“Экономические науки” / Региональная экономика.

к.е.н. Розмислов О.М.

Східноукраїнський національний університет імені В. Даля

Проблеми розвитку та інтеграції регіонально-господарських систем

Стратегія регіонального розвитку економіки розглядається як система заходів, направлених на реалізацію довгострокових завдань соціально-економічного розвитку держави з урахуванням раціонального внеску регіонів в рішення цих задач, визначуваного реальними передумовами і обмеженнями їх розвитку. Розвиток економічної самостійності регіонів – є процес в основному об’єктивний, еволюційний, практично не можливий однобічному реформуванню [1, с. 326]

Слід враховувати, що стратегія регіонального розвитку міняється в часі залежно від соціально-економічної і політичної орієнтації держави на конкретному етапі розвитку, взаємин центру з регіонами, від зовнішньоекономічної ситуації, тобто від всієї системи умов і чинників, що впливають не цільові установки розвитку суспільства в рамках єдиної держави. При цьому, розподіл базових ресурсів у світі на державному та регіональному рівні не є рівномірним. Існують держави та регіони, які живуть в основному за рахунок власних природних ресурсів, інші за рахунок людських ресурсів, а інші за рахунок диверсифікації усіх ресурсів [2, с. 22].

Стратегія регіонального розвитку держави не однорідна по відношенню до територіальних суб'єктів, його що формує. Це обумовлено істотними відмінностями територій по рівню забезпеченості ресурсами, структурі господарства, досягнутому рівню розвитку різних сфер економіки, умовами входження в ринкову економіку, темпами трансформації форм власності і таке інше.

Тому стратегія регіонального розвитку держави, формуючи і генеруючи, з одного боку, основні цілі і завдання свого розвитку на конкретний часовий етап, з іншого боку, є основою для розробки в своєму складі збалансованих між собою стратегій економічного розвитку регіонів.

Перехід на ринкові методи господарювання зажадав уточнення, а також розробки нових теоретико-методологічних підходів до дослідження регіональних і міжрегіональних проблем. Вказані проблеми в контексті ринкових відносин знайшли віддзеркалення в роботах Ю.П. Алексєєва, О.Л. Гапоненко, Ю.С. Дуліцикова, В.Н. Лєксіна, С.Б. Мельникова, П.А. Мінакира, і ін.

Не дивлячись на значну кількість наукових досліджень, присвячених питанням соціально-економічного розвитку регіонів, наукову розробленість проблеми не можна визнати достатньою. Аналіз показує, що в економічній науці ще недостатньо приділяється уваги проблемі підвищення ефективності міжрегіональних економічних взаємин. Перш за все, це стосується робіт із створення і управління крупними територіально-господарськими утвореннями, які характеризуються підвищеною інтенсивністю інтеграційних процесів.

В даний час гостро стоїть питання створення територіально-господарських комплексів, що дозволяють підвищити якість і ефективність міжрегіональної інтеграції, розширити кооперацію регіонів, збільшити сукупний економічний потенціал, здійснити раціональніший товарний обмін. Для цього необхідна організаційна структура управління територіально-господарським комплексом, що є структурою, наприклад, відкрите акціонерне суспільство, контрольний пакет акцій якого належить державі. Дана структура управління, що повністю відповідає за хід виконання програмних завдань, дозволить консолідувати фінансові ресурси державного і недержавного секторів економіки; здійснити структурну перебудову з метою ліквідації дисбалансів, викликаних перехідним періодом; відновити колишні і створити нові економічні зв'язки; створити єдиний інформаційний простір у вигляді банку даних щодо всіх перспективних напрямів розвитку, інвестиційних проектів, діючих податкових пільг.

Основним напрямом фінансової кооперації в рамках територіально-господарського комплексу, може стати консолідація державних і недержавних фінансових коштів, управління якими Адміністрація програми передає кредитній організації, розташованій на території територіально-господарського комплексу. Даний процес супроводжується паралельним відкриттям філіалів даної кредитної організації, що входять в територіально-господарський комплекс.

В процесі реалізації інвестиційних проектів безумовно буде потрібно формування механізму відбору найпривабливіших інвестиційних проектів територіально-господарського комплексу, заснований на обліку непрямих результатів.

Практична реалізація інвестиційного проекту полягає у вдосконаленні управління розвитком міжрегіональної інтеграції з метою зниження міжрегіональних дисбалансів по рівню соціально-економічного розвитку. Дані пропозиції можуть використовуватися державними органами влади при виробленні регіональної економічної політики, а саме, в частині розвитку міжрегіональних економічних зв'язків, структурної перебудови економіки регіонів, вдосконалення кооперації виробництва, просторового розміщення продуктивних сил, формування адекватних організаційних форм існування територіально-господарських систем.

Література

1. Игнатов В.Г., Бутов В.И. Регионоведение (экономика и управление): Учебное пособие. 3-е издание, перероб. и доп. – Москва: ИКЦ «МарТ», Ростов н/Д: издательский центр «МарТ», 2004. – 528 с.

2. Город, регион, государство: проблемы распределения полномочий. / НАН Украины. Институт экономико – правовых исследований; Ред–кол.; Мамутов В.К. (отв. ред.) и др. Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2003.- 434 с.