Прудивус К. О., ст. викладач Гладкова О. В.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
ім.. М. І. Туган-Барановського
Успішне функціонування банківської системи в сучасних умовах вимагає ефективного використання всіх наявних ресурсів і тісно пов’язане з різними економічними ризиками, притаманними підприємницькій діяльності в умовах трансформації економічних відносин.
Серед ризиків, вплив яких зазнає банківська діяльність,
найбільш вирізняються фінансові ризики – несприятливі зміни в обсягах,
доходності, вартості й структурі активів та пасивів банку.
Стратегічним питанням фінансового менеджменту є
управління ризиками, пошук найбільш оптимальних методів мінімізації фінансових
ризиків. Одним із загальноприйнятих на світовому фінансовому ринку і найбільш
поширених методів мінімізації фінансових ризиків є хеджування. Цей метод набув
широкого практичного використання в країнах з розвинутою ринковою економікою у
процесі управління грошовими потоками в часі та здійснення оптимальної
інвестиційної політики.
Необхідністю використання інструментів хеджування для
мінімізації фінансових ризиків було присвячено ряд наукових досліджень таких
венних, як В. І. Міщенко, Л. О. Примостка, В. В. Михальським, О. М.
Сохацькою, О. Е. Кирієнко,
М. В. Сільченко, Н. А. Хрущ, А. А. Волицька, Н. В. Прудука.
Хеджування – дуже багатопланове за своїм змістом. Це
дозволяє максимально ефективно використовувати всі наявні інструменти та його
види в залежності від цілей, умов та потреб.
При вивченні механізму хеджування значний інтерес
викликають питання вибору оптимальних інструментів хеджування.
Швидше за все, при вирішенні цього питання правильніше
виходити з мети користування обраним інструментом, тобто з принципу мінімізації
фінансового ризику і для цього при виборі враховувати вплив двох факторів:
майбутніх намірів хедера і види ризику. Цей шлях дасть можливість прийняти
правильні рішення і досягти оптимального і більш обґрунтованого вибору
інструментів. Майбутні наміри хедера повинні грати головну роль при вирішенні
цієї проблеми, бо вони є основним мотивом вибору ним строкових інструментів. Ці
мотиви у різних хедерів можуть істотно відрізнятися. Частина їх вважає за краще
цілком хеджувати касову позицію від будь-якого ризику і тому підтримує строкову
позицію протягом всього строку дії касової. Інші вдаються до допомоги строкових
контрактів лише у разі очікування сильних коливань ринку, що спричиняються
зовнішніми причинами (політика, стихійні лиха, скорочення виробництва). У таких
випадках період дії строкової позиції виявляється значно меншим, ніж у касової
позиції, та після стабілізації ситуації на ринку строкової позиції
ліквідується. Тому інструмент повинен обиратися передусім залежно від майбутніх
намірів хедера.
Не менш важливим при виборі інструменту хеджування є
врахування виду хеджованого ризику. Лише знаючи джерело походження ризику і вид
ризику, який виник від використання активу, можна вирішувати питання про відповідні
цьому ризику методи та інструменти хеджування.
Також одним із важливіших елементів при виборі є
врахування ліквідності вибраного інструменту, тобто слід вибирати інструмент не
тільки зручний для хеджування, а й достатньо ліквідний відповідно до поточних
ринкових умов.
Отже, підхід має бути таким:
§
ретельний аналіз діяльності, порядку розрахунків
та ціноутворення, що дасть можливість виявити, на яких етапах виникають ризики,
ступінь їх можливого негативного впливу на кінцеві результати діяльності;
§
визначення цілей та завдань хеджування;
§
визначення товарних позицій та інструментів, що
можуть бути використані для конкретних цілей хеджування. Необхідність такого
підходу продиктована можливою складністю використання, вартістю, ступенем
компенсації ризикуку;
§
визначення свого бачення ринку та складання
послідовного плану та бюджету хеджування.
Таким чином, для забезпечення фінансової стабільності в країнах з високим розвитком економіки набув поширення метод управління ризиками – хеджування. Хеджування є результатом функціонування та розвитку ринку похідних строкових контрактів. Строковий ринок є стабілізуючим фактором ціноутворення касових позицій, він дає можливість мінімізувати фінансові ризики, забезпечуючи фінансову стабільність підприємств та установ та поширюючи інформацію про стан кон’юнктури ринків.
Концептуальні засади ідеального ринку хеджування
базуються саме на усвідомленні змісту та правильних підходах до обрання
необхідних інструментів хеджування.
Хеджування є складним процесом мінімізації ризиків,
оскільки вимагає надійного прогнозування кон’юнктури ринку та розуміння законів
його функціонування.
Література:
1. Діденко С. Хеджування в системі мінімізації фінансових ризиків // Економіст. – 2007. - №11. – С. 64-67
2. Пернарівський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків //
Банківська справа. – 2007. - №8. – С. 45-49
3. Примостка Л. О. Фінансові деривативи: аналітичні та облікові аспекти:
Монографія. – К.: КНЕУ, 2005. – 263 с.