Экономические науки/10.Экономика предприятия

Лютікова М.В., Морозова Р.С., Сухарев П.Н., профессор

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского, Украина

Бенчмаркінг як інструмент підвищення прибутковості та конкурентоспроможності підприємств

В умовах становлення ринкових відносин в Україні важливою умовою ефективного функціонування підприємств є постійний пошук шляхів, резервів підвищення прибутковості та конкурентоспроможності їх діяльності, оцінка результатів своєї діяльності з метою інтеграції всіх дій, спрямованих на постійне вдосконалення. Одним із найбільш сучасних та перспективних інструментів конкурентного аналізу та стратегічного планування є бенчмаркінг. У провідних країнах світу цей метод є дуже популярним і на сьогодні в Україні такого роду дослідження є вкрай необхідними. Тому тема бенчмаркінгу як складова успішного розвитку бізнесу є актуальною.

Тема бенчмаркінгу досліджувалась такими вітчизняним вченими як М.С. Вертузаєв, Е. Виноградова, Д.В. Задихайло, О.В. Кібенко, Д.В. Маслов, а серед зарубіжних вчених Ватсон Г.Х, С.Р. Кемп, Д. Аакер.

Метою даної статті є висвітлення сутності бенчмаркінгу як інструменту визначення конкурентоспроможності підприємства, розкриття методики його здійснення і доцільності застосування на вітчизняних підприємствах.

З точки зору менеджменту та маркетингу, бенчмаркінг – це процес пошуку нових, більш вдосконалених процедур у бізнесі, який здійснюється шляхом порівняння власних бізнес-проектів з кращими прикладами із практики інших учасників ринка.

Девід Аакер , професор Каліфорнійського університету, представляє бенчмаркінг як контрольні порівняння, що передбачають зіставлення результативності складових бізнесу фірми з іншими підприємствами [1].

О. Щегельська визначає бенчмаркінг як безупинний, систематичний пошук, вивчення кращої практики конкурентів і підприємств із суміжних галузей, а також постійне порівняння бажаних змін і результатів бізнесу зі створеною еталонною моделлю власної організації бізнесу [6].

Бенчмаркінговий підхід дозволить підприємству запозичити кращий досвід інших підприємств, уникаючи «винаходу колеса». Культура підприємницької діяльності на підприємстві буде орієнтована на такі цінності, як здатність працівників до навчання, підвищення власного потенціалу, що, у свою чергу, слугує поштовхом для розвитку організаційної культури. У підсумку підприємство зможе зміцнити свою конкурентну позицію, а також досягти підвищення ступеня задоволеності споживачів.

Проведення бенчмаркінгу поділяється на декілька етапів. Різні автори виділяють різну їх кількість. Ми придержуємося думки наступних вчених: Аакер Д., Ватсон Г.Х., Роик Т., які виділяють такі етапи:

1. Визначення об’єкту бенчмаркінгу: проводиться оцінка ефективності діяльності підприємства; визначаються елементи структури організації, які функціонують неефективно; визначаються основні фактори, які впливають на результат діяльності фірми; встановлюються потреби підприємства в змінах, удосконаленнях; визначається глибина бенчмаркінгу та характер необхідної інформації.

2. Вибір «цільової компанії»: вибір спрямованості (зовнішній чи внутрішній) – від цього залежить, к досвіду якого роду компаній необхідно звертатися: до конкурентів чи до «непрофільних» організацій; пошук налагодження контактів з еталонними підприємствами; формулювання критеріїв, за якими буде відбуватись оцінка та аналіз

3. Збір та аналіз інформації: збір первинних та вторинних даних (джерела інформації: публічна звітність, надруковані статті та інтерв’ю, колишні співпрацівники, менш розповсюджені – відкритий обмін даними між підприємствами); всебічна перевірка, оцінка та аналіз отриманої інформації; виявлення причин свого відставання; визначення напрямків, досвід яких може бути позиченим

4. Адаптація та впровадження новацій: розробка і тестування програми адаптації чужого досвіду; підготовка та затвердження плану впровадження; визначення та введення в курс справи кола зацікавлених та відповідальних осіб; поетапне впровадження нової методики; здійснення супроводження, контролю та корекції процесу змін [1; 2; 5].

На думку Прус Л, найпоширенішими помилками при використанні бенчмаркінгового проекту являються:

ü Сприйняття бенчмаркінгу як «інспекційній перевірці» функціонування підприємства;

ü Припущення, що вже існуючі й схвалені «базові параметри» можуть бути використані без змін;

ü Недостатньо повне обслідження конкурентного підприємства [4].

Бенчмаркінговий підхід може бути використаний підприємством як самостійно, так і із залученням консультантів. У світовій практиці вважається, що найкращий результат застосування бенчмаркінгу досягається, коли підприємство запрошує команду консультантів для здійснення проекту або для супроводження проекту, реалізованого працівниками підприємства. Залучення консультантів доцільно тому що:

- вони приносять інформацію та кращі методики інших підприємств;

- консультант може діяти як сполучена ланка між працівниками підприємства, його лідерами, клієнтами та постачальниками;

- вони об’єктивні до внутрішньої політики, володіють теоретичними основами концепцій процесів та практичного досвіду застосування їх на практиці [3; 5].

На думку Прус Л. та Тіхонова Ю. позитивними наслідками застосування бенчмаркінгу для підприємства є :

1. Поліпшення власного бізнесу

2. Усвідомлення порівняльного стану підприємства

3. Одержання стратегічної переваги

4. Збільшення рівня організаційного знання щодо досліджуваного підприємства [4; 7].

У даний момент бенчмаркінг здобуває статус глобального й розглядається як інструмент міжнародного обміну бізнес-інформацією. Це спричинено тим, що з’являються організації, які спеціалізується на пошуку партнерів для еталонного порівняння – «індустріальне бюро знайомств» [7].

В Україні до цього явища ставляться з недовірою розуміючи під бенчмаркінгом промислову розвідку. Сьогодні у нашій країні бенчмаркінг не досяг тих масштабів, які він займає в західній практиці управління тією чи іншою структурою. В силу існуючого у країні корпоративного менталітету на сьогоднішній момент практично в жодній компанії не виділяються кошти на забезпечення роботи окремого департаменту (навіть спеціалитса) по бенчмаркінгу. В той час як на Заході це звичайна практика: існування окремої структурної одиниці по бенчмаркінгу в «штаб-квартирах» великих компаній – життєва необхідність.

Таким чином, можна зробити висновок, що бенчмаркінг – це визнаний та дозволений інструмент досягнення цілей та стратегій підприємства, заснований на детальному вивченні конкурентного середовища та впровадження модифікованого досвіду цих підприємств, з метою безперервного вдосконалення своєї діяльності.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особливо у ситуації, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності підприємства та визначити нові пріоритети діяльності. Зіставлення показників ефективності дозволяє зрозуміти вразливі та раціональні сторони діяльності підприємства у порівнянні з конкурентами і світовими лідерами у аналогічній сфері діяльності. Це дозволяє знайти незаповнені ринкові ніші, вийти на ймовірних партнерів з виробничо-технічної кооперації та з’ясувати переваги злиття компаній. Бенчмаркінговий аналіз може призвести до зростання прибутковості підприємництва з високою економічністю, створення корисної конкуренції та задоволення потреб покупців. Тому впровадження бенчмаркінгу у практичну діяльність українських підприємство є гарантією зміцнення їх конкурентних позицій як на вітчизняному ринку, так і умовою повноцінного та ефективного входження у світовий економічний простір.

Література:

1. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление / Пер. с. англ. под. ред. Ю. Н. Каптуревского. – СПб: Питер, 2002. – 544 с.

2. Ватсон Г.Х. Стратегический бенчмаркинг стимулирует развитие предприятий // Деловое совершенство. – 2006. - №9. – с. 27-31.

3. Механік О.В. Бенчмаркінг для України: пошук власної стратегії інноваційного розвитку України // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №3 (82). – с. 73-78

4. Прус Л. Бенчмаркінг як інструмент управління конкурентоспроможністю // СХІД. – 2005. - №4 (70). – с. 33-37

5. Роик Т. Умение видеть лучшее // Инвестгазета. – 2006. – №6. – с.65-66

6. Стельмах М., Сорока Т. Бенчмаркінг як інструмент визначення конкурентоспроможності підприємства // Вістник ТНЕУ. – 2007. - №1. – с. 53-61

7. Тіхонов Ю.В. Бенчмарікнг і бізнес-розвідка як складові успішного розвитку бізнесу // Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №9 (75). – с. 126-132