Cкрипник Діана Валеріївна

Науковий керівник: Малицький В.В.

Буковинська державна фінансова академія

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

Метою комплексного розвитку регіонів є досягнення оптимальної структури господарства, що відповідає наявним в регіоні природним і економічним умовам, в створенні економічно ефективних виробництв, що сприяє підвищенню добробуту населення. При цьому формування господарського комплексу регіону має враховувати його раціональну спеціалізацію в загальнодержавному поділі праці.

Окремі аспекти управління регіональною економікою та формування регіональної політики України розглядаються в працях Я.Б.Олійника, А.П.Павлюка, П.Ю.Курмаєва, С.А.Романюк, В.К.Симоненка, Д.М.Сгеч та інших дослідників.

Ефективне регулювання регіонального розвитку забезпечує функціонування національної економіки як цілісної системи на базі оптимального розміщення продуктивних сил з урахуванням місцевих ресурсів, існуючих систем розселення, особливостей історичного розвитку. Оптимальність у цьому разі визначається, з одного боку, рівнем розвитку соціально-економічного потенціалу регіону, а з іншого - загальною ефективністю національної економіки, враховуючи її місце у світовому економічному просторі. Економічні зв'язки регіонів щодо забезпеченню ефективного функціонування господарського комплексу кожного з них створює умови для відтворення їх економічних систем. Тому спеціалізація регіону і його участь в міжрегіональному поділі праці (виробництва) має забезпечувати економічну ефективність як для самого регіону, так і для країни в цілому.

Ефективність регіональної економічної політики залежить і від того, наскільки регіональні структури здатні вирішувати соціальні проблеми. Раціональна регіональна соціальна політика суттєво сприяє досягненню економічних цілей - високого рівня продуктивності праці і ефективності виробництва, справедливого розподілу доходів, швидкого і стабільного розвитку економічної системи.

Сучасна регіональна політика базується на ґрунтовних теоретичних і методологічних засадах, які враховують можливість участі кожного регіону у створенні національного продукту. Результатом здійснення такої політики має бути вирівнювання життєвих умов населення різних регіонів, їх соціально-економічних потенціалів. Також вона має забезпечувати створення належних умов для життя населення, ефективного використання територіальних ресурсів, розвиток взаємовигідних міжрегіональних виробничих відносин.

Регулювання регіональної економіки - комплекс заходів, які забезпечують позитивну динаміку економіки регіонів відповідно до загальнодержавної стратегії структурного розвитку. Тобто це забезпечення інноваційного розвитку, техніко-технологічне оновлення традиційних галузей економіки, запровадження екологозберігаючих технологій.

Найважливішим напрямом інституціональних перетворень в Україні має стати сформування нової якості регіональної економіки. На її сутність і зміст впливають насамперед такі процеси та фактори організації управління:

- процеси децентралізації державного управління та регулювання, різке скорочення державної власності та формування потужного приватного сектору господарювання, зокрема корпоративного;

- основним об'єктом регіональної політики залишаються передусім українські регіони; будь-які проблеми хоч й охоплюють усю територію країни, проте у всіх регіонах вони мають різний характер, неоднаковими є їхня глибина й гострота, шляхи вирішення та спроможність місцевих органів управління самостійно вирішувати ці проблеми;

- активним об'єктом регіональної політики мають стати великі економічні райони, виділення яких як регіонів реалізації комплексних програм може вплинути на розвиток інтеграційних процесів як між областями, так і усередині них;

- формування нових відносин між центрам, регіонами і місцевими спільнотами призвело до значного збільшення повноважень регіональних органів влади та органів місцевого самоврядування;

- загальну соціально-економічну ситуацію у всіх регіонах ускладнюють й інші регіональні проблеми - наявність зон екологічного лиха, критичний стан малих міст, різка різниця в умовах економічного розвитку окремих територій, зокрема сільськогосподарських районів тощо.

Принципово важливим для розробки теоретико-методологічних засад регіонального розвитку країни є правильний методологічний підхід до проблеми державного втручання в регіональний розвиток економіки.

Важливим питанням теоретико-методологічних засад регіонального розвитку є доцільність збалансування соціально-економічних показників окремих регіонів та шляхів здійснення цього. Згідно з теоріями регіонального розвитку існує декілька підходів до цієї проблеми.

Світовий досвід підтверджує необхідність зростання ролі держави на найскладніших, переломних етапах її розвитку.

Таким чином, пріоритетними напрямами державної регіональної політики є використання програмних методів управління регіональною економікою і забезпечення його ефективності, що передбачає розробку, затвердження та узгодження із загальнодержавними пріоритетами регіональних стратегій розвитку; обговорення та затвердження у державному бюджеті нової бюджетної програми, спрямованої на стимулювання регіонального розвитку; систематичне проведення моніторингу розвитку регіонів, районів і міст обласного значення для виявлення проблем, що стримують розвиток територій.

Список використаних джерел:

1.Варотін В.Є. Нова якість регіональної економіки як об'єкт державного управління в Україні // Стратегічні пріоритети. - 2007. -№1.-С 153-155.

2.Бєлєнький П., Другое О. Теоретико-методологічні засади регіонального розвитку економіки України // Регіональна економіка. - 2006- - №4. - С 14-15.

3.Варналій З.С, Регіональна політика України: нові умови, нові вимоги // Стратегічні пріоритети. -2007.-Nl.-C. 145.

4.Курмаєв П.Ю. Управління регіональною економікою //Формування ринкових відносин в Україні. - N92. - 2008. - С. 119-122.

5.Святослав Князев. Сучасний стан та особливості регіональної політики // Регіональна економіка. - 2006. - №4. - С. 125-131.