Харченко Світлана Миколаївна
Донецький національний університет економіки і
торгівлі
імені
М. Туган – Барановського
Концептуальні основи формування стратегії міжнародної
торгівлі України
Економіка будь-якої країни на
сучасному етапі не може обійтися без виходу на світові ринки. Розширення рамок
такого виходу за допомогою збільшення обсягів і асортименту продукції
національних товаровиробників забезпечує нарощування потужності держави і
сприяє зміцненню її конкурентоспроможності на світових ринках.
З розпадом єдиного радянського
простору перед молодими суверенними державами виникла проблема проникнення на
світові ринки зі своїми товарами. Глибока ступінь їх глобалізації і вже існуюча
структура привели до того, що молодим державам доводиться вступати в
конкурентну боротьбу з більш економічно розвиненими країнами або об'єднаннями
країн. При цьому держави, що знаходяться на шляху до ринкових реформ, мають
витрачати значні зусилля, концентруючи їх на окремих напрямах, найбільш
доступних з огляду на існуючі умови господарювання. У цих умовах і виникає
питання про конкурентоспроможність національної економіки як можливості
реалізації конкурентних переваг країни на зовнішніх ринках.
Питання аналізу концептуальних основ формування стратегії
міжнародної торгівлі України є дуже актуальним на сьогоднішній день, його
вивченням та дослідженням займаються чимало вітчизняних науковців: Кокорін В.,
Новицький В.Є., Філіпенко А., Шнирков
О. та інші.
Сучасне розуміння конкурентоспроможності національної економіки
неможливе без вирішення цілого ряду методологічних проблем, пов'язаних,
по-перше, із з'ясуванням самої суті конкуренції, по-друге, створенням чіткої,
структурованої системи показників для її аналізу і, по-третє, з'ясуванням
можливості їх використання з метою отримання моделі, придатної для комплексної
оцінки конкурентоспроможності і прогнозування її динаміки.
Динаміка показників
конкурентоспроможності національної економіки формується під впливом валютного
курсу, який є важливим регулятором зовнішньоекономічних відносин і впливовим
важелем у розвитку економіки, особливо української, у зв'язку із довготривалою
загальною кризою і незавершеністю формування ринкової інфраструктури
Сучасний етап розвитку світового
господарства характеризується процесом глобалізації. Україна бере участь у
сучасних процесах глобалізації як невід’ємна складова світової економіки. Але
цей об’єктивний процес відбувається досить повільно, супроводжується значним
ускладненням та загостренням суперечностей. Вітчизняна економіка ще має пройти
тривалий шлях ефективного інтегрування у системі міжнародного поділу праці і
товарообміну, подолати певні технологічні та інші перешкоди на цьому шляху,
вирішити проблеми здійснення прогресивних структурних зрушень, це зокрема
передбачає посилення уваги до раціональної організації зовнішньоекономічних
зв’язків нашої країни, забезпечення їх динамічного зростання і оптимізації в
умовах глобалізації.
Рівень
розвитку продуктивних сил – один з вирішальних чинників, які насамперед
сприяють підвищенню ефективності участі України у системі міжнародного поділу
праці і міжнародному товарообміні. За кількісними характеристиками виробничого
науково-технічного та інтелектуального потенціалу наша країна може бути гідним
партнером світогосподарських взаємовідносинах. За сприятливих умов цей
потенціал дозволяє послідовно вирішувати завдання оптимізації її
зовнішньогосподарських зв’язків. Крім того, розв’язанню цього завдання сприяють
такі об’єктивні чинники, як багаті природні ресурси, вигідне географічне
положення нашої країни, наявність необхідної інфраструктури, що обслуговує
зовнішньоекономічні зв’язки тощо. Проте націленість України на більш ефективне
включення у систему міжнародного поділу праці і світового товарообміну в умовах
глобалізації потребує здійснення прогресивної структурної перебудови економіки
і відповідного реформування її орієнтованого на експорт сектора.
Необхідно
краще використовувати вигідне географічне положення України. Транзитні
перевезення вантажів, використання створеної мережі нафто- і газопроводів
виступають також суттєвим джерелом валютних надходжень. Біля двох десятків
європейських країн отримують газ, що надходить через українські газові
магістралі, але існуюча система газопроводів потребує значного оновлення та
нарощення потужностей. Значний експортний та конкурентний потенціал мають
галузі агропромислового комплексу, модернізація яких спроможна вивести наше
сільське господарство до складу високоефективних галузей, які поряд з іншими
визначатимуть економічний профіль України у системі міжнародного поділу праці.
При цьому розширення експортної орієнтації сільськогосподарського виробництва
може стати одним з основних факторів економічного зростання галузі та
підвищення конкурентоспроможності її продукції.
Важливою
умовою зміцнення позицій України на світових ринках є коригування її
зовнішньоекономічної політики у напрямку створення конкурентоспроможних
транснаціональних корпорацій, озброєних технологіями стратегічного маркетингу
на глобальному ринку. Державна підтримка таких високотехнологічних корпорацій
об’єктивно необхідна для реалізації великих коопераційних проектів. Специфіка
ефективної міжнародної спеціалізації України теж вимагає розробки обґрунтованих
маркетингових програм та організації державної підтримки щодо створення
міжнародних конкурентних переваг для вітчизняних товарів на світових ринках.
Таким чином для того щоб сформувати стратегію міжнародної торгівлі України необхідно здійснювати додаткове більш глибоке обґрунтування українських зовнішньоекономічних пріоритетів, зумовлених розгортанням процесів глобалізації світової економіки.