Бусарєв В.В.

Київський національний університет будівництва і архітектури

Проблеми та перспективи імплементації сучасних методик бюджетування як інструмент удосконалення системи фінансового менеджменту підприємств

Сучасна система управління підприємством базується на прогнозуванні та плануванні всіх фінансових потоків, які опосередковують як виробничу, так і господарську діяльність, забезпечують контроль за створенням та використанням матеріальних, трудових, грошових ресурсів. У вітчизняній управлінській практиці значення фінансового прогнозування і планування невиправдано принижене. Зміна принципів управління в останні роки обумовила актуальність проблеми розвитку бюджетування в Україні. Це зумовлює необхідність створення ефективної системи здійснення бюджетування на вітчизняних підприємствах.

Бюджетування - це найважливіший елемент системи управління підприємством, а не просто інструмент фінансового менеджменту. За змістом бюджетування являє собою технологію планування, обліку, контролю й аналізу фінансових, інформаційних і матеріальних потоків, а також отриманих результатів. Ця технологія охоплює всі функціональні сфери діяльності підприємства: маркетинг, адміністрування, управління персоналом, виробництво, закупівлі, контроль якості, дослідження, продаж [2, c. 81].

Завдяки бюджетуванню підприємство має змогу прогнозувати й управляти платоспроможністю, контролювати ліквідність балансу, обґрунтовувати і вибирати джерела збільшення фінансових ресурсів і на цій базі зміцнювати свою конкурентну позицію. За допомогою інструментарію бюджетування підприємство має змогу ефективно виконувати такі завдання:

Ø втілити розроблені стратегічні завдання в форму конкретних фінансових показників;

Ø забезпечити відтворювальний процес необхідними джерелами фінансування;

Ø виявити внутрішні резерви збільшення доходів та способи їх мобілізації;

Ø узгодити показники виробничого плану з наявними фінансовими ресурсами, необхідними для його виконання;

Ø обґрунтувати найбільш вигідні напрями і проекти інвестування коштів;

Ø дбати про інтереси інвесторів та акціонерів при розподіленні прибутків;

Ø здійснювати контроль за фінансовим станом та платоспроможністю підприємства, що за алгоритмом включає наступні етапи:

Ø розробка правил, процедур, які реалізують та регламентують бюджетне управління;

Ø розробка й оптимізація бізнес-процесів планово-бюджетного управління (у т.ч. на основі функціонально-вартісного аналізу);

Методами постановки бюджетування є процедури експертного консультування: установчі та експертні інтерв'ю, аналіз документів, збір даних, формалізований опис бізнес-процесів, побудова карт, схем і моделей бізнес-процесів на основі вартісного аналізу функцій (Асtіvity-Based Costing та Due Diligence). Дані методи базуються на технології структурного аналізу й проектування (Structured Analysis and Design Techniques - SADT). Вартісний аналіз функцій створює умови для застосування нових технологій управління для прийняття стратегічних маркетингових та інвестиційних рішень, удосконалювання бізнес-процесів.

При побудові системи бюджетування можливе виконання наступних блоків робіт (Рис.1):

Рис.1. Розробка схеми бюджетування, що відображає основні бізнес-процеси підриємства.

Дью Ділідженс (від англійського Due Diligence, що в перекладі означає забезпечення належної сумлінності) - це процедура формування об'єктивного уявлення про об'єкт інвестування, що включає в себе інвестиційні ризики, незалежну оцінку об'єкта інвестування і безліч інших факторів.

В першу чергу Дью Ділідженс спрямований на всебічну перевірку законності й комерційної привабливості планованої угоди або інвестиційного проекту. Проте важливу роль відіграє так само відіграє і повнота інформації, що надається при даному виді перевірки, що дозволяє інвесторам або діловим партнерам більш глибоко оцінити всі переваги і недоліки співпраці.

Спочатку термін Due Diligence прийшов у консалтинговий бізнес з банківської сфери і мав на увазі комплексну систему збору та аналізу інформації про потенційних або існуючих клієнтів і партнерів, яка призначалася банками для захисту власності від можливих збитків. Однак на сьогоднішній день це поняття перестало бути прерогативою банківського сектора. Тепер процедура Дью Ділідженс як правило означає проведення всебічного аналізу діяльності підприємства з точки зору фінансових аналітиків, аудиторів і юристів, причому кожна група фахівців готує для замовника детальний звіт про стан підприємства.

Бюджет підприємства, як і будь-який з інструментів управління фінансовою діяльністю підприємства, базується на науково обґрунтованих принципах, практичне застосування яких є необхідною умовою ефективності процесу бюджетування. Найважливішими серед таких принципів є:

·         принцип повноти, який полягає у тому , що розроблення бюджету має охоплювати всі сторони діяльності та усі підрозділи підприємства;

·         принцип обґрунтованості та реальності, який виходить із необхідності пріоритету реалізації продукції над її виробництвом та врахуванням обмеженості ресурсів, які є в розпорядженні підприємства;

·         принцип інтегрованості, що зумовлюється потребами тісного взаємозв’язку (як горизонтально, так і вертикально) між різними видами і рівнями бюджетів;

·         принцип гнучкості, який допускає при розробленні й виконанні бюджетів можливість їх коригування при зміні внутрішніх чи зовнішніх умов діяльності підприємства;

·         принцип економічності полягає у тому , що витрати на бюджетування повинні раціонально співвідноситися з отриманими результатами[1, c. 20-21].

У результаті компанія отримує ефективний інструмент оперативного управління, використання якого дозволить планувати фінансово-господарську діяльність, направити діяльність всіх підрозділів на досягнення певного фінансового результату, оптимізувати фінансові потоки, вчасно виявляти відхилення планових та фактичних показників і оперативно корегувати діяльність у разі необхідності.

Література:

1. Бирман Х. Планирование капиталовложений // Финансовое планиро-вание и контроль : [учеб. пособ.] / под ред. М. А. Поукока, А. Х. Тейлора ; пер. с англ. А.Г.Пивовара. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 479 с.

2. Інноваційний розвиток підприємства: кол. монографія// [Федоренко В.Г., Лагутін Г.В., Воронкова Т.Є., Рижакова Г.М.] за ред. В.Г. Федоренка,– К.: КНУБА, 2014. – 450 с.