і економіки праці // Україна: аспекти праці. – 2003. -
№6. – С. 8-12.