Косенко Ю. Г., Полонський О. М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРІОРІТЕТНІ НАПРЯМКИ РЕФОРМУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Ринок праці – це соціально-економічна підсистема в системі ринкових відносин, що базується на збалансованості попиту й пропозиції робочої сили, основним важелем регулювання якої є ціна робочої сили.

В Україні тривалий час існувала монополія державної власності, жорстка регламентація розмірів заробітної плати, наявність інституту прописки, що призвело до деформації ринку праці.

Сьогодні формування ринку праці в Україні здійснюється в умовах кризового стану економіки, неефективної її структури, надзвичайно розвиненої важкої промисловості й слабкої сфери народного споживаннЯ. Загалом сучасному ринку праці в Україні притаманні такі ознаки: перевищення пропозиції робочої сили над попитом; низька ціна робочої сили, її невідповідність реальній вартості; зниження зайнятості у сфері суспільного виробництва, зростання чисельності незайнятого населення; низька частка офіційно зареєстрованих безробітних за великих масштабів зростання прихованого безробіття; зростання молодіжного безробіття; еміграція висококваліфікованої робочої сили, тощо.

Данні перших чотирьох місяців 2008 року вже дали аналітикам та науковцям привід для роздумів, підведення підсумків та прогнозів на майбутнє. Не став винятком і такий ключовий сегмент економіки країни, як ринок праці.

Отже, на українському ринку праці сформувалася наступна ситуація. За даними Державної служби зайнятості, у січні - квітні 2008 р. її послугами скористалися 1177,6 тис. не зайнятих трудовою діяльністю громадян проти 1344,3 тис. у січні - квітні 2007 р. З тих громадян, які шукали роботу, понад половину становили жінки або мешканці сільської місцевості, понад третину - молодь у віці до 35 років. Офіційного статусу безробітних на зазначену дату набули 98,0 % незайнятих громадян, із них 72,6 % отримували допомогу по безробіттю [1]. Також ще досить гостро стоїть питання прихованого безробіття, а саме ті громадяни, які офіційно не зареєстровані у ДСЗ, ураховуючі такі данні, чисельність безробітних по Україні значно збільшується порівняно із офіційними цифрами. Разом з цим, протягом жовтня – листопада 2008 р. спостерігається массове звільненя та скорочення робітників підприємств, особливо державних. Ці явища відбуваються у контексті економічної кризи що наближається до України.

До того ж, простому шукачеві роботи та майбутньому фахівцеві варто пам'ятати ще й про постійний світовий розвиток. Нині в Україні з початком 2008 року ринок праці значно відстає від ринків фінансових, технологій, засобів виробництва, предметів споживання [ 2 ].

Протягом чотирьох місяців 2008 року можна спостерігати позитивну тенденцію у зайнятості населення на некваліфікованих роботах, в особистому та підсобних господарствах, самозайнятість. Такі фактори свідчать про збільшення інфраструктури ринку праці. За три останніх роки число вакансій у промисловості України зросло втричі. Це пояснюється ситуацією, коли під час реформ у країні сформувалася нова сфера зайнятості - у дрібному бізнесі й індивідуальній діяльності, що охопила, за різними оцінками, не менше 20 відсотків трудових ресурсів [ 3 ].

Досить гострими продовжують залишатися міжгалузеві співвідношення у рівнях оплати праці. За даними Держкомстату України, середньомісячна номінальна зарплата штатного працівника протягом І кварталу 2008 року склала 1619 грн., і зросла у порівнянні з минулим роком на 39,4 % [1].

Серед причин ситуації яка склалася можна виділити: серйозна суперечність між досить високим освітнім і професійно-кваліфікаційним потенціалом населення, з одного боку, і примітивізацією структури господарства - з іншого; відбуваються деградація нагромадженого протягом радянського періоду індустріального і наукового потенціалу та відплив кваліфікованих кадрів із національних анклавів високих технологій за кордон.

Таким чином, заробітна плата в Україні досі є надто низькою для виконання нею своїх основних функцій; її міжгалузева диференціація є надто високою, а міжкваліфікаційні розбіжності - надмірними у галузях з високою оплатою праці й такими, що межують із зрівнялівкою, у галузях з низькою заробітною платою. Завданням сучасного етапу в сфері регулювання зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль, у процес управління.

Пріоритетними напрямками реформування українського ринку праці є вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможномті робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення і перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.

Література:

1. Офіційний сайт Держкомстату України // www.ukrstat.gov.ua.

2. Офіційний сайт Державної служби зайнятості // www.dcz.gov.ua/

3. Шаленко М.М. Современные тенденции развития рынка труда Украины // Экономика Украины.-2007.- № 10.-с.25-35.