Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент.

Студент Кухаришин О.А.

Тернопільський національний економічний університет

Екологічний маркетинг: сутність та проблеми розвитку

Проблеми екології протягом тривалого часу не були предметом наукових досліджень у сфері економіки, маркетингу, організації і планування виробництва. Питання економіки та екології вперше пов’язують між собою після конференції ООН, яка відбулась 1972 року.

Спеціально створена комісія з навколишнього середовища та розвитку взяла на себе зобов’язання зі здійснення детального аналізу проблем майбутнього життя людства в екосистемі. У доповіді «Наше спільне майбутнє» (1987 р.) було підкреслено, що уряди, громадські організації та бізнесові кола не лише можуть, але зобов’язані об’єднати зусилля, спрямовані на вирішення екологічних проблем, що загрожують існуванню природи та людства [1].

Різне трактування науковцями та спеціалістами з даних питань сутності екологічного маркетингу вказує на відсутність єдиного визначення. Одні автори під даним поняттям розуміють екологічну політику, екологічну відповідальність бізнесу, відкритість фірми і прозорість виробничого процесу, екологічне маркування. Інші фахівці відносять екологічний маркетинг до інструментів екологічного менеджменту. Ряд дослідників включають в екологічний маркетинг формування фінансових структур підтримки екологічних дій, екологічний аудит, екологічне страхування дій компаній, зміну форм звітності виробників, нові форми реклами, формування нових принципів торгівлі.

Американська маркетингова асоціація дає такі три визначення екологічного маркетингу:

- просування і збут безпечних для навколишнього середовища товарів;

- розробка, просування і збут товарів, які чинять мінімальний негативний ефект на природне навколишнє середовище або впливають на покращення його стану;

- зусилля організацій з приводу виробництва, просування, пакування та утилізації товарів способом, чутливим до екологічних питань, або таким, що легко реагує на них [2].

До основних функцій екологічного маркетингу слід віднести:

· розвиток екологічно орієнтованої (екологічно чистої) продукції;

· планування екологічно чистого асортименту, ціноутворення, реклама та стимулювання збуту екологічно чистої продукції;

· діяльність із організації екологічно чистого товарообігу, складування, транспортування та обслуговування споживачів;

· екологічна орієнтація не лише продукції, але й всього циклу її виробництва — від сировини до утилізації або споживання;

· вивчення попиту на екологічно чисту продукцію;

· формування попиту та стимулювання збуту продукції з екологічними атрибутами;

· створення іміджу підприємства, яке завдає мінімальної шкоди довкіллю;

· підвищення відповідальності за розв’язок екологічних проблем на всіх рівнях організаційної структури підприємства (організації), включення в систему оцінки роботи співробітників критеріїв екологічної орієнтації;

· удосконалення системи преміювання та винагород за екологічні ініціативи.

Західноєвропейські організації активно та успішно використовують інструменти екологічного маркетингу в своїй діяльності. Згідно з даними консалтингової фірми Interbrand за 2014 рік в першу десятку найкращих “зелених” брендів входять Ford, Toyota, Honda, Nissan, Panasonic, Nokia, Sony, Adidas, Danone та Dell. Щодо вітчизняних компаній, то сьогодні екологічний маркетинг в Україні набирає все більшої популярності, водночас його розвиток характеризується низкою проблем. До останніх слід віднести такі:

· екологічні декларації підприємств не завжди викликають довіру у споживачів;

· відсутність широкого асортименту екологічних товарів;

· велика кількість спекуляцій щодо деяких екологічних проблем;

· низька купівельна спроможність громадян не дозволяє їм високо оплачувати за екологічні характеристики товарів;

· недостатній рівень поінформованості про екологічні проблеми серед населення;

· вищий рівень витрат при запровадженні стандартів екологічного маркетингу на підприємстві;

· недостатній розвиток державного екологічне регулювання;

· низький рівень усвідомлення підприємствами усіх переваг екологічного маркетингу;

· відсутність об’єктивних показників для вимірювання ефективності екологічного маркетингу.

Джерела:

1. Our Common Future: Report of the World Commission on Environment and Development. Annex to A/42/427, Development and International Co-operation: Environment, August 1987. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.un-documents.net/wced-ocf.htm

2. American Marketing Association [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:/www.marketingpower.com/_layouts/Dictionary.aspx?dLetter=G