Вульчин Н.Я.

Науковий керівник: Малицький В.В.

Буковинська державна фінансова академія

ВИБІР ТРАЄКТОРІЇ РОЗВИТКУ ТА ЕКОНОМІЧНЕ ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ

Метою фінансової політики будь-якої держави є забезпечення істотного підвищення рівня життя громадян країни. Його показники слід орієнтувати на рівень добробуту населення, досягнутий у розвинутих країнах.

Питання зростання і розвитку економіки держави, стабільності та спрямованості зміни якісних параметрів, їх стійкості й інтенсивності нарощування не втрачають своєї актуальності вже понад 200 років.

Дану тему розглядають такі науковці: Базидевич В., Базилюк А.В., Буковинський С.А., Гайдуцький А.П., Грищенко А.А., Коваленко О.С., Кривобороденко Г.П., Попова В.В., Ткач К.І., Єфименко Т.І. та інші.

Зростання і розвиток економіки нероздільно пов’язане з вибором траєкторії розвитку національної макросистеми країни. Сутність проблеми визначення даної траєкторії полягає в обраних цільових координатах розвитку. Підходи до визначення координат макроекономічних змін ґрунтуються на широкому діапазоні загальних теоретичних характеристик, наприклад: “Економічні епохи відрізняються не тим, що виробляється, а тим, як виробляється, якими засобами праці” [4, 200].

Для оцінювання траєкторії розвитку національної економіки необхідне використання якісних змін з кількісними економічними показниками, найпоширенішим з яких є показник валового внутрішнього продукту (ВВП). За динамікою його зміни роблять висновок про циклічність, стабільність і стійкість економічного зростання, за його питомими параметрами складається уявлення про розвиток.

Для формування господарської конфігурації національної макросистеми, її міжгалузевої і внутрішньогалузевої структури необхідно відповісти на такі питання: що, скільки і для кого виробляти, яким чином і в яких умовах? Розв’язання поставленої задачі здійснюється або на рівні кожного виробника самостійно (ринкова економіка), або ж централізовано диктується ззовні адміністративними методами (командна економіка).

Сукупність відповідей на поставлені питання окреслюють межі стратегічних альтернатив формування ВВП, множина яких становить інституційно-господарське “дерево цілей”, “гілки” якого, побудовані за принципом “або”/”або”, дають 24-варіантний спектр напрямів розвитку національної макросистеми. А траєкторія розвитку національної макросистеми, визначається, відповідно, структурними відносними координатами інституційно-господарського спектра: розподіл – технології – споживання - споживачі – види продукції [4, 202].

У випадку економічного розвитку України формальна відмова від адміністративно-командного розподілу ресурсів призвела до повномасштабного розгортання “ефекту післядії” – економіка є, як і раніше, витратною, а її конфігурація, міжгалузева і внутрішньогалузева структура, структура експорту, повторюють в найгіршому вигляді те, що було характерним для СРСР.

Економічна політика України протягом багатьох років дотримується неоліберальних концепцій, спрямованих на зведення до мінімуму регулюючої ролі держави. У зв’язку із цим виникає необхідність пошуку альтернативної теоретичної концепції, на яку могла б опиратися активна промислова політика держави.

Щодо цього привертає до себе увагу насамперед кейнсіанська теорія, що обґрунтовує необхідність активного державного регулювання ринкової економіки. Але не слід забувати, що теорія Кейнса – це теорія ефективного попиту.

Надзвичайно актуальним для України, яка сьогодні перебуває перед вибором інноваційно-інвестиційної моделі розвитку в умовах, коли приватний бізнес аж ніяк не виказує необхідної зацікавленості до інноваційних інвестицій, є модель розвитку Кейнса і Хансена, яка заснована на синтезі у вигляді ідеї соціалізації автономних (тобто інноваційних) інвестицій [5, 20].

Окремі політики стверджують, що “ВВП в кишеню не покладеш”, але, незважаючи на це, слід зазначити, що рівень життя громадян залежить від економічного розвитку країни. Досягнення високого рівня життя можливе лише за умови забезпечення поступового економічного зростання протягом тривалого періоду. Адже, коли скорочуються темпи зростання ВВП, втрачається підґрунтя для покращення життєвого рівня народу: накопичений фінансовий і виробничий потенціал витрачається на забезпечення поточного споживання. Тому, необхідно Україні необхідно забезпечити стабільний приріст реального ВВП на рівні 6,5 – 7 % на рік [6, 4].

На економічне зростання впливає багато факторів, наприклад: трудові та природні ресурси держави, капітал, науково-технічний прогрес тощо. Не менш важливе значення для економічне зростання рівень державного боргу країни, міграційний капітал, рівень заробітної плати та соціальних виплат тощо.

Основне завдання фінансової політики полягає не в скороченні обсягів державного боргу, а в досягненні оптимального для нашої країни його рівня. Зовнішні запозичення є потужним важелем довгострокового економічного зростання, хоча через неправильну політику можуть стати джерелом загострення фінансової кризи.

Протягом останніх років відбулося різке зростання зовнішньої заборгованості, на початок 2008 року цей показник становив 65,4 млрд. дол. [1, 4]. Україна у 2005 році для скороченням державного боргу призвела до пониження темпів економічного зростання, так як почала менше виділяти коштів на виробництво, інновації тощо [1, 7].

Оцінюючи вплив міграційного капіталу на економічний розвиток країни, слід визнати, що грошові перекази допомагають не лише родичам і близьким мігрантів або окремим об’єднанням сімей, а також державі (нації) загалом. Міграційний капітал здійснює позитивний вплив на поточний рахунок платіжного балансу країни. Забезпечуючи надходження іноземної валюти, він сприяє збільшенню національного доходу, зростанню національних заощаджень та інвестицій [2, 21].

В Україні ВВП за десять останніх років є дуже значущим. Власне з 93365 млн. грн. у 1997 р. ВВП зріс до 535860 млн. грн. у 2007 р., що складає 5,74 рази. Це свідчить про значне економічне зростання [3, 8]. Проте, незважаючи на позитивні показники попередніх років, на початку 2007 року розпочалися рецисивні явища. В Україні розвивається галопуюча інфляція, що призвело до падіння купівельної спроможності гривні, яка є гарантом сталості економічного розвитку України.

Отже, в Україні спостерігається економічне зростання, покращення економічних показників, хоча зараз державі не вдається впоратися з утриманням економічної стабільності: ціни ростуть, купівельна спроможність гривні падає. Тому держава потала перед вибором нової більш ефективнішої в даній ситуації траєкторії розвитку економіки.

Література:

1. Буковинський С.А., Грищенко А.А., Унковська Т.Є. Зростання корпоративного зовнішнього боргу України: макроекономічні наслідки та ризики для економіки // Фінанси України. – 2007. - №10. – С. 3 – 17.

2. Гайдуцький А.П. Роль міграційного капіталу у забезпеченні макроекономічної стабільності України // Фінанси України. – 2007. - №7. – С. 20 – 34.

3. Кривобороденко Г.П. Економічне зростання в Україні та його тенденції // Економіка і держава. – 2008. - №8. – С. 8 – 11.

4. Попова В.В. Інституційні і господарські джерела формування траєкторії розвитку національної макросистеми // Держава та регіони. – 2008. - №3. – С. 199 – 205.

5. Ткач К.І. Кейнсіанська концепція промислового розвитку та її значення для України // Економіка і держава. – 2008. - №8. – С. 17 – 20.

6. Єфименко Т.І. Економічне зростання – основа підвищення добробуту громадян // Фінанси України. – 2007. - №8. – С. 3 – 12.