Економічні науки/10.Економіка підприємства

К.е.н., доц. Отливанська Г.А., маг. Мінчакова І.О.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

Теоретичне обґрунтування змісту економічної стійкості підприємства

На даний момент головною метою й умовою функціонування підприємства стає одержання доходу в процесі своєї діяльності, задоволення попиту покупців, контроль за оптимізацією витрат, конкурентоздатність й інших. Основним економічним інтересом підприємства стає досягнення економічної стійкості підприємства.

Метою даної публікації є теоретичне обґрунтування змісту економічної стійкості підприємства, за допомогою аналізу різних думок вчених-економістів, щодо визначення даного терміна.

Дослідження теоретичних та практичних аспектів економічної стійкості підприємства можна зустріти в роботах відомих західних вчених і вітчизняних вчених-економістів, як: І.Я. Богданов, П.В. Окладський, Барканов А.С., Омельченко І.Н., А.Н. Азріліяна, О.В. Ареф’євої, Н.В. Шандової, Д.М. Городинської, А.В. Севастьянова, Г. Станслера, Ю.А. Сімеха.

Разом з тим, залишаються недостатньо освітленими питання щодо сутності та змісту категорії економічної стійкості підприємства. У зв’язку з цим існує необхідність в удосконаленні визначення поняття економічної стійкості підприємства на основі узагальнення і порівняння існуючих підходів до трактування цієї категорії.

На підставі проведеного аналізу теоретичних досліджень зарубіжних і вітчизняних вчених, зокрема Азрилиян А.Н. [1], Ареф’єва О.В. [2], Іванов В.Л. [3], визначимо поняття економічної стійкості підприємства.

На нашу думку, економічна стійкість підприємства – це рівноважний збалансований стан економічних ресурсів, що забезпечує стабільну прибутковість і нормальні умови для розширеного відтворення стійкого економічного росту в тривалій перспективі з обліком найважливіших зовнішніх і внутрішніх факторів.

Економічна рівновага – стан економічної системи ринку, яка характеризує наявністю збалансованості, зрівноважування двох різнонаправлених факторів (наприклад: витрати й доход, попит та пропозиція).

Під станом стійкості розуміється здатність економічної системи, що потрапила під несприятливі відхилення за межі її припустимим значенням, повернутися у стан рівноваги за рахунок власних ресурсів, позикових, перепрофілюваннях виробництв та ін.

Під економічними ресурсами розуміються всі природні, людські й зроблені людиною ресурси, які використаються для виробництва товарів і

послуг.

Основною метою економічної стійкості є забезпечення підприємства стабільною працею, а також утримання певної рівноваги й мінімального ризику для підприємства при зміні внутрішніх і зовнішніх факторів за допомогою економічних, фінансових й організаційних заходів.

Сучасний підхід до розуміння економічної стійкості не має комплексного системного вирішення і є досить одностороннім, оскільки він обмежується рамками фінансових категорій. Стійкість передбачає здатність системи утримувати її у заданих параметрах. Для досягнення стійкого стану підприємство, яке є відкритою соціально-економічною системою, повинно володіти здатністю відображати негативний вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, направлений на зміну стійкості підприємства як системи. З цього погляду класичним можна вважати визначення, що характеризує стійкість як стан системи або постійність послідовності з'єднання певних її елементів у часі в процесі її перетворень.

Інші науковці під стійкістю підприємств розуміють їхню здатність протистояти різним негативним як природним, так і економічним впливам. Це означає не тільки можливість долати несприятливі явища й уміння пристосовуватись до них, використовувати їх з найбільшим ефектом для підприємств. Деякі економісти під стійкістю розуміють такі властивості підприємств, які дають їм можливість в різних умовах, незалежно від ступеню відхилення їхніх характеристик від оптимальних, виготовити задану кількість кожного виду продукції необхідної якості з найменшими витратами. Інакше кажучи, стійкість підприємств це їхня здатність протистояти негативним внутрішнім і зовнішнім впливам та уміння пристосуватися до змінних умов. У такому визначенні враховується також необхідність створення комплексу умов достатнього для того, щоб зменшити негативні наслідки можливої нестабільності внутрішньогалузевого і міжгалузевого зв'язків.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити певні узагальнення. Будь-яка цілеспрямована система повинна у процесі свого функціонування виконувати поставлені перед нею завдання. З позиції підприємств економічну стійкість можна розглядати як здатність системи зберігати свій працездатний стан щодо досягнення запланованих результатів за наявності різних впливів збурення. Збурення можуть викликати тимчасові відхилення координат стану системи у межах заздалегідь визначених допусків, але з припиненням впливів стійка система повинна повертатися у вихідне положення. Більше того, стійкість підприємства має забезпечуватись у будь-яких умовах і ситуаціях, що виникають як всередині системи, так і в навколишньому середовищі.

Література:

1.Азрилиян А.Н. Большой экономический словарь: 22000 терминов / А.Н. Азрилиян (ред.) и др. // 4-е изд., перераб. и доп. — М.: Ин-т новой экономики, 1999. – 1245 с.

2.Ареф’єва О.В. Оцінка рівня економічної стійкості підприємств сфери послуг / О.В. Ареф’єва, Д.М. Городянська // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №6. – С.106.

3.Іванов В.Л. Управління економічною стійкістю промислових підприємств (на прикладі підприємств машинобудівного комплексу): навч. посіб. / В.Л. Іванов // Луганськ: СНУ ім. В.Даля. – 2005. – 268 с.