Биологические науки/ 8.Физиология человека и животных.

КОПКО І. Є.¹, ФІЛЬ В.М.¹, КУЦ Г.Я.²

¹Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, Україна

²Дрогобицька міська лікарня №1, Україна

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТЕМПІВ БІОЛОГІЧНОГО СТАРІННЯ НАСЕЛЕННЯ

ЗА ПОКАЗНИКАМИ КРОВІ

Вступ. Здоров’я – це психосоматичний стан людини, який характеризується відсутністю патологічних змін і функціональним резервом, достатнім для повноцінної адаптації і збереження фізичної і психічної працездатності в умовах природного середовища [1]. Моніторинг стану здоров’я населення необхідний для виявлення факторів ризику і вжиття відповідних заходів на особистому, сімейному (сімейним лікарем) та популяційному рівнях. Оцінювати стан здоров’я людини потрібно не за ознаками хвороби, а за критеріями здоров’я. Критерієм оцінки ефективності функціонування превентивної системи охорони здоров’я може бути тільки динаміка кількісних показників здоров’я різних вікових груп – засвідчують тести здоров’я. І тільки кількарічна тенденція покращення показників здоров’я може засвідчити про перспективу зниження захворюваності та збільшення тривалості життя людей. Результати досліджень свідчать [2, 5, 7, 12], що вагоме значення при характеристиці здоров’я людини має оцінка його біологічного віку.

Біологічний вік (БВ) – це показник рівня зношеності структури та функції певного структурного елементу організму в цілому, виражений в одиницях часу шляхом співвідношень значень виміряних індивідуальних біомаркерів з еталонними середньопопуляційними кривими залежностей змін цих біомаркерів від календарного віку [2]. Критеріями оцінки БВ можуть бути морфологічні, функціональні, біохімічні, імунологічні, цитохімічні показники, цінність яких у визначенні ступеня дозрівання організму змінюються в залежності від етапів постнатального онтогенезу. Паспортний вік наростає в усіх однаково. БВ прямо пропорційно залежить від стану здоров’я.

Активізація досліджень цієї проблематики в останні роки зумовлена зниженням показників стану здоров’я населення різних вікових груп, зокрема передчасним “зношуванням”, старінням організму [2, 8, 12]. Існують різні підходи до оцінки біологічного віку. Всі методи не отримали широкого розповсюдження серед валеологів і практикуючих лікарів у зв’язку з вимогами при їх використанні спеціального обладнання і знання авторських змін навіть в загальноприйнятих методиках обстеження.

На сьогоднішній день немає єдиних підходів до того, які біомаркери дають достовірні дані про дійсний вік індивідуума, що диктує продовження наукових пошуків у даному напрямку.

Дослідження проведено згідно плану науково-дослідної роботи кафедри анатомії, фізіології та валеології Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Мета досліджень: вивчити особливості темпу старіння в різних вікових групах на основі визначення біологічного віку за лабораторними показниками крові та проаналізувати їх інформативність.

Матеріал та методика досліджень. Було обстежено 33 людини, про стан їх здоров’я судили з аналізу історій хвороби, анамнестичних даних, результатів медичного огляду. З вибірки виключались ті хворі, які в анамнезі мали інфаркт міокарда, інсульт та стан декомпенсації фізіологічних систем.

Всі обстежувані були розподілені на п’ять вікових груп: 20-29 років, 30-39 років, 40-49 років, 50-59 років та 60-69 років.

Аналізували загальний та біохімічний аналіз крові, який проводився в класичному варіанті. Для визначення біологічного віку використовували методику Белозеровой Л.М. [4]:

БВ = 91,1512 – 1,17 * М + 0,5683 * ШОЕ – 0,4346 * ЗБ + 2,2088 * М₁ – 0,6613 * К

де М – моноцити, ШОЕ – швидкість осідання еритроцитів, ЗБ – загальний білок, М₁ – сечовина.

Належний біологічний вік (НБВ) як показник популяційного стандарту визначали за формулою:

НБВ = 53,2891 + 0,2793 * КВ

Оцінка старіння обстежуваного контингенту включала такі етапи: обчислення дійсного значення БВ для кожного індивіда; обчислення належного значення БВ (НБВ) за календарним віком; зіставлення дійсного і календарного віку. Темп вікових змін розраховували за різницею між БВ і НБВ.

Для проведення статистичного аналізу користувалися пакетом програм “Microsoft Excel 2007” та “Statistica 6,0”.

Результати дослідження та їх обговорення. БВ є адекватним методичним інструментом вивчення здоров’я населення, що визначається як відповідність індивідуального морфо-функціонального рівня деякій середньостатистичній нормі даної популяції і відбиває нерівномірність розвитку, зрілості і старіння різних фізіологічних систем і темп вікових змін адаптаційних можливостей організму [2].

В табл. 1 подані значення біологічного віку та належного БВ. Згідно з цими результатами біологічний вік був вище НБВ у віковій групі 40-49 років та 50-59 років, що свідчить про прискорений темп старіння. У віковій групі 30-39 – років найнижчі показники БВ, що дає підстави припустити про уповільнений темп старіння. Отже, можна стверджувати, серед осіб першого зрілого віку БВ був менше або збігався з паспортним, що можливо підтверджує – швидкість старіння найбільша на ранніх стадіях розвитку, а найменша – на заключних етапах онтогенезу [1, 2, 5, 6]. Вважається, що при фізіологічному темпі старінні організму його хронологічний та біологічний вік повинен співпадати, це ми спостерігали у віковій групі 60-69-років.

Таблиця 1.

Середньостатистичні дані розрахунку БВ за показниками крові (n=33)

Вікові групи	Вік	НБВ	БВ
20-29 (n=7)	26,61,32	60,690,36	58,174,79
30-39 (n=6)	341,26	62,880,35	55,153,47
40-49 (n=6)	45,501,11	66,040,32	74,782,74
50-59 (n=8)	55,251,14	68,720,31	74,302,32
60-69 (n=6)	66,172,61	71,630,58	66,712,78

Динаміка середньостатистичних показників, які використовуються для визначення БВ та НБВ, дає можливість нам виявляти групи ризику з метою подальшого поглибленого обстеження та прогнозувати і планувати профілактичні заходи, що впливають на темп старіння. Особливо це стосується осіб яким понад 40 років, коли значно зростає роль вікових процесів в формуванні патологічних станів [2] і підтверджується нашими дослідженнями [12]. Найважливішими наслідками вікових процесів є зниження тривалості життя, порушення головних життєвих функцій і звуження діапазону адаптації, що може впливати на розвиток хворобливих станів. Зниження БВ від належної величини на 6 років є критичним рівнем між нормою і патологією. Особи, чий БВ значно перевищує популяційний еталон, складають одну з найбільш численних груп ризику по відношенню до виникнення хвороб, втрати працездатності та смерті [9, 11]. Отже, обчислення індивідуального показника БВ дає можливість оцінити ступінь передбачувальних порушень здоров’я та здійснювати прямий прогноз можливого розвитку певних захворювань у даного індивіда.

При розрахунках індивідуального віку за показниками крові у досліджуваному віковому діапазоні від 20-69 років даний контингент розподіляли на функціональні класи за Л.М.Белозеровой [4]. В результаті даного розподілу ми виявили наступну закономірність (табл. 2): вікова група 40-49 є найбільш уразливою. У цієї вікової групи виявлено найбільшу кількість осіб з прискореним темпом старіння (83,4%). Згідно даних Ахаладзе М. Г. [2], у західноукраїнській популяції у чоловіків спостерігається подібна тенденція до вікової групи 40-49 років включно.

Таблиця 2.

Характеристики темпів біологічного старіння у різних вікових груп (n=33) %.

Функціональні класи	20-29 рр	30-39 рр	40-49 рр	50-59 рр	60-69 рр
1 клас сповільнений темп старіння	28,6	33,3	0	12,5	50
2 клас Фізіологічний темп старіння	28,6	50	16,6	37,5	50
3 клас Прискорений темп старіння	42,8	16,7	83,4	50	0

У наших дослідженнях ми отримали наступні результати, а саме: найбільша кількість осіб з уповільненим темпом старіння спостерігається у віковій групі 30-39 років (33,3%), з фізіологічним темпом старіння у віковій групі 60-69 років (50%) і з прискореним темпом старіння – 50-59 років (50%), 20-29 років – 42,8%. Показники БВ для вікової групи (20-69 років, у порівнянні з середньостатистичними даними інших авторів [2] суттєво не відрізняються. Так, в роботах [7, 9, 12], які використовували методику Войтенко, спостерігається не відповідність паспортного і біологічного віку, особливо це характерно для молодого організму. Це значне випередження БВ можна інтерпретувати як ознаку зниження рівня здоров’я людини. Із збільшенням БВ відбувається напруга регуляторних механізмів, і зниження рівня резервних можливостей організму, які забезпечують фундамент здоров’я людини [3]. Погіршають показник БВ підвищена маса тіла, знижений індекс фізичної активності [6], шкідливі звички [9], хронічні захворювання ініціюють синдром прискореного старіння [2].

Згідно з адаптаційно-регуляторною теорією старіння, кожна біологічна система має відповідний потенціальний запас своїх функціональних можливостей, спрямованих на збереження своєї внутрішньої структури та функції – гомеостазу [6, 10]. Кожен біомаркер старіння має як свої переваги, так і недоліки. На нашу думку перевагами розрахунку БВ за показниками крові є широке використання аналізів в медицині, простота виконання, яка не потребує спеціальної підготовки чи складного обладнання, але надає інформацію про темпи біологічного старіння організму. Можна рекомендувати для скринінгових досліджень діагностики темпів біологічного старіння.

Висновки. У наших дослідженнях ми отримали наступні результати, а саме: найбільш уразливою є вікова група 40-49 – років; найбільша кількість осіб з уповільненим темпом старіння спостерігається у віковій групі 30-39 років (33,3%), з фізіологічним темпом старіння у віковій групі 60-69 років (50%) і з прискореним темпом старіння – 20-29 років та 50-59 років (42,8%; 50%).

Використання методики визначення БВ за аналізом крові в повсякденній практиці сімейних лікарів призведе до активізації профілактичного напрямку формування превентивної системи охорони здоров’я в медицині, що є актуальним у плані покращення рівня індивідуального здоров’я та якості життя сучасної людини.

Література

1. Апанасенко Г. Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека / Апанасенко Г. Л. – СПб.: МГП “Петрополис”, 1992. – 123 с.

2. Ахаладзе М. Г. Оцінка темпу старіння, стану здоров’я і життєздатності людини на основі визначення біологічного віку : дис. ... д-ра наук : 14.03.03 / Микола Георгійович Ахаладзе. – К. , 2007. – 284 с.

3. Булич Э. Г. Здоровье человека: Биологическая основа жизнеде-ятельности и двигательная активность в ее стимуляции / Э. Г. Булич, И. В. Муравов – К. : Олимпийская литература, 2003. – С.276-277.

4. Белозерова Л.М. Определение биологического возраста по анализу крови / Л. М. Белозерова // Клиническая геронтология. – 2006. – Т. 12, № 3. – С. 50-52.

5. Войтенко В. П. Методика определения биологического возраста / В. П. Войтенко, А. В. Токарь, Э. С. Рудая // Вопросы геронтологии. – 1989. – № 11. – С.9-16.

6. Коробейніков Г. Біологічні механізми старіння і рухова активність людини / Григорій Коробейніков // Фізична ктивність, здоров’я і спорт. – 2010. – № 2. – С. 3-13

7. Лошицька Т. І. Біологічний вік та темпи старіння організму студентів / Т. І. Лошицька // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХХПІ. – 2010. – № 7. – С. 50-52.

8. Присяжнюк С. І. Взаємозвязок біологічного віку та стану фізичної підготовленості студентів Національного аграрного університету / С. І. Присяжнюк / Теорія і практика фізичного виховання. – № 1. – 2004. – С.21-25.

9. Решетюк А. Л. Визначення функціонального віку та темпів старіння людини / А. Л. Решетюк, О. А. Поляков, Г. В. Коробейніков // Методичi рекомендації. – К. : МОЗ України, 1996. – 8 с.

10. Фролькис В. В. Старение и увеличение продолжительности жизни / В. В. Фролькис. – Л. : Наука, 1988. – 239 с.

11. Arking R. Biology of Aging: Observations and Principles / R. Arking. – Englewood Gliffs N. J. : Prentce Hall Inc. – 1991. – 203 р.

12. Fil V. Biological age as a diagnostic biomarker level of health of students / V. Fil, I. Kopko // Journal of Physical Education & Health. – 2012. – vol. – 1 (3). – р. 37-42.