Виконала: Потяк Ю.І.

Науковий керівник: Підгірна В.Н.

Напрямки підвищення рівня конкурентоспроможності економіки України.

Вступ. Національна конкурентоспроможність - це властивість підтримувати та поліпшувати рівень життя громадян країни, поліпшувати ділове середовище, підвищувати рівень зайнятості та сприяти соціальній єдності, захищати навколишнє середовище, підвищувати продуктивність економіки та її частку на світовому ринку в умовах глобалізації [1 ].

Розуміння проблем конкуренції допомагає країнам своєчасно реагувати на технічні, економічні та інформаційні зміни, що відбуваються в світі, а це в свою чергу дозволяє своєчасно реагувати на зміни які відбуваються на рівні окремих великих фірм, так і держави в цілому і звісно вживати певних заходів, забезпечуючи тим самим підтримання своїх конкурентних переваг.

Актуальність дослідження. Конкурентоспроможності національної економіки є багатоаспектним явищем, яка показує тісні взаємозв’язки її окремих елементів і рівнів. Виведення країни з кризи являється оцінка рівня конкурентоспроможності національної економіки України на сучасному етапі.

Висвітлення проблеми. Входження України в сучасний цивілізаційний соціально-економічний простір потребує відповідної соціально-економічної політики держави, розробки та запровадження ефективних практичних рекомендацій до плану невідкладних дій усіх гілок влади. Провідне місце в цьому процесі займають дослідження конкурентоспроможності підприємств та української економіки загалом.

Над напрямками підвищення конкурентоспроможності працювали такі відомі вітчизняні і зарубіжні вчені, як А.Сміт, Д.Рікардо, К. Маркс, Дж. С. Мілль, А. Маршал, П. Сраффі, Дж. Робінсон, М. Портер, а також практики Крищинко Д.В., Соколенко С.В., БєлєйчинкоО.Г., Ливченко В.В., Савченко І.Г., Шибалкіна Ю.С., Смерічевська С.В.

Сучасна модель організаційно- економічного механізму управління розвитком економіки України формує міжнародний профіль, який відповідає конкурентоспроможності нашої країни. Перевагою цієї моделі є відкритість національної економіки, що визначаються конкурентним статусом її продукції, у параметрах якої в сучасній Україні, на жаль, не відмічається посилення конкурентних переваг вітчизняних товарів і послуг. Адже, щоб досягнути конкурентної позиції на світовому ринку Україна повинна ефективно і раціонально використовувати природні і трудові ресурси.

Модель національної конкурентоспроможності з урахуванням національних економічній інтересів України є неодмінною передумовою підвищення її рівня. Основою моделі міжнародної конкурентоспроможності повинен стати перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. В результаті чого найбільш ефективним може бути розвиток двох комплексів транспортного і групи підприємств високотехнологічного машинобудування, що мають спільні корені й науково-технологічний супровід [7]. Для цього держава повинна створити цілісний механізм державного регулювання, а саме надавати певні субсидії, податкові пільги, пільгові кредити також вона має забезпечити позитивний вплив курсової політики на динаміку зовнішньої торгівлі.Отже така зміна зможе відповідати режиму керованого плаваючого валютного курсу, який широко застосовується у світовій практиці.

Економіка України потребує модернізації виробничого обладнання, особливо подолання його технологічної неоднорідності з допомогою інструментів промислової політики, і тільки тоді вона зможе пристосуватись до ринкових умов, які ставлять перепони у її розвитку. Забезпечуючи позитивний вплив курсової політики на динаміку зовнішньої торгівлі, українська модель конкурентоспроможності має виходити з того, що в довгостроковому періоді доцільно дотримуватися політики стабільного валютного курсу, а короткочасні відхилення у бік девальвації чи ревальвації можливі як виняток, якщо держава не в змозі підтримати той чи інший сектор економіки іншими засобам и. Отже така зміна зможе відповідати режиму керованого плаваючого валютного курсу, який широко застосовується у світовій практиці.

Перехід від централізованої планової до ринкової економіки в Україні виявився більш складним, ніж очікувалось експертами і політиками. Дані Міжнародного інституту розвитку менеджменту констатують те що Україна опинилась на передостанньому, 56 місці у щорічному рейтингу конкурентоспроможності країн у першій половині 2009 року. Котрий рік поспіль світовим лідером конкурентноздатності залишається економіка США. Також відзначилися Гонконг і Сінгапур – 2 і 3 місця відповідно. Покращили свої позиції порівняно з 2008 роком і скандинавські країни – Данія (5 місце) , Швеція (6 місце) та Фінляндія (9 місце). Рейтинг конкурентоспроможності країн відображає здатність національних систем управління боротись з кризовими явищами і створити сприятливі умови і конкурентноздатне середовище для об’єктів підприємницької діяльності. [2]

З огляду на досвід розвинутих країн, орієнтирами для зрушень у конкурентоспроможності національної економіки є ефективна фінансова політика, яка сприятиме розвитку всієї економіки держави в цілому. Наприклад, в США важливим інструментом захисту інтересів національних виробників є цілеспрямоване формування ринків споживання американської продукції в інших країнах світу. З цією метою на державному рівні функціонують центри стратегічного планування, які вивчають кон'юнктуру світового ринку, виокремлюють сфери стратегічного для країни значення, вивчають сильні та слабкі сторони конкурентів для того, щоб обрати відповідну стратегію оборони або наступу в цілях встановлення домінування американських виробників на окремих ринках.

Щодо сучасного етапу трансформації економіки України то він є мінливим і невизначеним, щодо ринкових умов, у яких функціонують підприємства. Саме це обумовлює пошук нових пріоритетів ефективної діяльності, головне завдання якого полягає у забезпеченні стійкого розвитку та стабільності господарювання в умовах конкуренції на довгострокову перспективу.

Важливим завдання є вибір на правильних засадах системного підходу до управління конкурентоспроможністю, яка охоплює всі види діяльності, пов'язані зі створенням певних конкурентних переваг окремих галузей економіки підприємств, робіт і послуг. Адже саме в умовах відкритої економіки конкурентоспроможність може бути визначена як здатність країни (підприємства) протистояти міжнародній конкуренції на власному ринку та ринках інших країн.

Важливим є те, що на конкурентоспроможність підприємствами і держави в цілому характеризується впливом двох основних груп елементів — умов внутрішнього і зовнішнього середовища, які діють у взаємозв'язку і взаємозалежності [2]. Внутрішнє середовище дає змогу оцінити як швидко підприємства можуть реагувати на дії конкурентів, залучаючи наявні резерви і використовуючи зовнішні можливості. Наприклад,на внутрішнє середовище негативно впливає саме тонізація економіки, що сприяє відсутності погоджених дій усіх гілок влади при реалізації антикризових заходів: підсилюється політична нестабільність у країні. Рівень тіньової економіки в Україні в першому кварталі 2009 року збільшився в порівнянні з відповідним періодом 2008 року на 7 процентних пунктів - до 36% від офіційної оцінки валового внутрішнього продукту (ВВП). [2] Статистика показує, що тінізація економіки України зростає це в свою чергу сприяє зниженню рівня конкурентоспроможності нашої держави.

Вплив зовнішнього середовища не завжди є помітним відразу і заважає фірмі терміново реагувати на загрози, що з'являються на ринку, і розробляти заходи, здатні не лише врахувати ці загрози, а й уникати їх, отримавши з цієї ситуації нові вигідні можливості.

Теорія конкуренції полягає в тому, що конкурують не країни, а окремі виробники чи продавці продукції. Проте економічний успіх держави, тобто її конкурентоспроможність, безпосередньо визначається наявністю в неї конкурентоспроможних галузей і виробництв. Тому підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників має стати найважливішим пріоритетом соціально-економічної політики України, яка повинна знайти всебічну активну підтримку в діях Верховної Ради України та уряду і вплинути на формування сприятливого нормативно-правового поля конкуренції. Це потребує здійснення активного моніторингу конкурентного середовища з урахуванням особливостей національної економіки та світового ринку, умов виробництва та чинників, які можуть сприяти ефективній конкуренції.

Висновок. На основі викладеного матеріалу можна зробити висновок, що євроінтеграція України у сучасний цивілізаційний соціально-економічний простір потребує обгрунтування відповідної соціально-економічної політики держави, розробки та запровадження ефективних практичних рекомендацій до плану невідкладних дій усіх гілок влади. Провідне місце в цьому процесі займають дослідження конкурентоспроможності підприємств та української економіки загалом. Отже, для підвищення рівня конкурентоспроможності і для впровадження позитивних змін в економіці України потрібно першочергово здійснити такі завдання:

1.забезпечити законодавчу роботу в Україні щодо формування сприятливого для розвитку підприємництва ділового середовища з особливим акцентом на співпраці впади, бізнесу, науки, освіти і громадських організацій в інноваційних мережевих структурах;

2.забезпечити впровадження в Україні інноваційних освітніх програм для університетів, інститутів та загальноосвітніх шкіл, а також для бізнес-інкубаторів з метою підготовки та по перепідготовки фахівців, що беруть чи мають брати участь у розвитку і функціонуванні інноваційних мережевих структур;

3.створити національну і регіональні ради конкурентоспроможності, які повинні координувати розробку і виконання проектів організаційно- економічного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Крищенко Д.В. Визначення рівня конкурентоспроможності української економіки//Зовнішня торгівля: право та економіка.—2008.-№4.-с.51-57.

2.Місце України за міжнародними рейтингами конкурентоспроможності// Формування ринкових відносин в Україні.—2008.-№8, с.30-34.

3.Соколенко С.В. Проблеми і перспективи посилення конкурентоспроможності економіки України на основі кластерів//Економіст.—2008.-№10, с.31-35

4.Бєлєйчинко О.Г.Чинники впливу на конкурентоспроможності економіки // Економіка та держава.—2009-№8,с.33-35.

5.Ливченко В.В.Економіка України на європейському фоні// Цінні папери України.—2009-№39,с19.

6.Савченко І.Г., Шибалкіна Ю.С. Аспекти підвищення рівня конкурентоспроможності України за умов кризових явищ в економіці//Зовнішня торгівля: право та економіка.—2008.-№6, с.89-92.

7.Смерічевська С.В.Конкурентоспроможність у соціально-економічному вимірі// Актуальні проблеми економіки.—2009-№3,с.37-44.