Экономические науки/10.Экономика предприятия

к.е.н., доцент Богацька Н.М., Паламарчук А.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективної діяльності суб'єктів господарювання

Інноваційна діяльність відіграє визначальну роль у економіці будь-якої країни. Економічно розвинені держави світу приділяють належну увагу її фінансуванню. В Україні, на жаль, спостерігаються негативні тенденції у розмірах державних асигнувань на інноваційну діяльність, що у свою чергу зумовлює певну залежність від іноземного інвестування. Актуальність даної теми визначається, насамперед, необхідністю глибинного наукового осягнення основного об’єкта дослідження – інвестування інноваційної діяльності як одного з головних рушіїв розвитку економіки зокрема та суспільства в цілому.

Дослідженням проблеми інвестування інноваційної діяльності займалося багато вітчизняних та зарубіжних вчених: Б.П.Щукін, І.П.Мойсенко, Л.І.Михайлова, П.Л.Микитюк, М.П. Гречан, Н.В.Гаман та ін..

Іноземні інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками в промисловість, сільське господарство, транспорт і інші галузі економіки: вивіз вітчизняного капіталу в інші країни [2].

Інвестиційна діяльність – важлива складова економічного життя, адже саме вона сприяє ефективному, успішному розвитку економіки будь-якого типу [8]. Останнім часом в Україні дуже гостро постає потреба у великих іноземних інвестиціях.

До факторів, що визначають динаміку іноземних інвестицій належать:

– внутрішня політична стабільність;

– характер та темпи здійснення ринкових реформ;

– стабільність економічного законодавства;

– гарантії недоторканості приватної власності та закордонних вкладень;

– сприятливі зовнішньоекономічні умови [4].

У подоланні гострої економічної кризи в Україні велика надія покладається на іноземні інвестиції. В 2012 р. іноземні інвестори вклали в економіку України більше $ 5,6 млрд. Згідно з оприлюдненою інформацією , обсяг накопичених прямих іноземних інвестицій ( ПІІ) до кінця 2013 р. досяг $ 58100 млн , збільшившись за рік на 5,2 % , або $ 3,02 млрд.

Найефективнішим джерелом зовнішнього фінансування є прямі іноземні інвестиції, у разі здійснення яких весь ризик бере на себе інвестор. Проте Україна, як і раніше, посідає одне з останніх місць серед країн Східної Європи за обсягами прямих іноземних інвестицій. Збільшення портфельних інвестицій на сьогодні обмежено можливостями ринку державних цінних паперів та низькою ініціативою на ринку цінних паперів, емітованих підприємствами [9].

Практика залучення іноземних інвестицій в Україну засвідчує, що обсяг капіталовкладень значно відрізняється в різних її регіонах. Інвестори, як правило, надають перевагу промислово розвинутим і географічно вигідно розташованим регіонам. Так, у Києві зосереджено 30 % усіх прямих іноземних інвестицій у 2013 р., у Київській області - 9,3 %; Запорізькій - 8,2 %; Одеській - 6,6 %; Дніпропетровській - 6,4 %; Донецькій - 6,4 %, в решті регіонів - 25,5 % [10].

У 2013 р. сталися позитивні зрушення в іноземному інвестуванні в Україну. Цьому сприяла цілеспрямована політика Уряду яка зміцнила довіру інвесторів до України. Вважається, що вибір інвестором місця вкладення капіталу обумовлюється переважно:

-привабливістю країни з погляду витрат - вартості робочої сили, кадрових ресурсів, наявності розвиненої інфраструктури, розвиненості фінансових ринків, характеристики податкової системи;

-привабливістю країни з погляду збуту - розвиненості місцевого ринку та стану конкуренції на ньому, відкритості країни для міжнародної торгівлі;

-привабливістю країни з погляду особливостей культури, історичного розвитку, політичної стабільності[3].

Іноземні інституційні інвестори в Україні представлені міжнародними фінансово-кредитними інституціями, фондами та банками. Найбільш впливовою міжнародною валютно-кредитною системою, потенційним інвестором інноваційної діяльності є група Світового банку, яка включає Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Міжнародне агентство розвитку (МАР), Міжнародне інвестиційне гарантійне агентство (МІГА) [6].

Діяльність іноземних інвесторів на території України регулюється Законами України "Про режим іноземного інвестування”, “Про захист іноземних інвестицій в Україні”, “Про правовий статус іноземців”, “Про інвестиційну діяльність”.

Згідно з законодавством України, іноземні інвестори можуть здійснювати прямі реальні чи портфельні інвестиції у таких формах, як:

– часткова участь іноземних інвесторів у підприємствах України;

– створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам;

– придбання діючих підприємств;

– придбання рухомого та нерухомого майна [7].

На сучасному етапі недоліком законодавчої бази України, котра визначає процес іноземного інвестування є невизначеність процесів іноземного кредитування, створення кредитних співтовариств, концесій, надання прав власності на землю; не опрацьовано також механізми державного страхування іноземних інвестицій, створення страхових фондів. І хоча нині вживають певних заходів щодо створення автоматизованої інформаційної системи оперативного пошуку іноземних інвесторів, усе це перебуває в зародковому стані [5].

Виходом із цього становища, на наш погляд, може бути обґрунтування раціональної інвестиційної політики, у якій чільне місце посядуть система державного регулювання й реформування структури власності на основі приватизації та концепція технічного переустаткування промислового виробництва із залученням коштів іноземних інвесторів.

Досягти зазначених цілей можна за умови розробки й реалізації вітчизняної стратегії залучення іноземного капіталу. Особливо нагальним і виваженим має бути розв'язання проблеми залучення іноземних інвестицій у період важкої економічної кризи в Україні. При цьому дуже важливо зацікавити зарубіжних партнерів, знайти баланс наших та їхніх інтересів, реалізувати проекти, які економічно вигідні вітчизняним і закордонним партнерам.

Для нашої держави залучення іноземних інвестицій є досить важливим, тому що це приведе до:

- Створення нових, високооплачуваних робочих місць.

-Кращого задоволення потреб внутрішнього ринку. Виробництво продукції підприємствами за участю іноземних інвестицій, зазвичай, є дешевим, якіснішим і забезпечується широким сервісним обслуговуванням на відмінну від продукції вітчизняних товаровиробників [1].

-Залучення новітньої техніки і технологій, які сприяють підвищенню конкурентоспроможності країни на світових ринках.

Варто зазначити, що в Україні спостерігається несприятливий інвестиційний клімат, який стримує надходження іноземних інвестицій. Несприятливий інвестиційний клімат пов'язаний в першу чергу з нестабільністю політичної ситуації в Україні.

Отже, нам потрібно створити сприятливий інвестиційний клімат, який би полягав не тільки в залученні визначеного обсягу іноземних інвестицій, але й у конкретних умовах їхнього застосування. Для інвестиційного клімату держави необхідно удосконалити законодавчу базу, орієнтовану на ринкові відносини; використовувати різні організаційно-правові форми підприємств за участю іноземного капіталу; створити єдину цілісну систему державного регулювання інвестиційних процесів, що охоплює відповідну структуру щодо роботи з іноземними інвесторами, механізм реалізації державної політики залучення капіталу, координацію діяльності з міжнародними організаціями.

Література:

1.Бодров В.Г., Рибалкін В.О. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академвидав, 2004. – 672с.

2.Борщ Л.М.   Інвестування: теорія і практика: Навчальний посібник -К.: Знання, 2005. -470с.

3.Грідасов В. М.   Інвестування: Навчальний посібник. -К.: Центр навчальної літератури, 2004. -163с.

4.Денисенко М.П Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: монографія / За ред.: М.П.Денисенка, Л.І.Михайлової. – Суми: Університетська книга, 2008. – 1049 с.

5.Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник – К.: КНЕУ, 2003. – 503 с.

6.Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник / Міністерство освіти і науки України. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 349 с.

7.Михайлова Л.І., Турчіна С.Г. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 247 с.

8.Стадник В.В., Йохна М.А. Інноваційний менеджмент: навчальний посібник – К.: Академвидав 2006. – 463 с.

9. Шик Л. М. Стан іноземного інвестування в Україну: проблеми та шляхи їх вирішення / Л. М. Шик, Н. Є. Скоробогатова // Вісник Запорізького національного університету. – 2010. - № 3 (7). - С. 217-224.

10. Офіційний сайт державного комітету статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/