Батарчукова Д.Г., Носікова С.Є.

Керівник: Сорокіна О.М.

Вплив «старіння нації » на проведення реформи пенсійного страхування

Процеси економічного розвитку на етапі становлення та розвитку ринкових відносин в Україні передбачають неухильне виконання державою своїх соціальних функцій, зокрема соціальне страхування і забезпечення найбільш вразливої верстви населення – пенсіонерів. Пенсійна система в сучасному суспільстві відіграє значну соціальну та економічну роль. Тому її надійність є запорукою соціальної та економічної стабільності і потребує постійної уваги з боку держави.

В Україні історично склалася система пенсійного страхування, яка базується на солідарності поколінь і має суттєві недоліки, серед яких: соціальна несправедливість, низькі пенсії, виключно солідарне фінансування пенсійних виплат. Негативний вплив на стан пенсійного страхування має сучасна демографічна ситуація та «старіння нації». З огляду на подальше поглиблення економічних перетворень існує необхідність глибокого наукового осмислення впливу різноманітних факторів на процеси державного регулювання у сфері пенсійного страхування.

Проблеми державного регулювання системи пенсійного страхування широко розглянуті в науковій літературі. Серед українських вчених теоретичні питання з зазначеного аспекту вивчали: В. Воротін, П. Гаман, Л. Дідівська, Л. Головко, М. Корецький, В. Мартиненко, О. Мордвінов та ін. Істотний внесок у вирішення проблем державного регулювання соціального і пенсійного страхування зробили такі відомі українські та зарубіжні вчені, як: С. Біла, В. Грушко, Е. Лібанова, В. Івашкевич, Г. Волощук, В. Закраєвський, Л. Качан, В. Колбун, В. Логвіновський, Б. Надточій, О. Мачульська, В. Максимчук, С. Погорєлова.

Теоретичні та практичні аспекти державного регулювання пенсійного страхування та розвитку недержавного пенсійного забезпечення з урахуванням досвіду зарубіжних країн досліджені недостатньо. На сьогодні існує низка проблем, пов’язаних із нормативним забезпеченням і державним регулюванням системи соціального та пенсійного страхування, що гальмує розвиток пенсійної реформи в Україні. Відсутній єдиний науково обґрунтований підхід до визначення основних термінів та положень у галузі пенсійного страхування. Недостатньо досліджено питання законодавчо-нормативного забезпечення пенсійної реформи на різних етапах її перебігу, немає єдиного теоретичного підходу до впровадження недержавного пенсійного забезпечення в Україні.

Сучасні темпи процесу старіння населення в світі є безпрецедентними, такими, що не мають аналогів в історії людства. Збільшення частки літніх людей (у віці 60 років і старше) супроводжується зменшенням частки молоді (у віці до 15 років). До 2050 року число літніх людей в світі вперше в історії перевищить загальну чисельність молоді.

Процес старіння населення є глобальним явищем, що зачіпає всіх без виключення: чоловіків, жінок і дітей. Неухильне збільшення частки людей старших вікових груп у складі населення країн, як в абсолютному виразі, так і по відношенню до населення працездатного віку безпосередньо позначається на лежачих в основі будь-якого суспільства принципах справедливості і солідарності між поколіннями і усередині поколінь.

Згідно законодавства в Україні передбачена трирівнева система пенсійного забезпечення. Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка базується на принципах солідарності, субсидування і здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок засобів Пенсійного фонду. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного страхування, яка базується на принципах накопичення засобів застрахованих осіб в Накопичувальному фонді і здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат. Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, яка базується на принципах добровільної участі громадян, працедавців і їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою здобуття громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбаченому законодавством про недержавний пенсійне забезпечення. Перший і другий рівні системи пенсійного забезпечення складають систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування передбачається розподіляти між Пенсійним і Накопичувальним фондами. За рахунок засобів Пенсійного фонду в солідарній системі можуть призначатися пенсії за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також надаватися соціальні послуги.

За рахунок засобів Накопичувального фонду можуть здійснюватися: довічна пенсія зі встановленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя, одноразова виплата.

Як видно, перші два рівні пенсійної реформи є обов'язковими. Вони більш-менш зрозумілі і приймаються населенням. Що ж до третього рівня, то для нашої країни це абсолютно новий напрям соціального і фінансового захисту населення. Проте в Україні зроблені вже дуже важливі кроки для реалізації недержавного пенсійного забезпечення. І в першу чергу - створена відповідна правова база.

Отже, держава готова до впровадження недержавного пенсійного забезпечення. Підприємці - фінансисти теж готові. На даний момент в Україні зареєстровано більше 50 компаній по страхуванню життя, проте лише близько 15 реально готові запропонувати населенню пенсійні програми страхування.

Література:

1. Ткаченко Л. Перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні // Економіка України. – 2007. - № 11. – С.89 – 95.

2. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31. - Ст. 263.номіка України. – 2007. - № 11. – С.89 – 95.