Темерєва І.О.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі ім. М.І.Туган-Барановського
Ринок перестрахування:
можливості, ризики, проблеми для страховиків
Перестрахування
у звичайному сенсі цього слова це вторинне страхування. В економічній та діловій
літературі існує понад 40 варіантів визначення поняттю страхування. Якщо
спробувати їх якось узагальнити, то отримаємо декілька дефініцій. По-перше – це
офіційний соціальний механізм керування ризиками, по-друге – це відносини з
приводу захисту інтересів осіб при настанні визначених подій, по-третє – це
торговельна спекуляція, в якій страховик за премію продає страхувальникові
упевненість у збереженні в цілому його майна чи добробуту, ризикуючи отримати
збиток або прибуток в залежності від кількості застрахованих.
В економічній
літературі існує два підходи до визначення перестрахування. В першому фахівці
ототожнюють поняття страхування та перестрахування, мовляючи, що в них одна
природа управління ризиками. В другому підході акцент робиться на різницю
зокрема якщо в перестрахуванні суто економічні відносини пов’язані з прийняттям
ризику отримання премії та в разі настання страхового випадку виплата частини
відшкодування , то в страхуванні є не тільки фінансово-економічні, а ще й
майнові відносини в якості об’єктів страхування, які можуть переходити за
певних умов на деякий час у власність страховика.
На наше
переконання, перестрахування – як специфічна фінансова послуга – за своєю
суттю, економічною природою і функціями може претендувати на виділення в
окремий вид підприємницької діяльності. Це, в свою чергу, вимагає, з одного
боку, здійснення аналізу впливу ризиків, на які наражається страховик у процесі
здійснення перестрахової діяльності, з іншого – дослідження природи ризиків, з
якими має справу перестраховик. Цей напрямок є новим для вітчизняної науки.
Сучасний етап розвитку ринку перестрахування характеризується процесами злиття
і поглинання компаній, що в цілому, на нашу думку, веде до зміцнення ринку і
підвищення рівня його фінансової стійкості. Тому, я гадаю, буде актуальним
вивчення проблем розвитку сучасного ринку страхових послуг України.
Кредитний
ризик є, можливо, найбільш серйозною проблемою для страхових компаній, що
купують перестрахування: неплатоспроможний перестраховик може завадити страховику
виконати у повному обсязі свої зобов’язання по сплаті страхових відшкодувань.
Будь-яка
страхова компанія, здійснюючи перестрахування має передусім ухвалити рішення
про доцільність розподілення одиничного ризику або ризиків, що формують
страховий портфель, серед кількох пере страхових компаній. Така диверсифікація
страхових ризиків дозволить зменшити кредитний ризик страховика й уникнути
значних фінансових втрат у випадку, якщо хтось із перестраховиків виявиться
неплатоспроможним.
З протилежної
сторони, будь-яка компанія, яка надає послуги у вигляді перестрахування, у
своїй діяльності має справу із
ризиками. До ризиків притаманних перестраховій діяльності, можна віднести:
ризики, з якими має справу перестрахова компанія; ризики, що виникають на міжнародному
ринку перестрахування; ризики джерелом яких є перестрахування, які виникають на
макроекономічному рівні. Одним із поширених способів контролю за ступенем
ризиків є встановлення державою тих чи інших вимог до перестрахової діяльності.
Але це втручання є досить делікатним.
Підвищення
кредитного ризику страхових компаній протягом останніх кількох років,
зумовлене, насамперед, збільшенням тягаря збитків, яких зазнали перестраховики
внаслідок масштабних катастроф.
У сьогоденні
страхової індустрії України існує проблема нерозвиненості непропорційної форми
перестрахування. Непропорційне перестрахування має певні особливості: страховик
може захиститися від великих збитків, що впливають на його фінансові
результати; перестраховик не бере участь у дрібних збитках, що покриваються
страховиком; обсяг обліку бухгалтерських операцій зменшується, оскільки
враховуються лише окремі збитки, або фінансові результати страхування; тантьєма
в договорах цієї форми не передбачається; перестрахувальна премія за договорами
непропорційного перестрахування підраховується не для кожного ризику.
Особливістю українського ринку перестрахування є те що професійних пере
страхових компаній не багато. Тож вхідним і вихідним перестрахуванням
займаються звичайні страхові компанії. Деякі з них притримуються стратегії
співробітництва, мають можливості розвитку партнерських стосунків завдяки
пропорційному перестрахуванню де передбачена тантьєма та участь в прибутках по
закінченню договору.
Таким чином,
слід зазначити, що непропорційне перестрахування в діяльності страховика
відповідаючи на зовнішні ринкові вимоги сприяє збалансованому захисту портфелю,
буде відігравати важливу роль за умови якісного андерайтингу ризиків,
ефективного корпоративного управління. Перспективи подальшого дослідження у
напрямку ризиків, на мою думку лежать у наступних площинах: вивчення
зарубіжного досвіду оцінки ризиків, пов’язаних з перестраховою діяльністю;
аналіз ступеня ризиків та їх вплив на розвиток ринку страхових послуг України;
розробка стратегій розвитку вітчизняного ринку страхових послуг, у складі СОТ.
1.
Базидевич В.Д., Базидевич К.С. Страхування, К: “Знання”- 2006.
2.
Страхування під редакцією Ахвледиани,
М: “Юніті”– 2005.
3.
Ткаченко Н.В. Страхування, - К: 2007.