Бондарева В. Н.

Никифорова Л. А., к. філос. н., доц.

Донецький національний університет економіки и торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Труднощі, які виникають при спілкуванні

В наш час, період встановлення научно-технічного прогресу, дуже актуальної є проблема, яка пов'язана з труднощями у спілкуванні. Кожна людина повинна вміти правильно спілкуватися, щоб не виникало сварок, суперечок, запобігання казусів. Вміння правильно спілкуватися це залог успіху, адже спілкування це вміння правильно «донести» свою думку.

Проблема організації ефективного спілкування передбачає вивчення правил спілкування, виокремлення орієнтованої основи останнього й побудову стратегій з використанням різних видів зворотного зв'язку в спілкуванні.

У процесі спілкування діють механізми соціальної перцепції, люди краще пізнають один одного. Обмінюючись враженнями, вони ліпше починають розуміти себе, вчаться бачити свої чесноти й недоліки. Спілкування з реальним партнером, як зазначено вище, можна здійснювати за допомогою різноманітних засобів передавання інформації: мови, жестів, міміки, пантономіки та ін. Люди відрізняються між собою умінням використовувати ці засоби. Частіше в розмові слова мають менше значення, ніж інтонація, з якою їх вимовляють. Те саме можна сказати і про жести: часом один жест може цілком змінити зміст вимовлених слів [1, c. 192].

Труднощі спілкування можна розглядати з позицій різних галузей психології та теорій практики.

В ході своєї праці людина зіткається з багатьма труднощями в процесі спілкування. Головною з таких є соціально-психологічні труднощі, які часто переживають керівники. Як ключові виокремлюють три групи труднощів спілкування в управлінському середовищі.

Першу групу становлять труднощі, пов'язані з процесом входження особистості в групу. Для них можуть бути характерні такі особистісні особливості керівників: неприйняття іншої людини, відсутність інтересу до неї, замкнутість, внутрішня скутість, нестриманість.

До другої групи входять труднощі спілкування, пов'язані з розвитком відносин, групових процесів, із групотворенням, збереженням групової єдності. Для лідерів характерно: прагнення посісти у взаємодії позицію експерта, судді; негнучкість рольової поведінки; неприйняття допомоги з боку партнерів; прагнення допомогати партнеру без «запиту» з його боку: центрація на зміст власного «Я»; ставлення до іншої людини в межах «належного», а не реального; декларація псевдоспільності: партнерам приписують позиції, цілі на основі попереднього досвіду взаємодії, нормативних розпоряджень тощо, унаслідок чого поняття «Ми» використовують не як результат формування психологічної спільності, а декларативно, у чому виявляється відсутність ставлення до партнерів і загалом до групи як до реальних суб'єктів.

До третьої групи належать труднощі спілкування, пов'язані з відсутністю, несформованістю засобів групової діяльності: невміння точно й зрозуміло висловити свої думки, труднощі в аргументуванні, невміння вести обговорення, дискусію [3, c. 84].

Виявлено також специфічні психологічні труднощі спілкування, які нерідко виникають між формальним і неформальним лідерами групи; за цими труднищами – не завжди усвідомлювані почуття ревнощів і суперництва.

До труднощів, які мають соціально-психологічне походження, належать бар'єри, які виникають між партнерами. Вони пов'язані з різною соціальною й етнічною належністю, членством у ворожих угрупованнях чи в групах, які значно відрізняються своєю спрямованістю.

Один з видів труднощів – погане володіння специфічною мовою, характерною для спільноти, із представником якої доводиться вступати в контакт. Йдеться не про розмовну мову, а про мову професіоналів, які давно працюють разом, чи про мову, що склалася в певній спільноті [4, c. 148]

У багатьох видах діяльності не обійтися без взаємодії людей. І щоб ці види діяльності були успішними, їхнім виконавцям неохідно по-справжньому співпрацювати. Для цього вони мають знати права й обов'язки один щодо одного, причому знання,яке має один з учасників, не повинне надмірно відрізнятися від знань інших учасників діяльності [2, c. 398].

Таким чином, одним з основних напрямів роботи з усунення психологічних труднощів у спілкуванні є індивідуальне психологічне консультування, довірливе діалогічне спілкування з людьми, у яких не налагоджуються взаємини із суб'єктивно значущими для них особами, що входять до їхнього оточення.

І на завершення, труднощі, які виникають в процесі спілкування, пов’язані перед усім з манерою спілкування самої людини. І тому, я вважаю, кожен з нас повинен вміти правильно говорити, тобто вміти спілкуватися на вищому рівні. Це, на думку фахівців, є запорука успішного результату у будь – якій справі.

Література

1. Варій М. Й., Ортинський В. Л. Основи психології і педагогіки. – К.: «Центр учбової літератури». – 2007. – 376 с.

2. Скрипченко О. В. Загальна психологія. – К.: Либідь, 2005. – 464 с.

3. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія. – К.: Академ. видав., 2003. – 283 с.

4. Гуменюк О. Психологія взаємостосунків: від переконання до впливу // Психологія і суспільство. 2006 - № 1. С. 142-149.