Економічні науки / 13. Регіональна економіка

К.г.н., доцент Марченко О.А.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Кадровий потенціал туристичної галузі України та напрями його удосконалення у регіонах

На сьогодні в Україні та у її регіонах зокрема сформовано висококваліфікований кадровий корпус працівників оздоровчо-спортивного туризму, а також громадського активу. Організаційними та методичними центрами розвитку оздоровчо-спортивного туризму є туристичні клуби та секції. Діє спеціалізована контрольно-рятувальна служба. Світовий досвід свідчить, що для просування національного туристичного продукту на зовнішньому ринку потрібна централізована діяльність у цьому напрямі за організаційної та фінансової підтримки держави. Адже окремо взята фірма чи асоціація, підприємство або навіть кластер не може широко масштабно рекламувати національний туристичний продукт.

Наприклад, у Великій Британії існує державна структура, яка займається дослідженням туристичного ринку та рекламно-інформаційною діяльністю, пропагуванням цієї країни як туристичної держави на світовому туристичному ринку. Її складовою є мережа з 70 туристичних представництв у різних країнах світу, що є найперспективнішими ринками для реалізації британського продукту. Держава виділяє 80 млн. фунтів стерлінгів на рік для проведення ринкових досліджень, рекламно - маркетингової діяльності, у тому числі участі у міжнародних туристичних салонах, ярмарках, виставках, біржах, видання рекламно-інформаційної продукції різними мовами, а також утримання закордонних туристичних представництв.

Аналіз результатів проведених маркетингових досліджень свідчить, що 1,0 фунт стерлінгів, вкладений у туризм, дає 27,0 фунтів прибутку від кожного туриста, що відвідує країну, з них 4,0 фунти повертаються до державного бюджету у вигляді податків. Уряд Греції щорічно виділяє на інформаційно-рекламну діяльність понад 10 млн., Туреччини - 65 млн., Угорщини - 14 млн. дол. США. Тому на часі є створення туристичних представництв у зарубіжних країнах, їх завданням є розширення зв’язків і розповсюдження об’єктивної інформації про Україну, її туристичний потенціал, особливості туристичних підприємств, їх розміщення та спеціалізацію [1].

Відсутність українських представництв туристичних підприємств за кордоном призводить до виникнення певного кола проблем, з якими стикаються українські туроператори. Зокрема, більшість громадян зарубіжних країн до цього часу ототожнює Україну та Росію, внаслідок чого туристичні ресурси України не беруться до уваги, а Україна як туристична держава мало відома. Це підтверджує підготовлений СОТ прогноз, згідно з яким у десятку країн - лідерів туризму в 2020 р. увійдуть такі країни: Китай, США, Франція, Іспанія, Гонконг, Італія, Велика Британія, Мексика, Російська Федерація, Чеська Республіка.

Про Україну взагалі мова не йде, незважаючи на її потужний туристичний потенціал. Не налагоджено розповсюдження інформації щодо інвестиційної туристичної привабливості України. Це не сприяє збільшенню потоку туристів, які б бажали відвідати нашу країну, та відповідно не дозволяє підвищити завантаження підприємств готельного господарства. Особливо це проявилося у період Євро 2012 та після нього. Планується розширити систему інформування щодо туристичних можливостей України через засоби Інтернету, телеканалами провідних туристичних систем. Важливим є державна підтримка участі вітчизняних туроператорів у престижних міжнародних ярмарках, салонах та біржах.

Велику роль у конкурентоспроможності туристичного бізнесу відіграє кадрова політика. Підготовка кадрів для туристичних підприємств традиційно була пов’язана лише з підвищенням кваліфікації працюючих, що за відсутності базової освіти не вирішувало кадрової проблеми. Чисельність працівників туристичної галузі України становить близько 100 тис. чол., а з урахуванням інших галузей національного господарства (транспорт, торгівля, зв’язок тощо) туризм надає роботу 1,8-2,0 млн. чол. [2].

Розвиток туристичних підприємств в Україні як фактор формування регіональної економіки обумовлює необхідність створення галузевої системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, яка б виховувала фахівців, здатних в умовах конкуренції працювати індивідуально та продуктивно. Це далеко не повний перелік заходів, які сприяли динамічному розвитку туристичної індустрії, послідовному збільшенню обсягів надання послуг без залучення коштів з державного бюджету. Крім того, незважаючи на соціально - економічні труднощі останніх років, туристична індустрія України стала тією галуззю, яка з року в рік стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту. За розрахунками, проведеними згідно з рекомендаціями СОТ, обсяг споживання товарів і послуг туристичної та інших галузей економіки, забезпечений внутрішніми та міжнародними туристичними потоками, становив у 2013 р. близько 25 млрд. грн. [2; 3].

Конкурентна боротьба посилюється, коли туристичні продукти туристичних підприємств недостатньо диференційовані. Диференціація туристичного продукту має можливість урізноманітнювати конкурентну боротьбу через їх примушування шукати нові шляхи підвищення якості туристичних послуг. Конкурентна боротьба має тенденцію до посилення, коли вихід із ринку стає дорожчим, ніж продовження конкуренції. Ці та інші фактори і їх реальний прояв переконливо свідчать, що конкурентне середовище на туристичному ринку повинно бути предметом самостійного вивчення і оцінки, а відносини між суб’єктами ринку, які складаються в ході конкурентної боротьби і визначають інтенсивність конкуренції, є важливим напрямом діяльності туристичної галузі.

Література:

1. Александрова А.Ю. Международный туризм: учебник [для высш. учеб. заведений] / А.Ю. Александрова. – М. : Аспект Пресс, 2002. – 470 с.

2. Статистичний щорічник Чернівецької області за 2009 рік / Головне управління статистики у Чернівецькій області. – Чернівці, 2010. – 486 с.

3. Темник І. О. Стимулювання інституційно-інноваційного розвитку економіки України через реалізацію макропроектів міжнародного туризму / І.О. Темник // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – №10. – С.20-23.