Шляхи підвищення економічної активності та зайнятості молоді на ринку праці України

Розвиток  трудової та соціальної активності молоді, її правовий захист, сприяння зайнятості, зниження рів­ня безробіття та зменшення його тривалості, підвищення конкурен­тоспроможності молодих працівників на ринку праці, забезпечення соціального захисту від безро­біття, детінізація відносин у сфері зайнятості мо­лоді — завдання, що є основою державної політики зайнятості й потребують глибоких наукових до­сліджень.

Метою роботи є дослідження економічної активності та зайнятості молоді, причин незайнятості, визначення способів підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці України, аналіз чисель­ності і складу молоді в Україні та її регіонах, визна­чення факторів, які впливають на зайнятість моло­ді та з'ясування причин її незайнятості – ось головні питання, які потребують вирішення.

 „Молодь - це окрема соціально-демографічна група, яка відрізняється за сукупністю вікових характеристик, особливістю соціального становища та обумовлених тим чи іншим набором соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, вихованням в умовах певного суспільства”.

Державна політика у сфері зайнятості молоді формується законодавчим урегулюванням цієї сфери, а також взаємодії державних владних органів, роботодавців та трудових ресурсів молоді за допомогою соціального партнерства. До основних факторів, що впливають на зайня­тість молоді, належать: освіта і професійна підго­товка молоді; оплата й умови праці; соціальна за­хищеність молоді; рівень кон­курентоспроможності молоді на ринку праці; ді­яльність Державної служби зайнятості.

У сфері освіти і професійної підготовки молоді „відсутність комплексного дієвого механізму дер­жавного замовлення молодих спеціалістів та регу­лювання набору учнів у професійно-технічні за­клади, випуск навчальними закла­дами спеціалістів, на яких відсутній або недостат­ній попит на ринку праці, ускладнюють ситуації молодіжною зайнятістю”.

Забезпеченню зайнятості молоді сприяє діяльність Державної служби зайнятості.  Однак чи­сельність   зареєстрованого   безробіття   значно менша, ніж за даними обстеження економічної активності. Така ситуація пояснюється тим, що значна частина економічно активного населення не розраховує на державну підтримку в пошуках роботи, намагаючись працевлаштуватись самостійно.

Пропозицію робочої сили на ринку праці впро­довж певного періоду часу забезпечує економічно активне населення, що складається з населення обох статей віком від 15 до 70 років включно і роз­поділяється на дві взаємовиключні та вичерпні ка­тегорії: зайняті та безробітні.

Пропозиція робочої сили молоді на ринку праці України знайшла своє відображення в таблиці 1.

Таблиця 1 -  Економічна активність молоді за віковими групами, статтю та місцем проживання станом на 2008 рік.

Показник

Економічно активне населення у віці від 15-34 років, тис. осіб

Економічно неактивне населення у віці від 15-34 років, тис. осіб

Рівень економічної активності, %

Рівень зайнятості, %

Рівень безробіття, %

всього

у тому числі

зайняті

безробітні

Чисельність молоді  віком 15-34 роки

8527,6

7680,2

847,4

5679,5

60,0

54,1

9,9

У т.ч. за віковими групами 15-24 роки

3011,7

2563,4

448,3

4480,0

40,2

34,2

14,9

25-29 років

2775,2

2563,4

211,8

634,2

81,4

75,2

7,6

30-34 роки

2740,7

2553,4

187,3

565,3

82,9

77,2

6,8

Чисельність економічно активної молоді віком 15-34 роки на кінець 2008 р. становила 8527,6 тис. осіб, а її питома вага в загальній чисельності еко­номічно активного населення - 38,31%. Аналіз показників зайнятості показує, на­скільки молода робоча сила затребувана на рин­ку праці. Питома вага молоді в загальній чисель­ності зайнятих становить 34,14%. Обсяги зайня­тості значною мірою різняться за віковими гру­пами. Рівень зайнятості вікової групи 15-29 ро­ків становить лише 34,2%. Молодь віком 25-29 років та 30-34 роки значно більше залучена до економічної діяльності, її частка становить відповідно 12,4 – 12,3%.

  Підсумовуючи аналіз причин безробіття та еко­номічної неактивності молоді, можна дійти  висновку, що в Україні не використовується значна частина трудового потенціалу молоді. Наявні сер­йозні проблеми з працевлаштуванням молоді, яка шукає своє перше робоче місце, у тому числі після закінчення спеціальних навчальних закладів.

 Оскільки однією з основних причин незайнятос­ті безробітної молоді є неможливість працевлашту­ватися після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-IV рівнів акредитації, то державна молодіжна політика має формуватися з урахуванням інформації щодо прогнозу пропозиції робочої сили згідно з потребами роботодавців.

 

Література:

     1. Самыгин С.И., Столяренко Л.Д. Менеджмент персонала. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 480с.

     2. Колот А. Зарубіжний досвід матеріального стимулювання персоналу // Україна: аспекти праці. – 2007. - №8. - С. 16 – 21.