Економічні науки/3. Фінансові відносини

Ротар Д. А.

Науковий керівник: Гуменюк М. М.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Роль лізингових операцій для розвитку підприємства

Із здобуттям незалежності Україна стала на шлях глибоких перетворень, у яких головне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Стає можливим застосування якісно нових методів оновлення матеріальної бази і модернізації основних засобів підприємств різних форм власності. Серед них найбільш перспективним є лізинг, під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності. Дослідженням доцільності використання лізингових операцій у підприємництві займаються багато вітчизняних науковців, зокрема Н. М. Внукова, Н. А. Безклубна, В. А. Череватенко, Г. І. Купалова, В. Н. Лучко, О. С. Бадзим, О. В. Ткачук та ін.

Розвиток лізингу є особливо актуальним для України з огляду на такі обставини. По-перше, українська економіка характеризується високим ступенем зношеності основних засобів. При цьому підприємства змушені фінансувати інвестиції переважно із власних коштів, оскільки кредити банків, кошти інститутів спільного інвестування та інші джерела зовнішнього фінансування складають порівняно невеликий відсоток від загального обсягу капітальних вкладень в економіці. По-друге, в країні є недостатньо розвинутим сектор малих та середніх підприємств, насамперед через ускладнений доступ до фінансування. [2]

Метою даної роботи є відстеження ефективності здійснення лізингових операцій та їх ролі для розвитку підприємства.

Світова практика доводить, що в умовах економічної кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично зупинилося фінансування оновлення основних засобів через недостатність прибутку підприємств і значне зменшення виробництва, фінансовий лізинг є найбільш доцільним і мобільним, а, отже, може сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.

Проте існують певні економічні причини, що стримують розвиток лізингових операцій на українському ринку. Основними серед них є:

– короткострокові кредити і високий банківський відсоток унеможливлюють залучення українських банків до фінансування лізингових проектів. При цьому у зв’язку з довгостроковістю лізингової угоди банкірів хвилює, що через декілька років позичальник може просто перестати існувати, а отже, вчасно не розрахуватися;

– обмеженість кола фінансово стійких і платоспроможних лізингоодержувачів, здатних ефективно використовувати обладнання і стабільно виплачувати лізингові платежі. Підприємства, так само як і банки, уникають довгострокових угод, тому що побоюються за довговічність свого бізнесу через нестабільність законодавства та економічної ситуації;

– відсутність податкових пільг для суб’єктів лізингу. [1, 51; 4]

На сучасному етапі потенційний попит на лізингові послуги в Україні оцінюється фахівцями Світового банку від 12 до 15 млрд. дол. США. Ці дані враховують теперішній знос основних засобів і потребу в їх заміні в різних галузях економіки. [4]

Аналіз нинішнього стану на лізинговому ринку показує, що в більшості випадків предметом лізингу є транспортні засоби, офісне і банківське обладнання, сільгосптехніка, обладнання для харчової промисловості, яке окуповується досить швидко. Спостерігається явно виражена тенденція у бік імпорту лізингових послуг. Так, понад 80% лізингових операцій здійснюється за міжнародними договорами. Іншою проблемою є так званий „псевдолізинг”, під прикриттям якого іноземні підприємства вдало, без порушення чинного законодавства здійснюють свої інвестиції або реінвестиції в свої ж українські підприємства, що також мінімізує їх платежі до бюджету. [4; 3]

Використання лізингових операцій є привабливим фінансовим інструментом для суб’єктів господарювання. Активне їх впровадження сприяє оновленню основних засобів завдяки збільшенню доступу підприємств до зовнішніх джерел фінансування інвестицій і розвитку малого та середнього бізнесу завдяки більшій доступності лізингових операцій порівняно з іншими інструментами запозичень. Окрім того, розвиток лізингу стимулює підвищення ефективності кредитної політики банків у результаті створення конкурентного середовища між джерелами фінансування та розвиток організованого вторинного ринку багатьох видів техніки. [1, 54; 2]

Таким чином, на сьогоднішній день для багатьох підприємств, які вирішують проблему вибору джерела фінансування, саме лізинг є найбільш ефективним механізмом залучення капіталу. Він дозволяє погоджувати інтереси виробників і споживачів, банків і лізингових компаній. Розвиток ринку лізингових операцій відіграє вирішальну роль у модернізації обладнання підприємств, розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, особливо враховуючи той факт, що більшість малих підприємств не може скористатись кредитами у зв’язку з відсутністю потрібного обсягу заставного майна.

Література:

1. Внукова Н. М., Бадзим О. С., Череватенко В. А. Оцінка можливостей розвитку фінансового лізингу в Україні. // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №9 – С. 49-57

2. Грищенко О. Фінансовий лізинг: історія, сучасність та перспективи розвитку [http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2192]

3. Свердлов І. Правове регулювання договору лізингу [http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1073]

4. Ткачук О. Лізингові операції – додаткові можливості розвитку підприємства [http://www.meblevyk.info/info.php?i=64]