Економічні науки/15 Державне регулювання економіки

Бойко І.Б., аспірант

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Україна

Державне регулювання енергозберігаючої діяльності суб’єктів господарювання

В сучасних умовах, формулювання та розвитку так званого постіндустріального суспільства, зростає роль держави у вирішені тих проблем, які ринок (ринковий механізм) в силу своєї природи або породжує, або вирішити не спроможний. Перш за все це відродження духовності, освіти, екологій, моральних якостей людини тощо. Останнім часом науковці все частіше наголошують на загострення суперечностей у взаємодії людини з природою, виникнення екологічних криз. В ринковому механізмі відсутні елементи, які б стимулювали суб’єктів господарювання зберігати природу та природні ресурси, в тому числі і первинні невідновні паливно-енергетичні ресурси (нафта, газ, вугілля, сланці тощо). Тому, не випадково в межах економічної політики розвинених держав на сьогодні чільне місце займає і державне регулювання енергозберігаючої діяльності підприємств.

Обмеженість ринкового механізму у сфері енергозбереження викликає потребу у поєднанні ринкових та державних регуляторів. Зокрема, держава відіграє значну роль щодо розвитку систем енергозабезпечення та розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу, збереженні природних невідновних джерел палива та енергії, зменшенні шкідливого впливу підприємств на навколишнє середовище тощо.

Вирішення таких проблем як підвищення ефективності діяльності паливно-енергетичного комплексу, орієнтація усіх суб’єктів господарювання на енергозберігаючий тип розвитку, зменшення залежності національної економіки від зовнішніх джерел постачання паливно-енергетичних ресурсів неможливе без активних, цілеспрямованих дій держави. Враховуючи високу енергоємність національного валового продукту та підвищення зовнішнього "тиску" постачальників нафти та газу, стає очевидним, що подальший розвиток не можливий без підвищення ефективності використання власних та імпортованих паливо-енергетичних ресурсів.

Державне регулювання енергозбереження – нами розглядається як комплекс заходів держави, спрямованих на раціональне використання первинних та перетворених видів паливно-енергетичних ресурсів суб'єктами господарювання з метою заощадження перших для майбутніх поколінь.

Для цього держава, як правило, використовує правові, адміністративні, економічні та специфічні методи [8,ст.45]. За допомогою методів вона безпосередньо впливає (може впливати) на процеси видобування, переробки, транспортування, зберігання, виробництва, розподілу та споживання паливно-енергетичних ресурсів з метою раціонального їх використання.

Серед правових методів регулювання енергозбереження важливе місце посідають закони, спрямовані на тривале регулювання енергозабезпечення та раціонального споживання палива та енергії. Серед методів прямого втручання держави у діяльність суб’єктів господарювання з метою забезпечення раціонального споживання паливно-енергетичних ресурсів можна виділити наступні: державний контроль та нагляд за споживанням ПЕР, що здійснюється за допомогою паспортизації обладнання, обов’язкового енергоменеджменту, аудиту; адміністративно-господарські санкцій за марнотратне та нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів; нормативи і ліміти; стандартизація та сертифікація процесів виробництва та продукції. До економічних методів регулювання енергозбереження можна віднести: політику видатків, закладених в держбюджеті на розвиток реалізацію енергозберігаючих заходів, енергоефективної техніки та технології; цінове регулювання, встановлення податкових пільг для підприємств, що впроваджують енергоефективну техніку та технологію; норми амортизації і ін. До специфічних засобів регулювання енергозбереження відносять прогнозування, планування, програмування, переконання громадськості.

Для ефективного здійснення державного регулювання енергозбереження слід враховувати: наявність конкретних умов його досягнення, енергозберігаючий потенціал суб’єкта господарювання, паливно-енергетичний потенціал країни, можливість забезпечення енергетичної безпеки, національний менталітет, традиції тощо.

Література:

1. Веклич О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання// Економіка України, №10, 2003, ст. 62-70.

2. Диба М., Ягодка А., Дзюбенко Л., Теоретико-методологічні основи господарського регулювання в сучасній економічній системі// Економіка України, №10. 2005, ст.42-49.

3. Єрмилом С. Проблеми та шляхи удосконалення державної політики України у галузі енергозбереження. Економіка України, №9. 2006. ст.4-11.

4. Ковалко М.П., Денисюк С.П. Енергозбереження – пріоритетний напрямок державної політики України /А.К. Шидловський (відп.ред.); НАН України, АТ Укренергозбереження. – К.: УЕЗ, 1998 – 506 с.

5. Комплексна державна програма енергозбереження України/Схвалена Постановою Кабінету Міністрів України №148 від 5 лютого 1997 р., 220 с.

6. Михайленко І.Д. Політика енергозбереження, потенціальні можливості енергозбереження в Україні// Энергосбережение №1-2006, ст.3-8.

7. Суходоля О. М., Поєднання ринкового і державного регулювання енергозбереження. Управління економікою: теорія і практика, №5, 2004 р., ст..31-36.

8. Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: підручник. – К.: Знання, 2008. – 462 с.