Миронюк Тамара Миколаївна

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Етапи та зміст формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів біології в умовах освітнього середовища ВНЗ

Процес формування здоров’язбережувальної компетентності майбутніх учителів біології в педагогічному ВНЗ доцільно представити трьома етапами: організаційно-мотиваційним, змістово-технологічним, результативно-діяльнісним.

Перший етап «організаційно-мотиваційний» ‑ включає в себе аналіз навчальних планів і програм, стандартів з біологічних дисциплін (здоров’яформувальний матеріал); забезпечення навчального процесу діагностичними матеріалами у вигляді тестів, анкет тощо; створення бази літературних джерел, тем рефератів для самостійної роботи, зразків портфоліо. Мета цього етапу представлена у вигляді побажань. Особливе значення на цьому етапі набуває введення новацій, які можуть бути як стабілізуючим, так і дестабілізуючим фактором у створенні умов для забезпечення збереження та зміцнення здоров’я студентів, а також їх профілактики девіантної поведінки у здоров’язбережувальному освітньому середовищі ВНЗ.

Дотримання правил здорового способу життя, збереження власного здоров’я, будучи метою діяльності кожного студента, кожного педагога, освітнього закладу, системи освіти в цілому, немислимі без формування стійкої мотивації. Мотивація, у свою чергу, зумовлює успішну реалізацію подальших етапів процесу здоров’язбереження [1, с. 195].

Цей етап передбачає первинне анкетування студентів з метою виявлення рівня інтересу до вивчення біологічних дисциплін (здоров’яформувальний матеріал), оцінку початкового рівня сформованості здоров’язбережувальної компетентності за допомогою виконання тестових завдань з метою визначення базових знань і умінь. Основними завданнями цього етапу є створення бази для подальшого розвитку здоров’язбережувальної компетентності суб’єктів освітнього середовища ВНЗ і отримання зовнішнього визнання розробленої системи. Головне ‑ сформулювати мету здоров’язбережувальної компетентності і донести її до адміністративно-управлінського та професорсько-викладацького складу. А далі має розвиватися ініціатива викладачів і студентів, створюватися передумови для колективної творчості.

На цьому етапі відбувається перцептивне і логічне пізнання студентом самого себе, навколишнього середовища, соціуму, пізнання механізмів ефективної саморегуляції, механізмів ефективної взаємодії з природою і суспільством. Цей етап пов’язаний з відпрацюванням структури здоров’язбережувального освітнього середовища. Остаточно визначається характеристика здоров’язбережувальної компетентності, позначаються пріоритетні напрямки функціонування здоров’язбережувального освітнього середовища ВНЗ. Цей етап характеризується розвитком колективу, виникненням гармонії ділових функціональних і емоційно-психологічних відносин.

Завершення першого етапу характеризується стабілізацією здоров’язбережувального освітнього середовища, чітким оформленням його структурних компонентів.

Другий етап «змістово-технологічний». В ньому студенти засвоюють знання про здоров’язбереження, ознайомлюють з поняттями біологічних дисциплін, оволодівають навичками на лабораторних і практичних заняттях, з метою вироблення умінь самостійної роботи (написання рефератів, створення презентацій), готують публічні виступи з презентаціями на семінарах, круглих столах, конференціях. Упродовж другого етапу здоров’язбережувальна компетентність суб’єктів освітнього середовища ВНЗ формується на основі створених умов, які забезпечують фізичне, психічне і соціальне благополуччя студентів, остаточно визначається кожен її критерій, який займає своє місце, системні зв’язки міцніють, проводиться робота по збереженню та зміцненню здоров’я студентів, а також профілактики їх девіантної поведінки. Студентсько-викладацький колектив переходить у новий якісний стан: він все частіше виступає як єдине ціле, як спільнота об’єднаних спільною, глибоко усвідомлюваною метою, спільною діяльністю, відносинами творчої співдружності і загальної відповідальності.

На цьому етапі остаточно затверджується здоров’язбережувальна компетентність, виявляються пріоритетні напрями функціонування здоров’язбережувального освітнього середовища; закріплюються традиції; йде відпрацювання найбільш ефективних здоров’язбережувальних технологій. Головними методами вдосконалення умов для забезпечення збереження та зміцнення здоров’я студентів стають методи організації різнопланової взаємодії, спілкування, засвоєння досвіду суспільної поведінки як на внутрішньовузівському, так і міжвузівському рівні.

Третій етап «результативно-діяльнісний». На цьому етапі оцінюються результати освіти, тобто основні показники сформованості здоров’язбережувальної компетентності, за допомогою тестів; захисту рефератів, знань із здоров’язбереження; написання звітів з педагогічної практики.

Третій етап полягає у творенні студентами продуктів власної творчої діяльності, тобто власного здоров’я на основі проектування і реалізації індивідуальної траєкторії розвитку, активної діяльності у сфері власного здоров’язбереження.

Творчість передбачає нове бачення, нове рішення, новий підхід, тобто готовність до відмови від звичних схем і стереотипів поведінки, сприйняття і мислення, готовність до самозміни, тобто привнесення чогось нового. Творчість не тільки прискорює процес самовизначення особистості, але й розширює його межі [1, с. 201].

Отже, для формування здоров’язбережувальної компетентності необхідні міцні знання, що передаються завдяки набутому культурно-історичному досвіду та загальнолюдським цінностям, які ведуть до створення індивідуальної моделі здоров’я, що є власним надбанням людини. Продуктивна діяльність приводить до позитивного результату, створення гармонії, сприяє реалізації творчого потенціалу, потенціалу здоров’я.

Література

1. Кокорина О. Р. Здоровьесбережение личности в условиях высшего педагогического образования : дисс. … доктора пед. наук : 13.00.08 / Кокорина Ольга Рафаиловна. – М., 2012 – 456 с.