Экономические наук / 5.Управление трудовыми ресурсами

Постернікова О. О.

Науковий керівник: Расулова У. С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ВИРІШЕННЯ ПИТАНЬ СОЦІАЛЬНОГО ПАРТНЕРСТВА У МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ

Перетворення, що відбуваються в Україні, покликані створити умови для активного і тісного співробітництва органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємців і населення у виробленні та здійсненні узгодженої соціально-економічної політики на засадах врахування спільних інтересів, відмови від конфронтації та насильства.

Нині у структурах влади, у засобах масової інформації і серед громадян дедалі частіше можна почути розмови про соціальне партнерство як про підґрунтя майбутнього благополучного і відносно безконфліктного існування українського народу.

Перехід до ринкових відносин, капіталізація суспільства призвели до ситуації, коли на рівні місцевого самоврядування існують і, на жаль, реально протистоять один одному дві сили: підприємці та решта населення. У суспільстві виділився прошарок відносно багатих людей і намітилося певне протистояння між цим прошарком і основною масою. Обидві сторони поводять себе не зовсім коректно, що спричиняє соціальну напруженість у суспільстві. У межах цієї проблеми неадекватною є позиція органів місцевого самоврядування.

Підґрунтям життєздатності будь-якого суспільства є процес виробництва і реалізації товарів і послуг. Внаслідок цього процесу виникають прибутки, що становлять основу зарплати найманих працівників, податків держави і місцевого самоврядування, накопичення капіталів підприємцями. Цікаво, що останні постійно критикують владу: центральну – за надмірні податки, а місцеве самоврядування – за бідність і неспроможність вирішувати соціальні проблеми. Соціальне партнерство за межами приватних підприємств більшість бізнесменів розглядають тільки через призму доброчинності, що, в принципі, похвально як явище, проте більше подібно на «забаву грабіжника» (Ж.-Ж. Руссо), ніж на реальне співробітництво із загалом.

Так, основним джерелом надходження коштів до місцевого бюджету є різні податки і збори. Частина інших надходжень, наприклад, від приватизації або оренди комунального майна, вкрай незначна. На сьогодні суб’єкти місцевого самоврядування в Україні дуже часто не мають у своїй комунальній власності високорентабельних комерційних підприємств. При цьому наявних бюджетних коштів катастрофічно не вистачає навіть для забезпечення поточної життєдіяльності населених пунктів, не говорячи вже про стабільний їхній розвиток.

З позиції населення капітал, що залучається до статутного фонду спільних підприємств, активізує виробництво товарів і послуг, створює нові робочі місця. На цьому підґрунті, а також за рахунок «прозорості» господарської діяльності збільшується база оподаткування і відповідно прибутки бюджету. Бюджет органів місцевого самоврядування поповнюється новою складовою – дивідендами за результатами діяльності спільних комерційних структур.

Для підприємців партнерство з органами місцевого самоврядування означає можливість розширити сферу діяльності, забезпечити себе найбільш сприятливими умовами роботи аж до отримання у межах Закону окремих пільг. Базою для одержання переваг є не злощасна корупція, а взаємовигідне співробітництво в інтересах громадян. При проведенні необхідної роз’яснювальної роботи можна очікувати позитивних змін соціального статусу підприємців-партнерів у громадській думці.

Для органів виконавчої влади і місцевого самоврядування активізація виробництва товарів і послуг сама по собі вже є позитивним результатом. Якщо ж при цьому зростає прибуткова частина бюджету, це серйозно збільшує потенційні можливості й престиж місцевої влади.

У місті Краматорську Донецької області вже накопичено певний досвід створення і функціонування спільних комерційних структур за участю комунальної власності. Керуючись цим досвідом, можна сформувати основні принципи побудови подібних підприємств, що дають змогу дотримуватися паритету інтересів учасників і тим самим забезпечують справжнє соціальне партнерство. Не викликає сумнівів, що ефективне управління комерційною структурою можуть здійснювати тільки професіонали-підприємці, які спеціалізуються у відповідній галузі бізнесу. Для того щоб зацікавити професіоналів, а також з метою залучення необхідних фінансових ресурсів до статутного фонду, контрольний пакет підприємства (у розмірі 51-55 % акцій) пропонується передавати підприємцям. З іншого боку, щоб застрахувати комунальну власність від можливої недобросовісності партнерів по бізнесу статутні документи підприємства мають передбачити рішення основних питань діяльності фірми (призначення керівників, розподіл прибутків тощо) 60-70 % голосів, що забезпечуватиме блокування невигідних громаді рішень. Звичайно, представники місцевої влади повинні брати активну участь в управлінні спільним підприємством.

Література

1. Григоренко А.М. и др. Управління трудовим потенціалом: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2005.- 386с.

2. Григорович А. Социально – трудовые аспекты обеспечения стойкого развития национальной экономики //Україна: аспекти праці.-2006.-№4.-С.9

3. Казановський А. В., Колот А. М. Соціальне партнерство на ринку праці. Краматорськ. Нац. центр продуктивності, 1995.