Протасова Е. В.

Федорец М. С. , ст. преподаватель каф. бухгалтерского учета

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени

Михаила Туган - Барановского

ПРОБЛЕМА РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО АУДИТУ В УКРАЇНІ

Питання екологічної безпеки і узгодженності економічного розвитку з проблемами охорони навколишнього природного середовища є особливо важливими для України, яка перебуває на стадії реформування економіки і переживає глибоку еколого – економічну кризу. В цьому контексті, перед провідними науковцями і практиками постають проблеми, пов’язані з формуванням екологічної політики і системи екологічного управління на рівні кожного підприємства. Вирішення задач екологічного характеру є можливим на основі принципово нової мотивації діяльності в системі екологічного менеджменту, яка є початковою і найскладнішою проблемою формування і розвитку екологічного аудиту.

Необхідність у глибокому вивченні екологічного аудиту вбачається в тому, що: по-перше, це підвищить відповідальність за своєчасне і якісне проведення природоохоронних заходів; по-друге, з’явиться можливість об’єктивної оцінки результатів природоохоронної діяльності; по-третє, після введення методів оцінки і стимулювання природоохоронних заходів, можна буде оцінити дієвість і результат їх застосування.

За останні роки вітчизняні вчені, такі як Шевчук В. Я., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М., Галушкіна Т. П., Балацький О. Ф. та ін. Провели значні дослідження і розробки з формування теоретико-методологічних та організаційно-економічних основ становлення і розвитку екологічного аудиту. В Україні дослідження стосуються, головним чином, розробки проблем оцінки впливу господарської діяльності на навколишнє середовище, методик і стандартів для проведення загального екоаудиту, напрямів його практичного застосування.

Екологічний аудит визначається в науковій літературі, як еколого-підприємницька діяльність стосовно оцінки відповідності діяльності підприємства, що аудитується, екологічним вимогам з метою запобігання негативному техногенному впливу на навколишнє середовище з урахуванням рекомендацій екоаудиторів з еколого-економічним ефектом [2].

Міжнародна організація з стандартизації дає таке тлумачення терміну: „Екологічний аудит – це документально оформлений систематичний процес перевірки, який включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення відповідності визначених видів діяльності. Заходів, умов, системи управління навколишнім середовищем та інформації з цих питань критеріям аудиту, а також який включає передавання результатів перевірки замовникові”.

Проте єдності щодо визначення екологічного аудиту та методик його проведення серед науковців немає. Значний поступ у вивченні зазначеної проблеми зробили вчені економічно розвинутих країн, де проблема проведення екологічного аудиту постала ще на початку 70-х років. Законодавчі вимоги змусили промислові компанії вдаватися до оцінювання відповідності їх діяльності природоохоронному законодавству. В країнах пострадянського регіону до 1995 року такого поняття як екологічний аудит не існувало взагалі. Фундаментальна монографія Г. П. Сєрова [3] зробила своєрідний переворот у вивченні проблем екологічного менеджменту і вперше в Росії порушила проблему екологічного аудиту [5].

Складність сучасних екологічних проблем викликає необхідність застосування саме аудиторського підходу до їх дослідження. При проведенні екологічного аудиту отримані результати дозволяють не тільки зробити оцінку еколого – економічного рівня виробництва в майбутньому, але і сформулювати певну думку про наявні екологічні проблеми і конкретизувати шляхи їх вирішення. Екологічний аудит дає можливість виявити диспропорції, які склались між господарською діяльністю суб’єкта і охороною природного середовища, розробити заходи досягнення оптимальної рівноваги економічних та екологічних інтересів. Застосування системного аудиторського підходу може забезпечувати ефективний пошук оптимальних рішень складних природо - охоронних проблем на різних рівнях – від обслуговування конкретного підприємства до проведення регіональних досліджень і участі у виробленні національної екологічної політики [1].

В данний час для розвитку екологічного аудиту в Ураїні вже є необхідні передумови. Прийняті державні стандарти серії ISO14000, серед яких три – ДСТУ ISO 14010-97, 14011-97, 14012-97 регламентують методи і процедури проведення екологічного аудиту, є позитивний досвід функціонування нарізних підприємствах України систем якості виробництва і продукції, створених у відповідності із стандартами ISO 9000, здійснюється приватизація підприємств, під час якої необхідно дати оцінку екологічного стану підприємства, сувора екологічна оцінка інвестиційних проектів іноземними інвестиційними компаніями [4].

Розвиток екологічного аудиту в Україні зумовлений не лише вимогами міжнародних зобов’язань, а й розумінням того, що поряд з розвинутими еколого – економічними важелями управління, він може стати єдиним дієвим механізмом для переходу до еколого безпечного виробництва.

На сучасному етапі реформування економіки України, саме екологічний аудит повинен стати інструментом переходу від екологічно небезпечної до екологічно безпечної економіки. Тому пропонується теоретикам та практикам звернути увагу на порушену проблему, удосконалити механізми охорони природи і запровадження екологічного аудиту, підтверджуючи свої наміри і право на входження в європейську цивілізацію практичними діями.

Література

1. Мишенин Е. В. Экологический механизм экологизации производства. – Суми: Мрія – 1, 1996. – 138 с.

2. Екологічне підприємництво: Навчальний посібник/В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький та ін. – К.: М еета, 2001. – 191 с.

3. Садеков А. А. Механизмы эколого-экономического управления предприятием: Монография. – Донецк, 2002. – 310 с.

4. Серов Г. П. Экологический аудит. – М.: «Экзамен», 1999. – 480 с.

5. Екологічний аудит: Підручник/ В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, В. М. Навроцький – К.: Вища школа, 2000. – 344 с.