Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність

Нго Ван Хой

Одеський національний політехнічний університет

К.е.н. Станіславик О.В.

Одеський національний політехнічний університет

К.е.н. Коваленко О.М.

Одеський національний політехнічний університет

Особливості функціонування транспортного

підприємства на міжнародному ринку

Діяльність транспортного підприємства, що функціонує на міжнародному ринку можна досить добре описати моделлю «вхід – вихід». З економічної точки зору входи – це земля, праця, капітал і управління, що комбінуються в єдину операційну систему. Виходи – це різні товари і послуги, наприклад, транспортні, запчастини, і т д. Ланцюжок «входи – трансформаційний процес – виходи», як єдине ціле системи зв'язує стратегія, що дозволяє досягати бажаних результатів.

Повна система операційної діяльності транспортного підприємства є центральною ланкою підприємства по випуску продукції і «виробленню» послуг. У цій системі, створеній на основі раціонального (вертикального і горизонтального) поділу праці і сполучення в часі і просторі предметів, засобів і самої праці, реалізується сукупність дій по трансформації ресурсів, одержуваних з зовнішнього середовища, і видачі результатів діяльності в те ж зовнішнє (але з іншими характеристиками) середовище.

Таким чином, під діяльністю транспортного підприємства варто розуміти погоджений у часі і просторі потік ресурсів (сировини, матеріалів, устаткування, фінансів, трудових ресурсів, інформації), а так само їхніх запасів, що допомагають балансувати і підтримувати ці потоки для одержання запланованих результатів діяльності.

Основні напрямки діяльності транспортного підприємства, що функціонує на міжнародного ринку визначаються такими відомими факторами:

- номенклатурою «вироблюваних» транспортних послуг;

- спеціалізацією;

- існуючою технологією;

- групою споживачів, якими затребувана послуга;

- ступенем задоволення споживачів;

- питомою вагою, займаною підприємством у галузі;

- ступенем диверсифікованості підприємства;

- ступенем орієнтації і наполегливості підприємства в досягненні планованих «висот» – одержанні високих прибутків.

Використовуючи методологію системного підходу, можна установити, що транспортне являє собою відкриту систему, що потребує ресурси і задовольняє потребу у позначених послугах або роботах.

В умовах економічної реальності, що склалася в Україні, будь-яке транспортне підприємство, що функціонує на міжнародному ринку як відкрита система стоїть перед рішенням таких життєво важливих задач:

- дослідження ринку і завоювання споживача;

- коректне встановлення генеральної мети і системи цілей, спрямованих на подальший розвиток підприємства;

- визначення необхідних достатніх обсягів виробництва послуг;

- установлення сприятливих зв'язків із зовнішнім середовищем;

- утворення своєї інформаційної структури й інформаційних систем з базами даних;

- забезпечення конкурентоздатності;

- управління фінансовими потоками;

- визначення джерел і напрямків інвестування;

- підбор і управління персоналом;

- використання досягнень науково-технічного прогресу і т. ін.

При цьому найголовнішою задачею є розробка стратегії підприємства.

Для існуючих транспортних підприємств можна виділити набір із семи загальних характеристик:

– використання основних елементів виробництва (предмета, засобів праці) і основних функцій управління;

– варіативний характер параметрів і системи у цілому впродовж періоду існування;

– здатність до формування власної поведінки, унікальність, нерідко - непередбаченість дій у конкретній ситуації;

– здатність адаптуватися до змін у середовищі, а так само встановлювати ефективні зв'язки;

– здатність до протидії тенденціям, що можуть зашкодити системі;

– здатність змінити структуру і механізм функціонування за власним бажанням;

– здатність і спрямованість на цілевстановлення і цілереалізацію.

Кожне транспортне підприємство, що функціонує на міжнародному ринку є унікальною системою та має свої індивідуальні особливості. Найважливішими з них є:

– юридичний статус і форма власності, що визначають організаційно-правові форми діяльності: індивідуальні підприємства, товариства, акціонерні товариства і т. ін.;

– профіль (спеціалізація підприємства), визначаються видом надаваних послуг;

– групи споживачів, яких обслуговує (задовольняє потреби) підприємство;

– розміри підприємства і його операційний потенціал.

Тип транспортного підприємства, що функціонує на міжнародному ринку досить чітко виявляється в його організаційній структурі, яка повинна задовольняти трьом вимогам:

– спонукати співробітників із усією відповідальністю виконувати свої обов'язки;

– сприяти розвиткові основних ділових здібностей і наполегливості в реалізації стратегії;

– допускати модифікацію стратегій стосовно до визначених ринків.

Тип організаційної структури є відправною точкою, що визначає операційну інфраструктуру сучасного транспортного підприємства.

Під поняттям «операційна інфраструктура підприємства» розуміється комплекс допоміжних виробництв і обслуговуючих підрозділів, що забезпечують основний операційний процес інструментами технологічним оснащенням, паливом і енергією, сировиною і матеріалами, а також підтримуючих технологічне устаткування в працездатному стані і здійснюючих внутрішньоцехові і міжцехові перевезення.

З погляду стратегії операційна інфраструктура сучасного транспортного підприємства, що функціонує на міжнародному ринку повинна задовольняти наступним основним вимогам:

– забезпечувати стабільність функціонування основного виробництва;

– формувати і забезпечувати високі адаптивні властивості основного виробництва до зміни сфери діяльності;

– забезпечувати гнучкість і прийманність технологій;

– сприяти виробництву високоякісних транспортних послуг по мінімальній собівартості.

Операційна інфраструктура транспортного підприємства, як правило, складається з обслуговуючих та допоміжних служб (складська, інструментальна, ремонтно-механічна і ін.);

Визначальними склад і розмір зазначених підрозділів, природно, є такі фактори, як:

– тип і обсяг виробництва послуг;

– вид, характер і асортимент наданих транспортних послуг);

– спеціалізація основного виробництва;

– можливість ремонту і відновлення технологічного устаткування в спеціалізованих підприємствах.

На завершення відзначимо, що кожне транспортне підприємство розробляє і реалізує свою, можна сказати, специфічну стратегію. На розробку і реалізацію такої стратегії будуть впливати фактори, що покладені в основу класифікаційних ознак типології підприємств.

На світовому економічному ринку переважною організаційною формою сучасних підприємств у розвинутих країнах є різні види акціонерних товариств, що базуються на взаємному переплетенні власності, капіталу і управління.

Загальним для транспортних підприємств усіх видів, що функціонують на міжнародному ринку, виступає прагнення до стійкого розвитку, високої конкурентоспроможності і виживаності в економічно нестабільних умовах.

Литература:

1. Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: Навчальний посібник / Ю.Г. Козак, Н.С. Логвінова, О.М. Коваленко та ін.; за ред. Ю.Г. Козака. – 4-те вид., перероб. та доп. – Київ: Освіта Україна, 2012. – 300 с.