Філологічні науки / 3. Теоретичні й методологічні проблеми дослідження мови

І. О. Павлів

Національний університет «Львівська політехніка»

Онімний простір українських анекдотів

Анекдот уже давно побутує в масовій культурі. Його з різних позицій (культурології, психології, семіотики тощо) досліджували такі вчені, як Л. Гроссман, Ю. Лотман, Л. Столович, З. Фрейд, В. Шкловський, В. Пропп, С. Авєрінцев, М. Дінель, М. Каган, Р. Мартін, Н. Норрік, В. Раскін. На початку ХХ ст. з’являється знакова праця З. Фрейда «Остроумие и его отношение к бессознательному», що стала поштовхом до вивчення анекдоту.

В україністиці вивчення анекдоту тільки розпочинається, з’явилися окремі розвідки, наприклад, А. Макарова («Київський міський анекдот (історія та жанри 19 ст.)»), про анекдоти як жанр народної творчості згадано в статті О. Бріциної та І. Головахи «Карнавал революції». Між тим анекдот активно функціонує в українському суспільстві, оперативно реагує на його життя й відображає особливості менталітету нашого народу, його симпатії та антипатії [2].

Нашу увагу привернули оніми в анекдотах, які не були предметом уваги науковців. Кожен онім – власна назва – містить інформацію про особливості іменованого об’єкта, історичну епоху, у якій виникла назва, етнос, котрий створив назву, мову, якою створена назва, тощо [1, с. 262].

Джерельною базою послугували 412 різних анекдотів українською мовою, зібраних з інтернет-ресурсів. Предмет дослідження – оніми. Метою є порівняльно-кількісний аналіз онімів у цих анекдотах. За основу взято класифікацію онімів О. Суперанської [3].

У ході дослідження отримано 61 онім (48 без повторень). Серед них є такі типи: антропоніми, зооніми, топоніми, ігри, твори мистецтва, свята/обряди/ритуали, засоби руху, міфоніми.

Кількісно найбільшу групу склали антропоніми – 31 одиниця (51 %). Серед них можна виокремити такі підгрупи:

· імена – 25 одиниць (81%) :

- Доброго дня, це радіо? - Так... - Мене всі чують? - Так, всі. - І в магазинах всі? - Так. - І на ринках? - І на ринках і в магазинах. - Добре... Петро, молоко не купуй, мама вже купила!

· імена та по батькові – 4 (13%):

Сергій Петрович дуже радів, коли знайшов у зимовій куртці двісті тисяч, але потім засмутився, коли його звільнили з гардеробу.

· прізвища – 2 (6%):

Розмовляють два футбольних коментатори: – Як вам подобається гра цього футболіста? – Він нагадує мені Моцарта. – Але Моцарт ніколи не грав в футбол ! – Саме так!

Ще одна велика група онімів – топоніми – 18 одиниць (30%). Вони також поділяються на семантичні підгрупи:

· власне топоніми – 9 одиниць (50%):

У магазині маленький хлопчик: – А у вас є зошити в кружечок?– Немає. Позаду чоловік: – Хлопче, не мороч тітці голову, глянь яка черга стоїть. Хлопчик відходить, підходить цей чоловік: – Доброго дня, дайте мені глобус України.

· ойконіми – 5 одиниць (28%):

Їхав якось москаль потягом та й мав пересадку в націоналістичному місті Коломия. До наступного потяга залишалося три години і він вирішив прогулятись по місту. Але тут сталася халепа – він заблукав та й подумав, що мабуть буде краще знайти зупинку та доїхати до вокзалу автобусом. Бачить назутріч йому йдуть молоді люди та й запитує: – Хлопци, а где тут у вас останівка? – Хе, зупинка тут неподалік. Але ти москалю вже приїхав.

· ороніми – 3 диниці ( 17%):

Чарівні Карпати, ліс, на пні сидить старий гуцул і точить сокиру, з-поміж дерев до нього підходить хлопчик… Хлопчик з надією і питанням в очах: – Дядя, а где у Вас тут грибы растут? – Гуцул оцінюючи поглядом гостроту леза, похмуро: – А ти їх тут садив, синку?

· гідроніми – 1 одиниця (6%):

Карпати. Два гуцули йдуть по містку через Черемош. Повз них вода проносить людину, яка відчайдушно барахтається і кричить: «Помогите! Спасите! Я не умею плавать! Тону! Я не умею плавать!»

Гуцули: – Куме, ви вмієте плавати? – Ні. – І я теж. Але ж ми не кричимо про це на всю Гуцульщину!

Наступною за чисельністю групою онімів є міфоніми – 5 одиниць (8%): Немає жодних сумнівів! Вас отруїли! – Господи! Лікарю! Як? Чим? – О, будь ласка, не хвилюйтеся! Ми все з’ясуємо на розтині!

У вибірці анекдотів виявлено ще такі типи онімів:

· зооніми – 2 одиниці (3%):

На паркані читаю «Обережно, у дворі злий папуга». Розумію, що це якась дурня. Заходжу. Останнє, що я чув перед втратою свідомості, це голос папуги: «Рекс, ФАС!»

· ігри – 2 одиниці (3%):

– Тебе як звати? – Іван, на честь діда мене назвали, а тебе? – Ігор. – Теж на честь діда? – Ні, на честь Олімпійських Ігор.

· твори мистецтва – 1 одиниця (2%):

Приходить мужик в бібліотеку і каже: – Я у вас книгу взяв «Як заробити мільйон», а тут половина сторінок видерта! Бібліотекар: – Ну і що! Півмільйона теж непогано.

· свята, обряди, ритуали – 1 одиниця (2%):

До баби з дідом в село приїхали 3 внуки. Перший – емо, другий – гот, третій – панк. Баба шепче дідові на вухо: – А відколи то у вересні став Вертеп ходити?

· засоби руху – 1 одиниця (2%):

– Тату, я попав каменем у сусідський «Лексус»! – Іди геть хлопчику, я тебе не знаю!

Отже, як показав кількісний аналіз, оніми в українських анекдотах трапляються один раз на шість текстів. 51 % онімів – антропоніми, що зумовлено антропоцентричним характером мови. Кожен третій онім – топонім. Найменше є онімів, що позначають твори мистецтва, засоби руху та ритуали/обряди/свята. Чи збережеться така тенденція в майбутньому, покажуть подальші дослідження більшої і різноманітнішої кількості українських анекдотів.

Література:

1. Зубко А. Українська ономастика: здобутки та проблеми [Електронний ресурс] / А. Зубко. – Режим доступу: www.history.org.ua/JournALL/sid/15/19.pdf

2. Корнєєва Л. Про деякі типологічні риси українського анекдоту / Л. Корнєєва. – Полтава, 2009. – С. 55-61. - Режим доступу: http://dspace.pnpu.edu.ua/bitstream/123456789/1103/1/Korneva.pdf

3. Суперанская А. В. Общая теория имени собственного /А. В. Суперанская. – М.: Изд. «Наука», 1973. – 368 с.