Педагогічні науки

К. п. н. Малихін О.В.

Криворізький державний педагогічний університет, Україна

Консультування як форма організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів

Поряд з самостійною роботою як провідною формою організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до форм організації досліджуваної діяльності включаємо різні види консультацій студентів.

«Консультація навчальна (від лат. consultatio – нарада, розгляд) – порада, пояснення педагога учням і студентам з будь-якого питання. Проводиться у формі співбесіди індивідуально чи з групами, у поза навчальний час за певним графіком чи в міру потреби – після завершення вивчення розділу програми, у процесі його вивчення і особливо в період підготовки до екзаменів. Консультація сприяє кращому усвідомленню складних для учнів чи студентів питань, а також поглибленню їхніх знань і розвитку наукових інтересів.» [Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – Київ: Либідь, 1997. – 376с., с.176]

Наведене визначення навчальної консультації, за С.У.Гончаренком, достатньо повно відображує сутність і призначення консультації як особливої форми навчального процесу, але урахування сучасних тенденцій щодо збільшення обсягів самостійної роботи з кожної навчальної дисципліни зумовлює докорінний перегляд розуміння даної форми роботи.

Одним із засобів гуманістичної взаємодії може бути діалог у формі особистісно-центрованого консультування як різновиду відносин допомоги (С.Л.Братченко, К.Роджерс, А.Маслоу).

У сучасній зарубіжній психолого-педагогічній літературі (D.Baker, J.F.T.Bugental, K.Bucknall, Hamm & Adams) термін «консультування» співвідносять з терміном «керівництво», вони традиційно вживаються разом, в одному контексті, який трактується як «м’яке» або «легке» керівництво, що походить від запитів дитини. Задача консультанта – надати допомогу дитині у розв’язанні проблемної ситуації за її ініціативою. Дана точка зору є привабливою, оскільки потреба студента у консультуванні дозволяє йому відчути себе джерелом своєї діяльності, відповідальним за себе самого, свою діяльність, її результати, що підсилює значення даної форми інтерактивної взаємодії у процесі організації і здійснення самостійної навчальної діяльності. У міжнародній концепції продуктивного навчання консультуванню відводиться провідна роль, і воно визначається як необхідний в освіті спосіб взаємодії, спрямований на підтримку й надання допомоги учасникам навчання у розв’язанні як освітніх, так і особистих проблем. На думку розробників цієї концепції (І.Бем, Й.Шнейдер, С.Вентцке) педагог – це, перш за все, консультант і йому необхідно засвоїти цю нову роль. Повністю погоджуємось з цією думкою, а особливо дане твердження набуває ваги, коли мова йде про організацію самостійної навчальної діяльності саме студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Стосовно проблем педагогічного супроводу й особистісної педагогічної підтримки учнів, студентів (О.В.Бондаревська [2], О.С.Гозман [3], С.В.Кульневич [2]), педагогів (Л.М.Бережнова [1]) консультування розглядається як форма надання допомоги людині у ситуації виникнення утруднення задля розв’язання своїх власних проблем, труднощів і передбачає активну роботу, спрямовану на самопізнання, самоусвідомлення.

Для реалізації особистісно-центрованого консультування необхідно слідувати певному ряду умов, що виділив К.Роджерс [4].

1. Максимальна повага й інтерес до проблеми, яку прагне розв’язати той, хто потребує консультації.

2. «Реальність особистості педагога», який поводиться адекватно до тих почуттів і станів, що переживаються у процесі взаємодії зі студентом як ініціатором консультації.

3. Абсолютне прийняття того, хто консультується, безумовне позитивне ставлення до нього у процесі консультації.

4. Можливість вибору тим, хто консультується, стратегії розв’язання проблеми у процесі взаємодії, відкритість досвіду педагога досвіду студента.

5. розв’язання проблемної ситуації у взаємодії здійснюється педагогом з опорою на самоактуалізаційну тенденцію студента.

Виходячи з цього розуміємо консультацію і процес консультування в цілому як одну з форм організації самостійної навчальної діяльності. Важливість консультації і консультування доводитись також тим, що відповідно до нормативних документів обов’язкові консультації на денному відділенні становлять 6 % від загального обсягу годин, відведених на вивчення конкретного навчального предмету, а на заочному – 12%. Зрозуміло, що це дуже мало і тому наполягаємо на обов’язковому включенні консультацій в організаційно-методичну роботу, що передбачена індивідуальними планами роботи професорсько-викладацького складу у вищих педагогічних навчальних закладах.

На основі всього сказаного щодо консультування і консультацій пропонуємо запроваджувати у процесі організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів наступні види консультування й відповідні їм консультації, які можна представити у такій класифікації.

1. Консультування за спрямованістю на суб’єкт чи суб’єкти самостійної навчальної діяльності.

2. Консультування за призначенням.

3. Консультування за рівнем інтерактивної взаємодії.

4. Консультування на основі диференційованого підходу.

5. Консультування за часом проведення.

Консультування за спрямованістю на суб’єкт чи суб’єкти самостійної навчальної діяльності поділяються на: індивідуальні; парні; малими групами; групове.

Консультування за призначенням: організаційне; методичне; інформаційне; змістове (тематичне, за розділом, блоком (модулем), до вивченого курсу).

Консультування за рівнем інтерактивної взаємодії: моноспрямоване (консультації отримуються лише від викладача); інтерактивне (консультації надають також студенти); інтегроване (викладач обов’язково коментує консультації, надані студентами).

Консультування на основі диференційованого підходу: для студентів, що займаються індивідуальною науково-дослідною роботою з дисципліни; для студентів, що впевнено оволодівають самостійно виучуваним матеріалом; для студентів, що відчувають певні утруднення під час виконання самостійних робіт; для студентів, які взагалі самостійно не справляються з виучуваним матеріалом.

Консультування за часом проведення: відповідно до затвердженого графіку; несистематичні (за наявності ініціативи з боку студентів у разі виникнення потреби).

Література

1. Бережнова Л.Н. Профессиональный самоанализ студента как особая проблема педагогического вуза (в аспекте гуманитаризации образования) // Проблемы гуманитаризации образования. СПб.: РГПУ им. А.И.Герцена, 1999. – С.65-80.

2. Бондаревская Е.В., Кульневич С.В. Педагогика: личность в гуманистических теориях и системах воспитания: учебное пособие. – Ростов-н/Д.: Учитель, 1999. – 560с.

3. Гозман О.С. Педагогическая поддержка детей в образовании как инновационная проблема // Новые ценности образования: десять концепций и эссе. Вып. 3. / Ред. Н.Б.Крылова. М., 1995. – С.58-69.

4. Человекоцентрированный подход в образовании, психотерапии, психологии. – Ростов-н/Д., 1996. – 244с., с.24-25