Організація та методика проведення рухливих ігор у школі.

Панасюк І. В., студ. Пєльтек М.

Гра - суспільне явище, що сформувалося історично, самостійний вид діяльності, властивий людині. Гра глибоко йде коріннями в культуру кожного окремо взятого народу. Його культурну самобутність можна виявити за іграми, у які він відіграє і які придумує. Рухливі ігри є хоча й не переважним, але провідним типом діяльності дітей у дошкільному віці. На сюжети ігор дітей вирішальний вплив виявляє навколишня дійсність. Але це не виключає, а припускає, що в неї постійно вноситься творчість самих граючих, їх невеликий життєвий досвід. Центральним і характерним для ігрової діяльності є створення образних ситуацій і здійснення їх у створюваної дитиною ігровій обстановці. Слово "гра" не є науковим поняттям у точному значенні цього слова. Слова "гра", "відіграти" - надзвичайно багатозначні. Однак, незалежно від характеру ігрової діяльності, під грою (як видом спорту) прийнято розуміти свідому діяльність, спрямовану на досягнення умовної мети, добровільно встановленої самими учасниками й пов'язану із застосуванням ряду правил. Гра як вид діяльності має свої особливості, що відрізняють його від інших видів людських занять. Якщо підсумувати ці особливості, то слід зазначити, що гра - це діяльність, яка є:

1. Добровільної, тобто гравець не зобов'язаний у ній брати участь. При недотриманні цієї умови гра відразу втрачає свою привабливість;

2. Ініціативи пасивності, що не терпить. Цей момент пов'язаний з керуванням своїх дій у грі;

3. Відособленої, тобто, що протікає в точних, заздалегідь певних просторових і тимчасових рамках;

4. Непродуктивн, що не приводить до створення матеріальних благ, матеріальних цінностей;

5. Творчої, даний вид творчості формалізується в умовах і правилах;

6. Ілюзорної, коли учасник усвідомлює, що він діє в рамках умовної реальності на відміну від повсякденного життя.

Гру можна віднести до потреб людину, обумовлених самої природою. Механізми ігрової діяльності, які опираються на об'єктивні фізіологічні й психологічні закономірності:

- емоційна основа. Спостерігаючи за іграми можна помітити той мінливе емоційне тло, яке їх обов'язково супроводжує і який є основою інтересу до цього виду діяльності. При виникненні позитивних емоцій людей проявляє готовність до діяльності. Гра являє собою постійну зміну обсягів інформації, зміни різних ситуацій, їх вибір, реалізація й відновлення й становлять практичну основу гри;

- енергетична сторона. Рухлива, або спортивна гра являє собою чергування двох станів організму - "закупоренности" і неадекватного реагування, що знаходить своє вираження в постійній зміні негативних і позитивних емоцій.

Гра є емоційно пофарбованим видом людської діяльності на відміну від автоматизованих, жорстко запрограмованих дій. У будь якій рухливій грі діє принцип самостимуляції, самооцінки своїх дій. На думку вчених гра займає важливе місце в житті дитини й тому розглядається як один з головних засобів виховання, що викликає активну роботу думки, сприяє розширенню кругозору й удосконаленню психічних процесів і фізичних можливостей. Ігрова діяльність не тільки елемент культури, але виступає, як засіб виховання дітей. Вона цілеспрямована й характеризується багатьом установок й мотиваційних дій. Ігрова діяльність має багато спільного з працею, особливо у дитячому віці.

Результати численних досліджень показують, що гра є домінуючою діяльністю дитини. Діти охоче й з інтересом виконують те, що поза грою може здаватися їм не цікавим і важким. Тому в процесі гри легше впливати на дитину.

Характерні особливості має рухлива гра, у якої відбивається роль рухів у змісті гри. Ці рухи мотивовані сюжетом, спрямовані на подолання різних труднощів, встановлених на путі досягнення мети гри. Таким чином, рухлива гра «уявляє собою свідому ініціативну діяльність, спрямовану на досягнення умовної мети, добровільно встановленої гравцями. Досягнення цієї мети потребує від гравців активних рухових дій. Рухові дії встановлюються правилами гри, виконання яких потребує від гравців ініціативної поведінки в умовах встановлених правил». Рухливі ігри сприяють формуванню в дітей життєво важливих якостей особистості, як: цілеспрямованість, відповідальність, наполегливість у подоланні труднощів. На роль гри в психічному й фізичному розвитку дітей вказують педагоги, психологи, лікарі.

Вивчення й розвиток дітей показує, що в грі ефективніше, ніж в інших видах діяльності розвиваються всі психічні процеси. Зміст рухливих ігор збагачує уявлення й активізує спостережливість, кмітливість, образне мислення, мову. Гра повинна мати своє певне місце в розпорядку дня й в педагогічному процесі в цілому. Рухливі ігри розглядаються і використовуються у фізичному вихованні в таких аспектах, як засіб й метод навчання. Гра може розглядатись, як засіб навчання й корекції для дітей, що мають проблеми в інтелектуальному розвитку. Деякі фахівці розглядають рухливі ігри як найбільш адекватну форму занять фізичними вправами, що сприяють підвищенню природної рухової активності. Використання рухливих ігор поширює арсенал рухових навичок, росте й фізична підготовленість, діти здобувають вміння раціонально використовувати навички в найрізноманітніших, у тому числі, непередбачених ситуаціях. Використання рухливих ігор у процесі фізичного виховання дошкільника буде сприяти розвитку рухових і пізнавальних здібностей дітей.

Багато дітей не мають відповідно до свого віку уявлень про навколишню дійсність, в них не сформована ігрова діяльність, низька мотивація. Без спеціального впливу на дітей ці знання не формуються. Домінуюче положення дитячої ігрової активності особливо в дошкільному й молодшому шкільному віці, висуває одне з перших місць проблему розвитку дитячої творчості, стимулювання якої краще всього здійснюється разом із грою. Рухливі ігри і заняття з елементами спортивних ігор мають оздоровче значення, тому що їх проводять влітку й узимку на відкритому повітрі, що має ефективний засіб загартовування організму дитини.

Для рухливих ігор характерна емоційність. Позитивні емоції є важливою передумовою здоров'я. Досліджено, що позитивні емоції в грі в першу чергу можливості дитини і його індивідуальну реакцію на фізичне навантаження. Кожен педагог повинний знати, як впливають ті чи інші рухливі ігри на організм дитини, для того щоб підбирати їх зміст і навантаження відповідну віку, руховому досвіду, рівню фізичного і розумового розвитку дітей, їх індивідуальним особливостям. Важлива організація рухливої гри, дотримання правил і обмежень, сутність яких зводиться до того, щоб не нашкодити здоров’ю дитини. Зміст і дозування навантаження повинні передбачати поступовість ускладнення ігор, чергування їх по спрямованості, інтенсивності і тривалості, важливо педагогу слідкувати за тим, щоб емоції не переповнювали дитину, що стимулює постійний інтерес до ігрової діяльності. Рухливі ігри мають широкий діапазон впливу на організм і особистість дитини, що створює необмежені можливості впливу на всі сфери життєдіяльності дитини. Цілеспрямовано підібрані рухливі ігри розвивають у дітей дрібну моторику, рівновагу, координацію і точність рухів, поліпшують якість уваги та і., тобто стимулюють розвиток фізичних, психомоторних і інтелектуальних здібностей дітей. Діти віддають перевагу грі іншим формам рухової активності, тому що вона задовольняє природну потребу в емоціях, русі і є прекрасним засобом самовираження.

Кожна рухлива гра має свої зміст, форму й методичні особливості. Зміст рухливої гри становлять: сюжет, правила й рухові дії, що входять у гру й спрямовані на досягнення цілі. Форма рухливої гри - це організація дій учасників, що надає можливість широкого вибору способів досягнення поставленої мети. Форма гри пов'язана зі змістом і обумовлюється їм. У педагогічній практиці використовують два основні види рухливих ігор:

1. Ігри рольові, творчі або вільні, у яких учасники самі намічають план гри, і здійснюють намічену мету.

2.Організовані рухливі ігри із установленими правилами - т.зв. елементарні рухливі ігри. Такі ігри вимагають керівництва з боку дорослих або самого хлопців. Ці ігри діляться:

а) прості некомандні ігри, у яких учасник, дотримуючи правила, бореться в основному за один себе. У цих іграх головне значення набувають особиста ініціатива й уміння доцільне використовувати свої особисті якості, рухові можливості;

б) більш складні, перехідні до командних рухливі ігри, у яких граючі відстоюють свій інтерес у першу чергу, але іноді, по особистім бажанню, допомагають товаришам, виручаючи їх та ін.;

в) командні рухливі ігри, у яких граючі становлять окремі колективи - команди.

У цих іграх відбувається спільна діяльність команд, спрямована на досягнення загальних цілей, підпорядкуванням особистих інтересів інтересам своєї команди. Деякі з командних ігор мають напівспортивний характер, вони більш складні по техніці рухів, тактиці гри й проводяться по чітко встановлених правилах.