Требик Т.О.

Магістр кафедри політології та державного управління Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича.

СУЧАСНІ ВИБОРЧІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ЇХ ПСИХОЛОГІЧНЕ СПРЯМУВАННЯ.

На початку 60-х рр. ХХ ст. вчені вирішили розпочати дослідження, яке б спрямовувалося на вивчення не самого виборчого процесу, а факторів, що впливають на формування думки електорату. Найпоширенішими виборчими технологіями, які використовуються останнім часом у світі, стали технології маніпулювання масовою свідомістю. В Україні вони ще не набули значного розвитку, вперше політичні технології на території нашої країни було застосовано під час парламентських виборів 1998 р., а потім і президентських у 1999 р. До 2004-го усі проекти були розроблені російськими політтехнологами. Почалося все з „кучмівського проекту” під назвою „Жінки за майбутнє!” та створенням партії „Реформи і порядок”. З часом, в українському політикумі намітився перехід від традиційних (інша назва – класичних) виборчих технологій до використання більш витончених – мікротехнологій, які застосовують психологічний вплив на свідомість виборців. „Кожний кандидат намагається вкласти у свідомість електорату тільки йому вигідні ідеї, погляди, цінності, переконання тощо. Це важко зробити, бо, як правило, поле виборчої боротьби настільки насичене інформацією, різною за змістом і характером, що на свідомому рівні вона вже сприймається з малою ефективністю” [2, с.8].

Зазначимо, що у вітчизняній літературі окремі аспекти психологічного впливу у виборчих технологіях висвітлені у працях В.Бебика, М.Варія, Д.Видріна, Г.Почепцова, Т.Нагорняк та інших вчених. Безпосередньо психологічним технологіям у виборчій кампанії присвячують свої праці зарубіжні дослідники, серед яких: С.Кара-Мурза, С.Фаєр, А.Цуладзе, С.Московичі, В.Паретто. Більшість вчених вважають, що пересічний громадянин надто зайнятий побутовими проблемами свого життя, а тому політичні процеси, які відбуваються в країні, він ставить на останнє місце в сфері своїх інтересів. Через це потенційний виборець не бере активної участі в політичних акціях, і мета виборчих технологій полягає в наступному: оскільки сьогодні український громадянин настільки знеособлений у своїй масі, що домовлятися з ним дуже складно, тому необхідно взаємодіяти на його підсвідомість, за допомогою навіювання [1, с.18].

Основна роль у впливі, що здійснюється на людину відіграють ЗМІ. Вони не лише виконують інформативну функцію, але й пропагують ідеї, погляди, вчення та політичні програми, приймаючи участь в управлінні соціальними процесами. Шляхом формування громадської думки, виробленням певних установок, вони спонукають людину до певних вчинків. Вплив відбувається за допомогою двох каналів проходження інформації – візуального та слухового. Через ЗМІ при цьому використовуються класичні політичні технології, які спираються на емоційну модель масової комунікації. Перш за все – на використання страху та віри, замість логічного мислення і переконання. Це – так звані технології парадигми насильства: навіювання почуття зовнішньої загрози та пошук внутрішніх ворогів; розподіл соціуму на ми та вони; обмеження кількості символів у національному обігу; цензура; інформаційна ізоляція; фактологічне підтасування тощо. На телеканалах, для того, щоб відключити критичне мислення, починають популяризувати розважальні передачі, пов’язані із містикою, астрологією та різноманітними ток-шоу, які не потребують аналітичних операцій. Це розслабляє пересічного громадянина й робить його сприятливішим до маніпуляційного впливу.

Т.Л. Нагорняк виокремила такі чинники маніпулятивних технологій, як колір, музика та цифрові технології. Синтез кольору впливає на мозок людини, на її поведінку. Все це використовують маркетологи і фахівці з марчендайзінгу. Наприклад, щодо кольору: білий – колір правди, справедливості, яка є і за яку треба боротися. Як відомо, цей колір є візитною карткою БЮТу. Також лідером цього блоку використовується і лінгвістичне маніпулювання: подвійні заперечення („Я не говорила, що не”). При білому кольорі – це маніпулювання. Стосовно музики – ностальгія мітингів комуністів – пісенна творчість радянського періоду, особливо ефективна вона для старшої частини населення. Цифрові маніпуляції активні в передвиборчі часи: результати соціологічних опитувань центрів політичних досліджень робляться за однією анкетою, запитаннями, але цифри відрізняються [5]. Відомо, що люди, які не звикли до аналітичних операцій більше довіряють політикам, які оперують цифровими даними, при цьому не звертають особливої уваги на їх достовірність.

Одним із основних методів психологічного впливу є нейролінгвістичне програмування (НЛП). Ця комунікаційна технологія все частіше використовується у виборчих кампаніях поряд з традиційними агітаційними стратегіями. Розробка технології НЛП приписується американським вченим Р.Бендлеру і Д.Гріндеру. Вони запропонували її у 1970-х рр. Проте насправді такі методи використовуються досить давно, але лише у ХХ ст. і цьому явищу дали красиву наукову назву.

НЛП здобуло негативний імідж, оскільки навколо політичних психотехнік створено ауру всемогутності і непереможності. Звідси напрошується висновок, що фактично на вибір людей впливають не так психотехніки, як загальноприйнята думка про їх всесилля. За допомогою НЛП політики „зомбують” виборців, змушують їх діяти на свою користь, і, в результаті, замість можливості самостійно й свідомо визначатися зі своїм вибором, громадяни отримують порцію жорстких наказів підсвідомості [4, с.254]. Технології НЛП враховують характерні індивідуальні особливості так званої провідної системи кодування і декодування інформації у процесах спілкування (О.Верман). Теоретики НЛП вважають, що людина підсвідомо надає перевагу візуальній (зоровій), аудіальній (слуховій) або кінестетичній (доторковій) формі отримання і передачі суттєвої інформації [3, с.77].

В цілому, всі виборчі технології пропагандистського спрямування виходять із психологічних особливостей масової та індивідуальної аудиторії. Люди по-різному ставляться до політики. Одні беруть активну участь у її практичній реалізації, інші – індиферентні до неї. Зацікавленість політикою зумовлена багатьма чинниками, такими як вік, стать, соціальне становище, сімейний стан, кланові, національні традиції, інформованість, рівень освіти, культури, інтелекту та ін.

Впровадження у практику виборчого процесу психологічних виборчих технологій матиме значні переваги для представників владних структур, оскільки дозволятиме тривалий час утримувати владу. У майбутньому широко використовуватимуться різнопланові технології впливу на підсвідомість виборців. В Україні, використовувалися російські виборчі технології. Однак досвід попередніх виборів засвідчив, що механічне перенесення застосовуваних у іншій країні технологій через психологічні особливості українського електорату не дає позитивних результатів. Переймаючи зарубіжний досвід, варто враховувати його українське сприйняття.

Здійснивши аналіз виборчих технологій психологічного спрямування, можна твердити, що у майбутніх виборчих кампаніях в Україні вони дедалі більше застосовуватимуться. Необхідно розуміти, що для позитивного результату на виборах потрібно у ході виборчої кампанії поєднати в одну систему і електоральний аспект, і особливості політичного розвитку країни, і особисті ресурси. Лише при дотриманні всіх цих складових можна досягти позитивного результату.

Використана література:

1. Бабич-Декань О. Політична підсвідомість. Якщо технологи влади не вивчать місцевої специфіки, то політреформа матиме зворотний результат // Політика і культура. – 2003. – № 20 (199). – С.18.

2. Варій М. Політико-психологічні передвиборчі технології: Навч. метод. посіб. – К.: Ельга Ніка-Центр, 2003. – 400 с.

3. Верман О. Нейролінгвістичні засоби впливу у виборчій кампанії // Політична психологія: Наук. зб. – Л.: Ліга-Прес, 2003. – С.76-78.

4. Кара-Мурза С. Манипуляция сознанием. – К.: Оріяни, 2000. – 500 с.

5. Маніпулятивні передвиборчі агітаційні технології та їхній вплив на психічне здоров’я громадян // http://donetsk.cure.org.ua/dbm.php/archive/2007-09-17_739 (Дата останнього перегляду – 18.11.2008).