Фоміна О.О., Корощенко Є. О

Донецький державний університет управління

РОЗВИТОК ЛІЗИНГОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ

Зростання обсягів внутрішнього виробництва, активізація реалізації основних засобів, оновлення промислового потенціалу та підвищення конкурентоздатності вітчизняних підприємств є важливими передумовами досягнення стійкого розвитку економіки України. Тому лізинг як сучасний метод інвестування виробничої діяльності набуває все більшого значення у фінансових відносинах підприємств. А для стимулювання його розвитку необхідно створювати умови, при яких підприємці прагнули б використовувати лізингові відносини. Тому розгляд питань, пов’язаних із лізингом, є актуальним на сучасному етапі розвитку України.

Проблемами лізингу займаються такі вчені-економісти, як В.Андрійчук, Н.Коваленко, В.Гайдук, В.Парнюк, О.Радіоненко, Ю.Човник. Існують певні розбіжності в трактуванні поняття лізингу у зв’язку із різними підходами до розуміння його сутності та використання у різних сферах діяльності підприємств. Одні джерела акцентують увагу на відносинах власності, інші характеризують лізинг як особливий вид підприємницької діяльності, треті ототожнюють його з довгостроковою орендою. Проте лізинг має подвійну природу. З одного боку, його можна охарактеризувати як вкладення ресурсів на зворотній основі в основний капітал. Надаючи орендатору компоненти основного капіталу, власник у визначені терміни отримує їх назад. За свою послугу він одержує винагороду у вигляді лізингових платежів, що дозволяє забезпечити реалізацію принципу платності. Отже, по своїй суті лізинг відповідає кредитним відносинам і відповідає суті кредитних операцій. З іншого боку, оскільки займодавець і позичальник оперують капіталом не в грошових одиницях, а в продуктивних, то за формою лізинг подібний до інвестиційного фінансування.

Лізинг доволі швидко розвивається на ринку України. Найчастіше він використовується на ринку вантажних автомобілів, сільськогосподарської техніки, устаткування для харчової промисловості і переробки сільськогосподарської продукції, а також в малому бізнесі. Так, за даними дослідження ринку лізингу в Україні за 2004 – 2007 роки, проведеного експертами проекту Міжнародної фінансової корпорації «Розвиток лізингу в Україні» упродовж січня – березня 2008 року популярність лізингу як альтернативного фінансового інструменту суттєво зросла. Про це свідчать наступні дані: продовж 2006-2007 років кількість лізингових компаній збільшилася на 38 %; загальна вартість портфелю лізингових угод зросла приблизно на 432 %, тобто з 716 млн.дол. на 1 січня 2007 р. до 3 792 млн.дол. на 1 січня 2008 р.; кількість працівників у лізинговій індустрії також збільшилась на 34 %; ринок лізингу набуває стабільності, що підтверджується в тому числі і фактом значного зростання, в середньому по ринку, частки довгострокових лізингових угод (3-5 років), і, відповідно, зменшенням частки лізингових угод з коротким терміном дії; співвідношення «лізинг/ВВП» виросло з 0,63 % в 2006 році до 2,6 % в 2007 році, а співвідношення «лізинг/капітальні інвестиції» збільшилось з 2,7% до 8,8% [3]. Такі темпи розвитку пов’язані із перевагами лізингових відносин для усіх учасників, а саме: для поставщика – лізинг може розглядатися як ефективна форма збуту свого товару; для лізингоотримувача – як капіталозаощаджувальна форма фінансування інвестицій та для лізингодавця – як вид підприємницької діяльності, яке приносить прибуток.

Також до переваг лізингових відносин у порівянні з банківським кредитуванням слід віднести:

лізинг припускає фінансування в повній сумі предмету лізингу і не вимагає негайного початку платежів, що дає можливість оновлювати основні виробничі фонді при тимчасовій недостачі фінансових ресурсів;

лізингові платежі розподіляються найзручнішим способом для лізингоотримувача і відповідають термінам, коли компанія вже почала одержувати прибуток від використовування предмету лізингу, і він вже окупається;

предмет лізингу може враховуватися на балансі лізингодавця, при цьому лізингоотримувач має можливість поліпшити структуру свого балансу, також у нього відсутня необхідність переоцінки основних фундацій;

ризик морального і фізичного зносу і старіння майна зменшується для лізингоотримувача, оскільки майно не отримується у власність, а береться у тимчасове користування;

отримання фінансування через лізинг, значно простіше і набагато рідше потрібне заставне забезпечення, оскільки лізингодавець буде власником майна до закінчення терміну лізингу.

Таким чином, завдяки простоті, доступності і ефективності лізинг дозволяє лізингоотримувачу підтримувати фонди засобів виробництва відповідно до сучасних вимог ринку, що дає значні конкурентні переваги.

Але проведений аналіз ситуації на ринку України свідчить про ряд проблем, пов’язаних із подальшим розвитком лізингу, а саме:

законодавчо-правове забезпечення України у сфері лізингу досить не досконале і потребує внесення змін та доповнень;

несприятливе податкове законодавство (неможливість віднесення на валові всіх витрат на страхування об’єкта лізингу, а також неможливість прискореної податкової амортизації об’єктів лізингу – основних засобів виробничого призначення);

неможливість фінансування зі сторони банківської сфери в умовах економічної кризи в країні;

низький рівень розвитку страхових послуг у сфері лізингу;

недостатня інформованість населення про можливості і переваги лізингу.

Для подальшого ефективного розвитку лізингу в Україні необхідно вжити наступних заходів:

використання засобів державної підтримки лізингових компаній. Законодавче регулювання лізингової діяльності використовується державою з метою антициклічного регулювання економіки, у період спаду ділової активності – реалізується податкове стимулювання лізингових операцій, в умовах економічного підйому – увага держави направлена на запобігання використання лізинга з метою зменшення оподаткування. В період «перегріву» економіки держава скасовює пільги, які стимулюють розвиток лізингу;

удосконалення податкового законодавства. Лізингові операції у більшості країн світу набули найбільше поширення в умовах надання державних податкових пільг, які стимулють розвиток лізингу, і сприятливої амортизаційної політики держави.

Лізингова діяльність, є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Це відбувається тому, що держава, змінюючи розміри податків, строки амортизації, вводячи певні пільги, стимулює надходження приватних інвестицій в ті чи інші галузі виробництва, яке, в свою чергу, сприяє пожвавленню інвестиційного процесу та швидкого розвитку цих галузей, а отже, підвищенню добробуту суспільства в цілому, стабілізації позицій національної валюти. Таким чином, для держави фінансове заохочення лізингу служить засобом стимулювання капітальних вкладень в основні засоби, що, в свою чергу, веде до збільшення продажів нової техніки, оновлення обладнання підприємствами, а отже, до зростання науково-технічного прогресу і підвищення продуктивності праці.

Література:

1. Бєлоусова О.С. Поняття організаційно-економічного механізму лізингу // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – №5. – С. 26-29.

2. Лізинг в Україні: інформаційно-аналітичний журнал. – 2008. – №1. – С. 1-2.

3. http://www.leasing.org.ua/ua/publications/?pid=1442