Заюков І.В.

Вінницький національний технічний університет

Освіта – найефективніший шлях послаблення негативних соціально-економічних та демографічних тенденцій в Україні

Стратегічною метою для України, є перехід до економіки знань. Тому освіта і знання мають стати найважливішою продуктивною силою України і вирішальним фактором розвитку окремої особистості, трудового потенціалу суспільства та економіки в цілому. Отже, передумовою цього зростання, має бути забезпечення якості професійної підготовки робочої сили, у тому числі за рахунок реалізації концепції «безперервного навчання впродовж життя».

В останні роки в Україні суттєво погіршились кількісні та якісні показники трудового потенціалу, що викликано такими негативними тенденціями:

· Чисельність населення України протягом 1991−2007 років зменшилось на 10,5 % (за прогнозами науковців Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України до 2050 року в Україні залишиться біля 36 млн. осіб (за даними фахівців ООН – 26 млн. осіб), що спричинить дефіцит в трудових ресурсах.

· Відбувається старіння робочої сили, що створює додаткові перешкоди для нормалізації процесів відтворення. Так, протягом 1991-2007 років відбулось збільшення питомої ваги осіб пенсійного віку з 12 % у 1991 році до 17 % у 2007 році [1]. Збільшення питомої ваги відбулось за рахунок зменшення питомої ваги осіб у віці до 24 років відповідно з 35 % у 1991 році до 30 % у 2007 році, що призведе до посилення соціальної напруженості в суспільстві, адже нині на 1000 осіб працездатного віку в середньому припадає 680 пенсіонерів, відповідне навантаження буде збільшуватись. Суттєвою проблемою залишається те, що саме молодь є більш мобільнішою, гнучкою щодо сприйняття інновацій та дуже швидко може реалізувати їх на виробництві.

· Сьогодні за різними оцінками, кількість громадян України, які працюють за кордоном становить близько 3,5 млн. осіб. Міграція є тим чинником, який досить істотно впливає на кількісні показники трудового потенціалу, адже за останні сімнадцять років населення України скоротилось на 5,5 млн. осіб, у тому числі біля 1 млн. осіб – це прямі міграційні втрати.

· Згідно з прогнозними розрахунками (Ради роботодавців України), за умови збереження існуючих тенденцій уже в 2015 році потреба промисловості в кваліфікованій робочій силі в більшості регіонів України задовольнятиметься лише на 40 %.

· Враховуючи сучасний стан на ринку праці можна помітити, що внаслідок дисбалансу між цим ринком і ринком освіти, виник дефіцит в висококваліфікованих робочих кадрах. Ситуація в 2009-2010 роках на ринку праці істотно погіршиться, внаслідок загострення фінансової та економічної кризи в Україні. За словами директора Державної служби зайнятості В.М. Галицького в 2010 році кількість зареєстрованих безробітних зросте з сьогоднішніх 670 тис. до 2−2,5 млн. осіб.

Отже, в цілому демографічна криза досить суттєво впливає на стан трудового потенціалу нашої країни та в цілому на економіку. З іншої сторони, відомий учений України Е. М. Лібанова вважає, що сучасна демографічна криза – це передусім коротке життя. Питання не в тому, що українців стає менше. Менше стає населення в більшості країн Європи. Питання в тому, що українці живуть мало і погано. Про що свідчать такі дані:

· середня тривалість життя в Україні становить 68 років, тоді як, наприклад, в Японії 80 років (на 12 років більше, ніж в Україні);

· співвідношення мінімального розміру заробітної плати до прожиткового мінімуму становить близько 80 %, а нині в зв’язку з запланованим перенесенням на два роки із 1 січня 2009 року на 1 січня 2011 року – вступу в силу закону (від 14.12.2006 року), яким мінімальна заробітна плата встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб та планована відмова від збільшення з 1.12.2008 року до 605 грн. (із нинішніх 545 грн.), що додатково зменшить рівень доходів громадян України;

· кількість працюючих «бідняків» в Україні становить біля 20 % від спискової чисельності працівників, а диференціація заробітної плати в Україні становить близько 1:40 (в розвинених країнах ЄС 1:7).

Тому загострення банківської та економічної кризи в Україні, призвело (станом на 01.11.2008 року порівняно з початком року) до падіння обсягів виробництва металу в Україні (−50 %), будівництва (−10 %). Зазначені галузі є локомотивами вітчизняної економіки, а їх зупинка призведе до масового вивільнення робітників, і зниження рівні життя більшої частини населення.

Отже, демографічна, фінансова та економічна криза в сучасних умовах є загрозою економічної, у тому числі трудоресурсної безпеки України. Тому проаналізувавши ці та інші гострі соціально-економічні проблеми, які гальмують розвиток економіки та трудового потенціалу України, спираючись на думки відомих вітчизняних та закордонних науковців, ми дійшли висновку, що саме освіта, знання та удосконалення трудових навичок протягом всього життя є запорукою покращення ситуації.

Свідченням цього є відома аксіома, яка говорить, що чим вище рівень освіти в країні, тим краще розвивається економіка, нижче безробіття, зростає добробут громадян тощо. Нами було проведено дослідження статистичних даних щодо 39-ти розвинених країн світу. Було взято для аналізу два показника – рівень освіти (коефіцієнт охоплення вищою освітою громадян) та ВВП на душу населення. Та був зроблений висновок, що між цими двома факторами є позитивний та прямолінійний зв’язок: чим вище рівень освіти, тим вище рівень ВВП на душу населення. Крім того, світовий досвід свідчить, що практично всі країни лідери, які досягнули найвищих показників ВВП на душу населення (понад 20 тис. дол. США), мають високий рівень освіти. Хоча Україна і має високий освітній потенціал, але він використовується неефективно.

Так, за даними соціологічних досліджень, проведених в 2006 році рівень повного використання отриманих знань у своїй роботі дорівнює лише 38,3 % (використовується в значній мірі 35 %), а відповідність рівня кваліфікації роботі становить 70 %. Роботодавці підтверджують результати соціологічних досліджень, адже лише 50 % знань випускників можуть бути використані для потреб виробництва (за умови підвищення їх кваліфікації) [1].

Отже, стратегічними завданнями на сучасному етапі розвитку, які дозволять мінімізувати вплив сучасної демографічної та соціально-економічної кризи в Україні мають стати:

1. Реалізація ефективної освітньої концепції, яка б була направлена на зміну вектору підготовки до фактору «компетентності» та «творчості». Тобто потрібно розпочати реалізовувати концепцію «безперервного навчання впродовж життя», що вимагає від робочої сили постійного збагачення своїх трудових навичок та бути готовими до можливої зміни професії (спеціальності) в майбутньому.

2. Розробити ефективний механізм, який би дозволив мотивувати постійно збагачувати свої професійні навички працівниками, а в основі цього механізму, має бути покладений принцип залежності розміру заробітної плати від рівня освіти, кваліфікації та особистого внеску в загальні результати праці.

3. Без усунення негативних тенденцій, які відбуваються на ринку освіти і ринку праці, це дає підстави стверджувати, що могутній фактор розвитку продуктивних сил України – освіта, буде залишатись пасивним чинником росту економіки України та трудового потенціалу.

Література

1. Державний комітет статистики України. www.ukrstat.gov.ua.