Тезисы для конференции «Перспективные вопросы мировой науки – 2008»

Кратт О.А., Артюхіна М.В.

Донецький національний технічний університет

Кваліфікація поняття “соціально-економічний потенціал системи вищої освіти”: застосування системного підходу

Термін “потенціал” міцно увійшов в економічний лексикон, він отримав поширення у багатьох галузях економічної діяльності. Вища школа не є виключенням. Стосовно системи вищої освіти (СВО) потреба у використанні терміну “потенціал” виникла в 90-х роках ХХ ст., коли СВО України була відокремлена від СВО СРСР і потребувала перегляду наявних ресурсів у зв’язку зі зміною структури соціального замовлення на послуги вищих навчальних закладів (ВНЗ). В теперішній час роль формування потенціалу СВО постійно зростає, адже оптимально сформований потенціал СВО визначає рівень підготовки кадрів і науки в кожній країні, є запорукою національного розвитку та національної безпеки, а конкурентоспроможність освітніх систем, і вищої школи зокрема, - основою демократичного розвитку країни.

Спробуємо надати визначення поняттю “соціально-економічний потенціал системи вищої освіти (СЕП СВО)”. Відповідно до теорії визначень існує декілька основних видів визначень: визначення через рід і видові відмінності, семантичні визначення, синтаксичні визначення та інші. В нашому випадку треба застосувати екстенціальний семантичний вид визначення, оскільки об’єкт, що визначається (“соціально-економічний потенціал системи вищої освіти”) описується через вираз у вигляді екстенсіоналу. Крім того, оскільки СЕП СВО є цілісною сукупністю гомогенних компонентів – СЕП ВНЗ і має певні синергетичні властивості, то при визначенні СЕП СВО необхідно використовувати також системний підхід.

В загальному розумінні потенціал – джерела, можливості, засоби, які можуть бути приведеними в дію, використані для вирішення якоїсь задачі, досягнення певної цілі, можливості окремої особи, суспільства, держави, підприємства в певній галузі.

Соціально-економічний потенціал організації розуміється як об’єднання двох взаємозалежних підсистем – соціального і економічного потенціалів. Поточні результати діяльності будь якої суспільно-економічної системи виявляються результатами сукупної реалізації соціального та економічного потенціалів, які разом є проявом єдиного соціально-економічний потенціалу системи. Єдність соціально-економічного потенціалу обумовлюється тим, що економічний потенціал створює можливості для збільшення соціального потенціалу, а соціальний потенціал сприяє підвищенню економічного потенціалу. В залежності від того, що автори розуміли під поняттям соціальний потенціал визначалося й поняття соціально-економічного потенціалу.

Найбільш доречним бачиться визначення соціального потенціалу організації, яке надав В.Я.Заруба. Він розглядає соціальний потенціал як сукупність таких мотивів (відносин інтересу, установок) економічних суб’єктів у його внутрішньому та зовнішньому середовищі, які завдяки своєї діяльносної реалізації впливають або можуть суттєво впливати на результати діяльності організації [2].

Перейдемо до розуміння соціально-економічного потенціалу вищого навчального закладу (СЕП ВНЗ), як складового елементу системи більш високого порядку, а саме соціально-економічного потенціалу системи вищої освіти (СЕП СВО).

Соціально-економічний потенціал вищого навчального закладу (СЕП ВНЗ) - це система ресурсів ВНЗ, що складається з об’єднання можливостей ВНЗ, які відповідають ліцензійним та акредитаційним вимогам і здатні забезпечити конкурентні переваги на ринку, та мотивів і установок економічних суб’єктів у його внутрішньому та зовнішньому середовищі, вплив яких відображається на ефективності досягнення цілей ВНЗ [1]. Діючи, як елемент системи більш високого порядку, СЕП ВНЗ отримує системовизначені властивості замість системозначущих.

Як і в будь якій іншій системі, в системі СЕП СВО між її елементами існують визначені зв’язки. Зв’язки між окремими СЕП ВНЗ приймають такий вигляд: обмін студентами (мобільність) з метою підвищення якості навчання; обмін викладачами, стажування, підвищення кваліфікації (передача досвіду); виконання сумісних науково-дослідних розробок та проектів; підготовка наукових кадрів в аспірантурі й докторантурі не тільки для власних цілей, але й для інших ВНЗ (чим підвищується в цілому СЕП СВО); пропаганда наукових досліджень шляхом проведення сумісних наукових конференцій і семінарів; обмін інформаційними ресурсами за допомогою мережі Екстранет та існування системи мобільного бібліотечного обміну; робота науково-педагогічного персоналу (НПП) за сумісництвом в різних ВНЗ в якості викладачів, експертів в радах по захисту дисертацій, рецензентів та ін.; проведення сумісних олімпіад, конкурсів, змагань та інших заходів, що сприяють підвищенню соціального потенціалу СВО. В загальному вигляді зв’язки між СЕП ВНЗ можуть бути представлені відображенням:

при , (1)

де - відображення множини ; та - метрики відповідно множин та[3].

Чим більший СЕП ВНЗ – тим більше зв’язків він утворює з іншими елементами системи СЕП СВО. Зв’язки можна охарактеризувати ввівши показник потужності зв’язків. Найбільшу потужність мають зв’язки між великими СЕП ВНЗ. Оцінити потужність зв’язків між СЕП ВНЗ можна оцінивши інтенсивність потоку руху ресурсів (кадрів, інформації, соціальних ресурсів та ін.). Крім того, треба враховувати якісні характеристики руху ресурсів (цінність, корисність).

Наступна системна властивість СЕП СВО – наявність визначеної організації, що проявляється у зниженні ентропії. Ця характеристика визначається існуванням сформованого базису ресурсів направленого на забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, наступності процесу здобуття вищої освіти, що забезпечується за допомогою заходів державного регулювання. Існування організації в системі СЕП СВО – це, по-суті, актуалізація (формування) суттєвих зв’язків елементів, упорядкований розподіл зв’язків і елементів у просторі (ресурси формуються відповідно до задоволення потреб економіки регіонів у фахівцях) та часі (зміна СЕП відповідно до динаміки потреб).

При формуванні зв’язків між СЕП ВНЗ утворюється відповідна структура системи СЕП СВО, а властивості СЕП ВНЗ трансформуються у функції (дію, поведінку), які зв’язані з існуванням, так званого, синергетичного ефекту (інтегративних властивостей системи).

Отже, СЕП СВО характеризується існуванням інтегративних властивостей, тобто тих якостей, що властиві системі в цілому але не властиві ні одному з її елементів, тобто СЕП ВНЗ, окремо.

Треба відмітити, що система СЕП СВО, як і більшість інших систем, розвивається при одночасному збільшенні ентропії, і має свій визначений життєвий цикл. Збільшення ентропії відбувається завдяки руйнівної дії як внутрішніх так і зовнішніх механізмів. Ці механізми обумовлені існуванням конкурентної боротьби між ВНЗ в країні, так і між СВО різних країн. Якщо система відносно замкнена, підсилення одних елементів системи відбуваються за рахунок інших, дисфункції, що виникають при цьому руйнують систему зсередини. Знизити процеси, що направлені на ріст ентропії системи, можливо за допомогою системи ефективного управління. Адже, за думкою В.І.Николаєва і В.М.Брук, основною задачею любого управління є обмеження багатоманітності можливих станів і процесів [3]. Тобто, система управління СЕП СВО повинна бути направлена на забезпечення необхідного значення приросту “негентропії”.

Зважаючи на все вище сказане дамо визначення СЕП СВО:

Соціально-економічний потенціал системи вищої освіти (СЕП СВО) уявляє собою синергетичну сукупність соціально-економічних потенціалів вищих навчальних закладів (що діють в умовах конкуренції), яка здатна виробляти освітні і наукові продукти відповідної якості, кількості й асортименту, з метою задовольняння існуючих і перспективних соціальних потреб у відтворенні інтелектуального капіталу країни.

Література:

1. Артюхіна М.В. Застосування концепції соціально-економічного потенціалу організації в управлінні ВНЗ. / Артюхіна М.В. // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 238. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. – С. 331-341.

2. Заруба В.Я. Управління соціальним потенціалом підприємства / Заруба В.Я. //Тези доповідей: ХІІ Всеукр. наук.-метод. конф. [“Проблеми економічної кібернетики”] ( Львів, 3-5 жовтня 2007 р.) – С.182-183.

3. Николаев В.И. Системотехника: методы и приложения / Николаев В.И., Брук В.М. – Л.: Машиностроение, Ленингр. отд-ние, 1985. – 199с.