Діхтярук О. А.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ

На сьогодні інноваційний шлях розвитку є невід'ємною або навіть визначальною складовою економічного зростання будь-якої країни світу. Досвід інших країн засвідчує, що лише за умови широкого впровадження інноваційних розробок можливо наповнити як український, так і світовий ринки конкурентоспроможною продукцією вітчизняного виробництва. Натомість, на даний момент спостерігається зовсім інша ситуація: замість високотехнологічної наукоємної продукції вітчизняний експорт здебільшого представлений напівфабрикатами низького рівня обробки та сировиною, що, у свою чергу, є найяскравішим доказом нераціонального використання природних багатств. У зв'язку з цим вкрай необхідним і доцільним є процес інноваційного заміщення на багатьох промислових підприємствах країни та навіть в цілих галузях, оскільки майбутній образ національної інноваційної системи багато в чому буде залежати від можливостей держави вчасно мобілізувати свій внутрішній інноваційний потенціал [1].

Наголошуючи на необхідності активізації інноваційного сектора економіки, слід зазначити, що в останні роки урядом прийнято низку постанов і рішень, державних програм, спрямованих на підвищення інноваційної результативності підприємств, однак більшість з них не вдалося реалізувати в повному обсязі в реальній економіці.

Проблемам забезпечення інноваційного розвитку держави та окремих суб'єктів господарювання присвячені праці провідних вітчизняних вчених, серед яких: В. Денисюк [2], Л. Федулова [3], М. Шарко [4] та інші.

В. Денисюк зазначає, що підвищення інноваційної активності на всіх рівнях національної економіки є пріорітетним завданням державної політики: потребує формування відповідних умов надходження інвестицій, зниження ризику фінансування інноваційних проектів, оптимізації структури, організаційних форм і джерел фінансування [2].

Л. Федулова обґрунтовує, що проблеми фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності мають комплексний характер. Пріоритетним завданням у цій сфері є визначення оптимального співвідношення в обсягах фінансових ресурсів, які спрямовуються на реалізацію окремих стадій придбання, використання і створення нового знання [3].

М. Шарко стверджує, що модель формування національної інноваційної системи України повинна включати систему фінансування інновацій, яка має враховувати особливості сучасного інвестиційного процесу в Україні [4].

Метою дослідження є визначення особливостей джерел фінансування інноваційної діяльності, аналіз основних проблем фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні та обґрунтування можливих шляхів їх вирішення.

Держава має забезпечувати бюджетне фінансування наукової та науково технічної діяльності в розмірі не менше 1,7% ВВП України. Проте встановлені нормативи бюджетного фінансування цих напрямів діяльності не дотримуються.

Так, для підприємств, які тільки розпочинають або відроджують інноваційну діяльність, повинна бути впроваджена система специфічних заходів різнобічної підтримки і, насамперед, поліпшення фінансового забезпечення.

Фінансування інноваційної діяльності підприємств виступає основою науково-технічного прогресу й технологічної модернізації виробничих потужностей і зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та світовому ринку.

Серед основних проблем фінансування інноваційної діяльності підприємств в Україні можна виділити: недостатню державну фінансову підтримку інноваційних проектів різного масштабу, які реалізуються у промисловості; недостатні обсяги фінансування з боку приватного сектора (через надвеликі ризики, проблеми з комерціалізацією інноваційної продукції тощо); «неінноваційна» спрямованість чи незначна активність створених інноваційних (державних) і венчурних (приватних, переважно іноземного походження) фондів, а також їх незначні фінансово-інвестиційні можливості; відсутність механізмів перерозподілу інвестиційних ресурсів населення на користь інноваційного сектора; недостатня зацікавленість іноземних інвесторів у фінансуванні вітчизняного інноваційного сектора [5].

Саме на вирішення цих проблем повинні бути спрямована державна політика у сфері фінансування інноваційної діяльності підприємств.

Узагальнюючи проведені дослідження, можна зробити висновок про те, що на сучасному етапі інноваційна діяльність підприємств потребує збільшення державної участі як фінансового, так і організаційного характеру. Напрямки розширення фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств мають бути максимально диверсифікованими як з погляду механізмів реалізації, так і з позицій пошуку відповідних джерел ресурсів. З огляду на це важливим є визначення умов та обмежень, які впливають на вибір джерел фінансування інноваційної діяльності, що може бути предметом подальших досліджень.

Список використаних джерел:

1. Г.Я. Белякова, О.А. Петрова Инновационное замещение в промышленности России: факторы влияния // Инновационный менеджмент. - 2007.- №2. - С. 13-18.

2. В. Денисюк Інноваційна активність національної економіки: вдосконалення методології, показники промислових підприємств, державна підтримка// Економіст.— 2005.— №8. — С. 45-49.

3. Л. Федулова Развитие национальной инновационной системи Украины // Экономика Украины.- 2005.- №4. - С. 35-47.

4. М. Шарко Модель формирования национальной инновационной системы Украины // Зкономика Украины.- 2005.- №8. - С. 25-30.

5. Актуальні проблеми економіки - 2008 - №3(81) - C. 102-108.