Боднарюк Є.О.,Юзик Л.О.

ДонНУЕТ

ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ОСНОВА ОРГАНІЗАЦІЙ ВИБОРЧОЇ КОМПАНІЇ

При характеристиці виборчих процесів застосовуються найрізноманітніші дефініції. Дуже часто вживається такий терміни, як "політичний маркетинг". Виникає цілком закономірне запитання: що це поняття означає? Поняття "політичний маркетинг" необхідно допрацьовувати, тому що він має недосконалений вигляд. Враження це складається через те, що останнім часом його часто застосовують стосовно різних аспектів політики, особливо - коли мова йде про організацію виборчих кампаній. Проте теоретичні проблеми політичного маркетингу не є достатньо розробленими. Такий стан привів до того, що сам зміст поняття розмився. Це пов'язано із складністю самого предмета вивчення.

Розпочнемо аналіз проблеми з уточнення того, що саме розуміють під "маркетингом". Термін "маркетинг" походить від англійського слова market - ринок.

Політика, як один із найстаріших видів діяльності цивілізованого людства, досить широко використовує технології і методи маркетингу. Насамперед це стосується процесу виборів. Відтак деякі автори роблять спробу дефініціювати політичний маркетинг як діяльність у період виборів. Російський дослідник Ф. Ільясов, зокрема, зазначає: "Політичний маркетинг - це система "особистісного" ("створення" і висування кандидатів), "програмного" (розробка програмних, ідеологічних та інших документів) та інформаційного (реклама, PR) впливу на виборців з метою здобуття влади" [4].

Політологічний словник пропонує таке визначення: "Політичний маркетинг - це різновид некомерційного маркетингу, діяльність, спрямована на створення, підтримання чи зміну поведінки людей щодо конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення. Вдале застосування прийомів маркетингу у політиці дозволяє досягати популярності, перемагати на виборах і триматися на вершині політичного олімпу" [6].

Проблема політичного маркетингу ще не набула у вітчизняній політологічній думці відповідного осмислення та висвітлення і спеціальних монографічних праць практично немає. Щоправда, останнім часом намітились певні позитивні зрушення. Проблеми теорії і практики політичного маркетингу висвітлено в монографіях відомих українських вчених В. Бебика, А. Пойченка, Г. Почепцова, Ф. Рудича, В. Полторака та інших як у вигляді окремих розділів, так і цілісних праць, в українських політичних журналах опубліковано останнім часом низку статей з цих питань.

політичний маркетинг як складова, виборчого (електорального) маркетингу, виконує вужче завдання - допомогти політичним партіям і кандидатам розробити, підготувати і провести ефективну виборчу кампанію. Французький фахівець М. Бонгран вважає, що виборчий маркетинг - це "сукупність технічних засобів, які мають на меті забезпечити тісніший зв'язок кандидата з його потенційним електоратом, познайомити кандидата з максимально більшою кількістю виборців і з кожним виборцем окремо, підкреслити різницю між ним та його конкурентами і, використовуючи мінімум засобів, досягти в ході кампанії оптимальної кількості голосів виборців, необхідної для перемоги". Отже, метою електорального маркетингу є допомогти політичним партіям і окремим кандидатам розробити концепцію ефективної виборчої кампанії та втілити її на практиці [5].

У політиці, особливо під час виборів, застосовують такі ж маркетингові інструменти, що й на товарному ринку. Однак їх компонування та взаємозв'язок обумовлені особливим впливом людського фактора і специфікою ринку політики.

Застосування маркетингового підходу дає можливість забезпечити по-справжньому вільну конкуренцію на політичному ринку. Маркетинговий підхід у політиці реальність, а політичний маркетинг є комплексною (що виникла на "перетині" політології, соціології, економіки, психології й низки інших наук) теорією, яка активно розвивається й водночас є практикою для політичних організацій. Це ще раз підтверджує тезу: і політичний маркетинг, і виборчі кампанії - явище комплексне. Воно базується на досягненнях низки суміжних дисциплін.

Політичний маркетинг розвивається швидко і багатоаспектно, починаючи від звичайних рекламних кампаній пасивного характеру і закінчуючи активним, індивідуальним підходом до проведення виборчих кампаній, використанням базуванні на психологічному підході до виборця, де виникають нові форми політичного маркетингу і нові засоби його здійснення.

Голова Наукової ради російського центру з навчання виборчим технологіям О. Ковлер визначає політичний маркетинг як "...сукупність теорій і методів, якими можуть користуватися політичні організації та органи влади з двоєдиною метою: визначити свої завдання і програми та вплинути на поведінку громадян" [4].

Як видно, навіть у тих визначеннях, які наведені, мова йде або про окремі аспекти політичного маркетингу (виборчі кампанії й т.п.), або про деякі методи, засоби, реалізації впливу на людей у процесі політичної діяльності. [До ж стосується самої сутності, обґрунтованості, нарешті, легітимності маркетингового підходу до політики, то ці проблеми розглядаються недостатньо.

Сучасні українські фахівці з політичного маркетингу В. Бебик, В. Полторак, В. Ребкало і деякі інші, трактуючи це явище як цивілізоване змагання за право управління політичною сферою, формулюють його основні функції. Узагальнюючи і підсумовуючи їхні висловлення, можна запропонувати наступний перелік функцій політичного маркетингу й основні етапи їхньої реалізації:

1. Дослідження політичного ринку.

2. Створення і забезпечення функціонування політичної маркетингової інформаційної системи.

3. Оцінка стану політичного ринку і прогнозування його розвитку .

4. Політико-інженерна діяльність.

5. Іміджмейкінг

6. Політичні "паблік рілейшнз" (PR) .

7. Управління політичним маркетингом .

Якщо розглядати в комплексі, виходячи з методології політичного маркетингу, весь процес організації виборчої кампанії в демократичному суспільстві, то він може бути представлений у вигляді технології, найважливішими елементами, етапами реалізації наступні:

1. Прийняття рішення щодо участі у виборчій кампанії, типі й активності участі.

2. Організація виборчої інженерії.

3. Аналіз соціально-політичної ситуації й проведення діагностичних соціологічних і політологічних досліджень .

4. Розробка стратегії виборчої кампанії.

5. Аналіз ресурсів виборчої кампанії.

6. Розробка загальних, фундаментальних технологій організації виборчих кампанії.

7. Вироблення тактики проведення виборчої кампанії й створення її організаційної структури: штаб кампанії, її менеджер, комерційна структура й скарбник, юрисконсульт, групи добровольців, дільничні координатори, і т.д.

8. Безпосередня організація виборчої кампанії.

9. Прогнозування на основі використання різних методик попередніх результатів виборів з прийняття рішень про припинення кампанії або "передачі" своїх голосів іншому кандидатові [5].

Таким чином, необхідно констатувати, що політичний маркетинг виступає як посередник між політичним лідером і масою. Його основне завдання - досягати популярності, перемагати на виборах і триматися на вершині політичного олімпу конкретних політичних лідерів, організацій, ідей громадського значення.

Література

1. Пухкал О., Дикий О. Політичний маркетинг // Вісн. Акад. пр. і соц. відносин Федер. профспілок України. - 2002. - № 1(14). - С.198-201.

2. Голубков В.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. - 2-е изд. - М.. 2000. - С.5.

3. Андреев С.Н., Мельниченко Л.Н. Основы некоммерческого маркетинга. - М., 2000. - С.9.

4. Ильясов Ф.Н. Политический маркетинг. Искусство и наука побеждать на выборах. - М., 2000. – С.10.

5. Музыкант В.П. Теория и практика современной рекламы. -М., 1998. - Ч. 2. - С.5.

6. Балашова А.Н. Технология избирательной кампании в западной политической науке // Вестн. Моск. ун-та. Полит. науки. - 2000.