К.е.н., доцент Кавиршин О.Г., Стрєчна І.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ДОХОДНОЇ ЧАСТИНИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Останніми роками фінансові проблеми місцевої влади набули ще більше гостроти. Постійна нестача фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування та нестабільність структури доходних джерел стали проблемою національного значення. У результаті цього на місцевому рівні не вирішуються важливі проблеми, продовжується занепад місцевого господарства, соціально-культурної сфери, освіти, охорони здоров’я, тощо. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та виконання поточних і перспективних завдань розвитку регіонів.

Однією з найгостріших проблем є недостатній обсяг доходної частини місцевих бюджетів, яка тягне за собою зменшення частини місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету України, а також неспроможність органів місцевої влади виконувати свої функції. Так, місцеві бюджети у 2003 році принесли 30% доходів зведеного бюджету України, а це на 15, 7 менше, порівнюючи з 1998 роком. Вже у 2005 році даний показник зменшився ще на 4, 9 % і сягнув позначки 25,1%. Тенденція до зменшення прослідковується і в 2007 році, частка місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету України у якому була рівною 22.6%, що на 2,5% менше, ніж у попередньому році. Це можна пояснити тим, що місцеві органи влади не зацікавлені у збільшенні даної частки, так як у будь-якому випадку вони отримають необхідну кількість грошей для забезпечення мінімального рівня видатків на душу населення у вигляді міжбюджетних трансфертів. Більше того, фактично чинний порядок фінансування видатків місцевих бюджетів є анти стимулом до розширення податкової бази. Збільшення податкових надходжень в економічно слабший регіон спричиняє зменшення трансфертів їх місцевим бюджетам з державного бюджету. В економічно сильніших регіонах наслідком «фіскальної несправедливості» є зниження податкових надходжень у розрахунку на одиницю виробленої ВВП.

Для подолання визначених недоліків необхідно виконати наступні заходи:

· Переглянути склад загальнодержавних та місцевих податків і зборів. На сьогоднішній день і прибутковий податок, і плата за землю не є місцевими податкам і зборами, але закріплені за місцевими бюджетами. Ці платежі принаймні можна визначити місцевими. У свою чергу, з появою права власності на землю, актуалізується питання про включення податку на землю до складу місцевих податкових платежів.

· Розширити доходну базу місцевого бюджету за допомогою запровадження нових місцевих податків, зокрема податку на нерухомість. Прогресивним у цьому є те, що встановлення ставок зазначеного податку у межах, установлених законом розмірів віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. При цьому сума податку буде цілком зараховуватися в місцеві бюджети, що позитивно позначиться на добробуті територіальних громад. Таким чином, податок на нерухомість, з одного боку, стане істотною підмогою для місцевих бюджетів, а з другого – стимулюватиме залучення в обіг додаткових коштів від нерухомості як продаваної так і зданої в оренду.

· Розширити повноваження органів місцевої влади. Збільшення витрат на дотації та субвенції місцевим бюджетам пов’язане із значною диференціацією умов і рівня розвитку економіки регіонів, а отже – і можливостей акумулювання податків. Оскільки економічні умови не можуть змінюватися скрізь одночасно і одноковою мірою, то вирішення завдань щодо забезпечення певного мінімуму видиків місцевих бюджетів і надалі вимагатиме централізації у державному бюджеті чималих коштів. Отже, виникає суперечність між двома концепціями: передання значної частини відповідних повноважень органам місцевого самоврядування базового рівня та розширення податкових гарантій для місцевих бюджетів, з одного боку, та с іншого – забезпечення єдиного мінімум бюджетних коштів у розрахунку на душу населення незалежно від місяця його проживання. Вирішення цієї суперечності можна досягти тільки в тому випадку, коли розміри територіальних громад відповідають обов’язкам, покладеним на відповідальні органи місцевого самоврядування. Враховуючи вищесказане, необхідно звернути увагу не на те, щоб відбулось максимальне розширення повноважень органі місцевого самоврядування, а на те, щоб ці повноваження відповідали їх можливостям акумулювати доходи для фінансування необхідних видатків.

Література:

1. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості Верховної Ради України, -1997. - № 24. – Ст. 170. – С. 379-429.

2. Даневич В. Оптимизация процесса управления бюджетными средствами //информационно-аналитическое издание "Казна"-2002.- С.10

3. Кірєєв О.І. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів: Проблеми та шляхи розв’язання //Фінанси України.- 2001. – № 5.- С.34