Економічні науки / 1.Банки і банківська система

Готра Е.М., Паньчишина О.І.

Буковинська державна фінансова академія

Іноземний капітал в банківській системі України

Метою написання даної статті є розкриття ролі і впливу іноземного капіталу на банківську систему України.

Питання, пов'язані з лібералізацією доступу на фінансовий ринок України іноземного банківського капіталу, на теперішній час набувають особливої актуальності, оскільки прихід іноземних банків матиме неоднозначний вплив на кредитний ринок України й банківську систему вцілому.

Так, наявність банків з іноземним капіталом в Україні благотворно впливає на розвиток фінансової системи, сприяє залученню іноземних інвестицій і розширенню ресурсної бази соціально-економічного розвитку. Однак є досить серйозні фінансові й економічні ризики швидкого росту долі іноземного банківського капіталу, пов’язані з можливою втратою суверенітету в сфері грошово-кредитної політики, можливим посиленням нестабільності, несподіваними коливаннями ліквідності банків, спекулятивними змінами попиту та пропозиції на грошово-кредитному ринку, можливим відтоком фінансових ресурсів. Тому вирішення питання про форми і масштаби розширення присутності іноземного банківського капіталу на ринку банківських послуг повинне бути підпорядковане стратегічним цілям соціально-економічного розвитку, підвищення національної конкурентноздатності, економічної безпеки, зміцнення грошово-кредитної системи України.

Національний банк повідомив, що в грудні 2007 року іноземна присутність у капіталі українських банків уперше досягла 35% банківської системи.

На початку 2007 року частка іноземного капіталу в українській банківській системі становила 27,6%[2]. За рік вона збільшилася більш ніж на 7%. Збільшення присутності нерезидентів відбувалося одночасно з ростом капіталізації банківської системи. За минулий рік зареєстрований статутний капітал банків виріс на 63% - з 26,266 млрд. грн. до 42,873 млрд. грн., тільки за грудень - на 4%, або 1,653 млрд. грн. При цьому кількість банків з 100% іноземним капіталом за 2007 рік незначно збільшилося - з 13 до 18, у той час як банків з іноземним капіталом - з 35 до 49 (усього в країні 180 банків станом на 01.01.2009).

Також частка іноземного капіталу склала третину сукупного статутного капіталу банків України, збільшившись із 31,5% до 35% за підсумками грудня 2007 року, передає "Комерсант-Україна" [4].

Експерти говорять, що вже в I кварталі 2008 року з урахуванням завершення угод по покупці Укрсоцбанку і банку "Форум", а також масштабних додаткових емісій частка іноземного капіталу виросла до 50%. Учасники ринку впевнені, що найближчим часом частка іноземного капіталу сягне більше половини в банківській системі [4].

З огляду на це, питання доцільності розширення присутності іноземного банківського капіталу є надзвичайно актуальним і гостро дискусійним.

Рівень присутності нерезидентів у банківській сфері визначається режимом їхнього допуску, що має широку градацію від режиму, адекватного місцевим кредитним організаціям, до повного протекціонізму й корелює не тільки з економічними потребами в іноземному капіталі, але й з факторами, які носять політичний характер. Як показує практика, різні види обмежень відносно іноземних інвесторів широко застосовуються в країнах з ринками, що розвиваються, однак мали місце й у групі розвинених країн, які підлеглі, насамперед, національним економічним інтересам.

Ефективними інструментами системи допуску іноземного капіталу в банківську сферу на базі захисних мір, що обмежують національні кредитні інститути від конкуренції з боку більших і сильних іноземних партнерів, є:

- дозвільний порядок установи організацій за участю іноземного капіталу;

- лімітування участі нерезидентів шляхом встановлення максимального порога контролю над сукупним банківським капіталом або активами;

- визначення доступних організаційно - правових форм присутності іноземних банків у країні, які найбільш адекватні з погляду поточних потреб розвитку національної банківської системи.

Розширення можливих напрямків і масштабів діяльності транснаціональних структур ставить розвиток національних банківських систем у залежність як від зовнішніх загальноекономічних потрясінь, так і від фінансового становища окремих транснаціональних «гравців». Така диспозиція, особливо, якщо мова йде про країни з ринками, що розвиваються, виправдує наявність обмежувальних мір і вимагає наявності адекватної системи банківського нагляду з боку національних органів, включаючи моніторинг іноземних банків і банківських груп, розширення спектра питань взаємодії даних органів з відповідними владними структурами інших країн.

Чинне законодавство, що регулює допуск іноземних банків у вітчизняний банківський сектор номінально не обмежує можливі інституціональні форми присутності нерезидентів в Україні.

Разом з тим, фактично дотепер не існує законодавчо прописаного механізму відкриття філій іноземних банків. Вирішенню цієї проблеми, на нашу думку, суттєво сприятиме розробка проекту Стратегії розвитку банківської системи України на 2006 - 2010 роки, ключовими тезами якого стало підвищення вимог до капіталізації банків і вимог до їхньої відкритості для іноземних інвесторів [1]. Відповідно до даного проекту приплив іноземного капіталу є важливим чинником розвитку банківського сектора України, оскільки веде до збільшення можливостей для одержання українськими підприємствами кредитних коштів. У зв'язку з цим режим допуску іноземного капіталу на фінансовий ринок України повинен орієнтуватися на розвиток ринкових відносин і конкуренції в банківському секторі.

Разом з тим, необхідно комплексно розглядати переваги й недоліки входження іноземного капіталу до банківського сектору України та всебічно оцінювати їх співвідношення.

Для збереження принципу рівної конкуренції між вітчизняними банками та іноземними доцільно здійснити комплекс заходів, серед яких:

- встановлення жорстких критеріїв відносно надання дозволів на відкриття в Україні філій іноземних банків:

- передбачення обмеження на здійснення філіями іноземних банків окремих видів діяльності ( залучення вкладів фізичних осіб, операції на фондовому ринку);

- встановлення обмеження на здійснення в Україні діяльності іноземних державних банків з метою запобігання загрози економічної безпеки держави;

- лімітування входження іноземних банків за кредитним рейтингом за класифікацією міжнародновизнаних світових рейтингових агенцій;

- розроблення відповідної нормативно – правової бази.

Отже, українські банки в цілому зможуть витримати конкуренцію з боку іноземних банків, хоча невеликі та малопотужні українські банки, цілком імовірно, припинять своє існування. Загалом прихід іноземних фінансових установ справить позитивний вплив на українську економіку, тому треба спростити доступ іноземних банків на український ринок. Однак слід забезпечити ефективний контроль за їх діяльністю, та законодавчо забезпечити дієвий захист українських фінансових установ.

Література:

1. Довгострокова стратегія розвитку України та пріоритети діяльності Уряду на 2006 – 2010 роки// http://www.kmu.gov.ua/control/uk/

2. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2007 року// Вісник НБУ. – 2006. - №2. – с.49

3. Доля иностранного капитала в банковской системе Украины возрастет//Зеркало недели. – 2006. - №6(585) – с.8

4. http://rynok.biz/Default2.aspx?ArticleID=8fc94510-edef-48d1-9710-7b592b8f5c3f