Янко Н.А.

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

Прагматична адаптація перекладу як спосіб досягнення комунікативної мети

(на матеріалі українських перекладів англомовних художніх текстів)

У своїй монографії “Номинативный аспект речевой деятельности” відомий лінгвіст О.С. Кубрякова зробила цікаве зауваження щодо характеру перекладацького процесу. Воно полягає в тому, що діяльність перекладача передбачає одночасне використання процедур і як семасіологічного так і ономасіологічного аналізу, але у зворотному порядку в порівнянні з нормальним мовленнєвим процесом (Кубрякова Е.С., 1984:34). Посилаючись далі на А.В. Бондарко, вона констатує те, що перекладач вилучає із того, що йому дано в тексті як мовні семантичні функції засоби мови А, зміст, що в них міститься, в тому числі й категорії (це відповідає семасіологічному аналізу), і намагається відтворити це засобами мови Б з їх семантичними функціями (це відповідає аномасіологічному аналізу) [там же]. Тут треба додати те, що перекладачем вилучаються не тільки мовні семантичні функції, а й функція комунікативної мети, тобто прагматична функція, заради якої і створюється весь текст. Таким чином, в процесі перекладу має місце і прагматичний аналіз. Семасіологічний та прагматичний види аналізу забезпечують так зване “вилучення інформації” в тому числі і комунікативної, а ономасіологічний аналіз має на меті задавольнити перекладацькі інтенції в пошуках відповідника, аби якнайближче передати вилучений зміст, а також мету комунікації по відношенню до рецептора перекладу. Оскільки абсолютна еквівалентність є практично недосяжною, перекладач вдається до однієї або цілого ряду із існуючих лексико-семантичних, лексико-граматичних або граматичних трансформацій. Тут слід пам’ятати про те, що Рецептор оригінального тексту і Рецептор перекладу мають, як правило, відмінний мовний досвід, різну етнічну ментальність та різні фонові знання. Тому, досягнення комунікативної мети в перекладі вимагає так званої “прагматичної адаптації” з урахуванням особливостей мови, ментальності і фонових знань Рецептора перекладу. Відомий німецький перекладознавець А. Норберт, аналізуючи типи прагматичних відносин при перекладі відмічає те, що дещо нижче оцінює можливості збереження прагматичного потенціалу при перекладі художніх текстів тому, що вони є орієнтованими на певного рецептора, хоча несуть в собі й загальнолюдські цінності (Комиссаров 2000:139). В такому разі прагматична адаптація перекладу є необхідною умовою для відтворення комунікативної мети і досягнення очікуваного впливу на читача. Якщо цього не зробити, то текст буде сприйматися як чужорідний і комунікативна мета не буде досягнута.

В першу чергу слід відмітити те, що усі перекладацькі трансформації, які викликані розходженнями мовних систем несуть в собі і прагматичний компонент тому, що завдяки ним перекладений твір не сприймається як зовсім чужорідний. Чим краще переклад, тим ближчим відчувається твір та авторські почуття. Яскравою ілюстрацією цього є український переклад повісті Е. Гемінгвея “The Old Man and the Sea ”, виконаний В. Митрофановим. Так, відомо, що в українській мові зменшувальні форми є дуже поширеними і становлять особливу структурно-конотативну реалію (Зорівчак, 1989), тому це часто використовується перекладачем, наприклад: “Now”, He said, when his hand had dried”, I must eat the small tuna… ”( р. 45) “А тепер треба з’їсти того тунчика ” (р. 596). Вжита в перекладі форма “тунчика” замість дослівної форми “малого тунця” відповідає нормі української мови і вказує на певний стан душі старого рибалки, який готується до двобою з рибиною-велетнем. Дана структурно-конотативна реалія простежується і в іншому випадку в поєднанні з прийомом модуляції: “The sun rose thinly from the sea…” ( р. 27); “Краєчок сонця показався над морем …” ( с. 583).

Інколи прагматична адаптація викликана різними семантичними структурами співвідносних слів у мовах, що залучаються до процесу перекладу. Це ясно простежується в українському перекладі політичної казки Дж. Орвелла “Animal Farm”, виконаного О. Дроздовським. Дж. Орвелл вдається до історичної алюзії при написанні гімну тваринної республіки, який перекликається з гімном пролетаріату - “Інтернаціоналом”. Розглянемо перші два рядки:

Beasts of England Beasts of England, beasts of Ireland Beasts of every land and clime

До бидла Англії Бидло Англії й окраїн І худоба всіх країн

Сам переклад назви гімну відрізняється від оригіналу тим, що лексична одиниця “beast” ніби то звучить грізно, але замінена в перекладі на “бидло”, що більш підкреслює соціальний статус та життєві умові “тварин-революціонерів”. Однак вибір перекладача, на наш погляд, є абсолютно виправданим і цілком відповідає прагматичному надзавданню тексту тваринного “інтернаціоналу” і всього твору. Історичний досвід людства довів, що принизливий статус бидла може спричинити соціальні вибухи значної сили і це є навіть більш грізним. Слід відмітити те, що в українській мові лексична одиниця “звір” сприймається в першу чергу як “хижак” (при тому, що у творі Дж. Орвелла йдеться про домашніх тварин). На відміну від української, в англійській мові першим із п’яти значень класичної одиниці “beast” є таке, що називає будь яку істоту, крім людини, особливо великих чотириногих ссавців.(Webster’s Encyclopedic Unabridged Dictionary of the English Language, 1996:130 ). В діапазон такого значення входять і домашні тварини. Навіть якщо і зберегти анафоричний повтор слова “beasts” і асиндетон, який в англійському тексті додає особливого динамізму і піднесеності, втрати прагматичного впливу були б значнішими, ніж ми маємо в перекладі О. Дроздовського. Перекладач також вдається до компенсації із-за недоцільності вживання в перекладі лексичної одиниці “звір” за рахунок вживання синонімів: “худоба”, “тварини”. Таким чином, втрати прагматичного змісту в перекладі “інтернаціоналу” тварин можна вважати незначними.

Прагматична адаптація в плані вилучення певної фонової інформації, при відсутності знань про неї у Рецептора перекладу не повинна приводити до змін в описі ситуації, як це має місце в наведенному прикладі перекладу оповідання Дж. Чівера “A Woman without a country ”, виконаного В. Омелянчук “…She took a train south, reaching Rome late on a hot September afternoon. Most of the people of Rome were asleep”(J. Cheever, p. 215). Опис цієї ситуації в перекладі є таким: “… вона сіла у потяг і поїхала до Риму. Місто вже спало.” Ми бачимо, що перекладач замінив контекст ситуації (післяобідній час та вечірній) і взагалі національний колорит залишився невідтвореним. В данному разі прагматичний зміст було втрачено.

Наведені вище приклади показують необхідність прагматичної адаптації тексту при її здатність зберегти комунікативну інтенцію авторів. При цьому обережного ставлення вимагає прагматична адаптація в аспекті фонових знань.

Література:

1. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. – М., 1986. – 158 с.

2. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. – М.: Изд-во “ЄТС”, 2000 – 190 с.

3. Ернест Хемінгуей. Твори в чотирьох томах. Том 3 – К.: Вид-во худ. літератури “Дніпро”, 1981 с. 571-633.

4. Earnest Hemingway. Вид-во “Прогресс”, 1971 – 94 с.

5. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. Вид-во Львівського державного університету, 1989 – 212 с.

6. Jorge Orwell Moscow TSITADEL. 2001 – 144 с.

7. Омелянчук В. Жінка без батьківщини (переклад з англійської, оповідання Дж. Чівера. Всесвіт, - №11 – с.66-69.

8. John Cheever ,1980 - Selected Short Stories. Progress Publishers. Moscow.-342p